QR-коди в старій хаті: Як музей-квартиру автора "Щедрика" перетворили на новітній заклад культури

Серед "21 перлини Вінниччини", про які наш сайт нещодавно розповідав читачам, є кілька місць, пов’язаних з ім’ям геніального композитора Миколи Леонтовича, мелодія якого – "Щедрик" – вважається однією з найпопулярніших у світі

Кореспонденти Depo.Вінниця побували в музеї-квартирі Леонтовича в Тульчині.

За однією з версій, саме на землі Тульчинщини народилася легендарна мелодія, яка стала символом Різдва у всьому світі, але першу її редакцію було написано до 1901–1902 років, другу — у 1906—1908 роках, тобто дві редакції були створені до тульчинського періоду в житті Леонтовича.

Третя (1914 рік), четверта — (1916 рік) і п'ята (1919 рік) редакції мелодії створені за час проживання в Тульчині, хоч у цей період композитор їздив працювати до Києва. Тому суперечки про батьківщину "Щедрика" небезпідставні, адже стовідсоткової прив’язки  до Тульчина у пісні немає. Але тульчинський період творчості Леонтовича позначений чималою кількістю записаних і оброблених народних пісень, а "Щедрик" – обрядова пісня, яку співали на Поділлі під час різдвяно-новорічних свят. 

Читайте також: #ЩедрикНаш: Як вінницькі і донецькі ділять спадщину Леонтовича

Пісня, яку американці вважають своєю, яка мандрує світом понад століття, яку виконують у відомих концертних залах, використовують у фільмах і в рекламних кампаніях, записана в якомусь із сіл Поділля. Оброблена геніальним композитором, вона стала одним із безсмертних хітів, а в останні роки, коли в Україні взялися за більш ґрунтовне дослідження всього, що пов’язане з ім’ям Леонтовича, Україною і світом пронеслися флешмоби з виконання "Щедрика". Тепер складно сказати, хто з відомих і не дуже колективів в Україні не співав і не грав "Щедрик", і на яких тільки інструментах його не виконували.

Спадщина Леонтовича немаленька, але "Щедрик" – не просто найбільш відома його мелодія, а й твір, над яким композитор працював майже усе своє життя. 

Читайте також: Артисти оперети з Києва співали "Щедрик" у музеї Леонтовича в Тульчині

Тульчинський період Леонтовича складає 13 років: з 1908 по 1921 рік (з 31 року і до смерті) дім Миколи Леонтовича був у Тульчині. Тут він писав музику, викладав співи у жіночому єпархіальному училищі (1908 – 1918 роки), очолював тульчинську "Просвіту". В Тульчин Леонтович неодмінно повертався зі своїх творчих подорожей до Києва.

У грудні 1977 року (з нагоди 100-річчя з дня народження Леонтовича) в Тульчині відкрили музей-квартиру композитора. Цей рік також був оголошений UNESCO роком Миколи Леонтовича. Раніше, в 1969 році, у Тульчині встановили пам’ятник Леонтовичу.

Музей-квартира Леонтовича в Тульчині складається з трьох кімнат з експозиціями і двох меморіальних кімнат. 

Кожна з особистих речей композитора (камертон, диригентська паличка, робочий стіл, валіза, книги, листівки, подарунки від учениць і випускниць жіночого єпархіального училища) має свою історію.

Дочка композитора Галина Леонтович зберегла й передала музею багато речей батька. Нині колектив музею на чолі із закоханою у свою справу завідувачкою Світланою Лукашенко свято береже й примножує експозицію.

Зі спогадів Галини Леонтович про фортепіано батька: "Ось за ним у сувору зиму сидів у голоді і холоді батько. Закутає ноги ковдрою, хукає на пальці і грає, грає, наче не помічає жорстокої дійсності. Для нього існувала тільки музика. Мама створила максимальні умови для його творчого спокою і настрою. Вона, очевидно розуміла, ким є і ким залишається Леонтович для України…".

Є в музеї унікальний музичний інструмент – цитра. За спогадами сестри композитора, цитра пам’ятає найкращі часи родини з матеріальним достатком і веселим життям (це було життя в Білоусівці, де Микола Дмитрович записав від односельців багато пісень, які згодом увійшли до його "Другої збірки пісень з Поділля").

Зберігається у музеї й фісгармонія. З цим інструментом Леонтович "подружився", вступивши до Кам’янець-Подільської семінарії.

Дорожня валіза Леонтовича пам’ятає руки композитора. З нею на пошуки нових пісень Леонтович вирушав у села.

У меморіальних кімнатах – стенди з документами, фотографіями, афішами, які ілюструють творчий шлях і громадську діяльність композитора. Окрасою їх є картини родички композитора Вікторії Леонтович та бюст Леонтовича авторства відомої української скульпторки Галини Кальченко.

У 2019 році Тульчинська міська рада, виграла грант програми "Малі міста – великі враження" на втілення проєкту "Ревіталізація Музею-квартири М. Д. Леонтовича в Музей мелодії пісні "Щедрик" шляхом діджиталізації фондів та створення фізичного та віртуального інтерактивно-комунікативних просторів". Ця складна багатослівна назва означає  кардинальні зміни в музеї-квартирі.

У трьох експозиційних кімнатах з’явилися сучасні стенди з QR- кодами та інтерактивними тач-панелями. Кімнати присвячені трьом темам "Життя Леонтовича", "Капела ім. М. Леонтовича" і "Щедрик".

QR-коди і тач-панелі дозволяють отримати додаткові інформацію на теми "Життєвий шлях Леонтовича", "Твори Леонтовича", "Бібліографія", "Культурний код "Щедрика", "Світовий тріумф "Щедрика", "Щедрик" у сучасній культурі", "Тульчин – столиця "Щедрика", "Хорова капела Леонтовича".

Завдяки QR-кодам можна закачати в свої гаджети книги про Леонтовича і, як кажуть у музеї, таким чином, "забрати частинку музею із собою". А можна зайти на сторінку музею, на якій доступні 3D-тур і чимало відомостей про Леонтовича і його творчий шлях, про "Щедрик" і про Тульчин. 

Як і більшість музеїв, музей-квартира Леонтовича – це не просто експозиції й екскурсії, а й тематичні заходи, творчі зустрічі, вечорниці і, звісно ж, виконання "Щедрика" різними співаками, музикантами і творчими колективами. Нам пощастило почути "Щедрик" у стінах музею-квартири Леонтовича у виконанні артистів Національної оперети: 

На Вінниччині свято бережуть пам’ять про легендарного земляка. Не тільки в Тульчині.  До 140-річчя композитора в селі Марківка, де збереглася садиба його батька, в якій Леонтовича було убито, висадили "Діброву Леонтовича". Тут же відновили могилу композитора та реконструювали його музей, приміщення якого тривалий час було занедбане. Серед експонатів музею - старовинне сімейне піаніно, на якому грав композитор та його діти.  На могилі композитора встановили пам'ятник "Щедрику". В селі, де Леонтович проживав вісім років, щороку проводять фестиваль "Шершні Леонтовича". В такий спосіб активісти привертають увагу до збереження історичної спадщини, адже будинок композитора – в аварійному стані. Втім, є версії, що це зовсім не той будинок, і суперечки з цього приводу точаться не один рік.  Крім того, вінничани встановили рекорд України, виконавши понад сотню творів композитора. Понад триста хористів Вінниці разом співали славнозвісний "Щедрик" в обробці Миколи Леонтовича, а перші сто років від дня першого публічного виконання найвідомішої у світі різдвяної мелодії у Вінниці відзначили флешмобом #Щедрик100Challenge.

Ім’ям композитора у Вінниці названо фаховий коледж культури і мистецтв, обласну філармонію і центральний парк, влітку цього року в Тульчині зафіксували новий рекорд України з наймасовішого виконання всесвітньовідомого "Щедрика" Миколи Леонтовича, а з Вінницької Вежі "Щедрик" лунає щодня. А ще цю пісню брендували як мелодію краю. І це далеко не всі заходи в пам’ять про композитора, бо перелічити всі просто немає можливості. 

Фото: Сергій Бахмутов

Відео: "20 хвилин"