Архівні знахідки: Як майже сто років тому житель подільського села вимагав права голосу

Мабуть, у всі часи були і є люди, які не поспішають голосувати за когось чи за щось, але завжди є такі, хто вважає право голосу головним правом громадянина. Як і тепер виборці, не знайшовши свого прізвища у списках, звертаються до виборчих органів, так і раніше свідомі громадяни боролися за право голосу. І не принципово, про які саме вибори йдеться: для багатьох це було не тільки можливістю бути причетним до важливих подій, а й справою честі,  сподіванням на розв’язання якихось проблем (що з того виходило – інша справа, але за права боролися різними способами). Працівниця Державного архіву Вінницької області  Олена Ількова поділилася черговою архівною знахідкою – заявою жителя села Олександрівка Тростянецького району Миколи Голоти (1926 рік), 

Читайте також: Архівні знахідки: Як молоді спеціалісти в 1936 році намагалися розв’язати житлову проблему

Публікуємо заяву зі збереженням орфографічних і пунктуаційних особливостей. 

"До Тростяницього Р. В. К.

гр. с. Олександрівки Трост.

району Миколи Яковлевіча

Голоти

Заява

Позаяк я раніш до пириворота старого режему був бідняком. Мій батько завше служив по панах, а також і я з малих років служев по паньскіх экономіях. Ни мав просвітлої години був вічним батраком, стараючісь догожати панам, щоб здобути собі кусок хліба для пропитаня. Теперже, дякуючі тому що зробилось зверженя паньского гньота, я почув себе лекши, і став працювати, вже не для панів, а для себи. Прикладаючі всю свою энергію за для того щоб підняти свое злединни господарство. Дякуючі Совецькі владі я свое господарство підняв. Зараз я состою членом в пяти організаціям слідуючих: І в Меліоратевному т-ві. ІІ чл. Сельскогосподарського кредіт. т-ва, ІІІ чл. Спожевчої кооперації IV чл. Всеукраіньского союза охотніків і V нового зорганізововшого Машенового т-ва.

Читайте також: Як випадкові дитячі малюнки потрапили на вічне зберігання в архів

Я цілком працюю і прикладаю всю свою эниргію не тільки для піднятя свого господарства, а також для піднятя всіх організацій маючих на селі. А тепер що получилося, сільска виборча коміссія, не приймаючи уваги на ти що я працюю залишае мени права виборчого голоса. Ставит мени орендаром Олександрівського млина. Що є для мени кровна обіда. А по цьому просю Тростянецькій Р. В. К. розглянути мою заяву і дати мені право голоса. Позаяк я не є дійсний орендар млина і ни состою на договорі, а дійсними орендарами є слідуючі: Журба Василь, Мелник Мекета, та Гнат Рознюк. Но діло в слідуючім. У нас умова була з Журбою, Милником та Рознюком така, що я не повинин лічитися членом орендарів, а тільке допомогати ім в справлінні Греблі і дати 150 карбов., а за то вони мали давати мені шесту частину із свого пайка. Но дякуючі тому, що я грошей ім не вніс по заяк не мав, то я там участі ніякої не приймаю. Що й свідчит цьому іхня росписка що я немаю до них нічого, а вони до мени.

При цьому прекладаю росписку орендарів та посьвідку від організацій в котрих я участвую.

Прохач М. Голота

Читайте також: Ернест Йосипович Тельман: Які імена давали покинутим дітям у 30-і роки ХХ століття

Читайте також: "Приймала підозрілих людей": Як сто років тому ображений чоловік просив розлучити його із дружиною-зрадницею

Читайте також: "Сяде на призьбі та й плаче, як дурненький": Які аргументи для розлучення наводили чоловіки й жінки сто років тому