Уроки української: Чому варто "декомунізувати" товаришів і як звертатися до незнайомців

 Любі мої читачі і читачки! Добродії й добродійки! Пані й панове! Чому, запитаєте, звертаюся до вас із такими "реверансами"? А  тому, що сьогодні на Depo.Вінниця – урок на тему звертання.

Почнемо з того, що в українській мові в іменників є кличний відмінок (або клична форма). Така форма, звісно, більш характерна для назв істот, переважно – для назв людей, адже звертаємося ми, як правило, до живих – людей чи тварин. Але до неживих предметів і навіть до абстрактних понять звертатися теж можна. Переважно це відбувається у письмовій мові – в поезії, в публіцистиці, хоч трапляється таке і в розмовній мові (Україно, земле, школо, вулице тощо).

Читайте також: Уроки української: Чому дітей і штанів буває по троє, а жінок і дівчат – ні

Кличний відмінок досить складний для багатьох мовців, навіть для тих, хто все життя послуговується українською мовою, тому одного уроку для цієї теми буде замало.

Почнемо із загальних звертань, а наступного разу поговоримо про конкретні випадки. Сьогодні йтиметься про слова "пан і пані", "товариш і товаришка", "добродій і добродійка".

Слово "пан" має два значення: представник панівного класу і форма звертання до чоловіків. Але за радянських часів другий варіант в українській мові (на теренах радянської України) майже не використовувався, хіба з презирством "ти ба який пан!". Тепер же до цього звертання повернулися, і слова "пан і пані" сталим досить поширеними і в писемній, і в усній мові. Але й тут є тонкощі слововживання. Слова "пан і пані" вживаються переважно перед прізвищем, ім’ям, назвою посади, звання: пан Петренко, пан генерал, пан учитель. Якщо ж ми звертаємося до людини, то обидва слова то вживаємо у кличному відмінку: пане Петренку, пане генерале, пане вчителю. Слово "пані" – невідмінюване, тому в кличному відмінку матимемо: пані вчителько, пані Ганно, але пані Ковальська, пані Павлова (жіноче прізвище в цьому випадку вживається в називному відмінку, а чоловіче – в кличному).  

Читайте також: Уроки української: Навіщо потрібно пам’ятати про кафе "Птах"

Якщо ви звертаєтесь до людини, не знаючи ні імені, ні прізвища, ні посади чи іншої соціальної ролі, то можна просто сказати "пан" чи "пані" або "добродій чи добродійка" у кличній формі: "Дякую, добродію (добродійко)", "Підкажіть мені, будь ласка, пане (добродію)". 

Ще один камінь спотикання – множина іменників "пан" і пані". Слово "пан" має дві форми множини – залежно від значення. Якщо йдеться про представника панівного класу, то правильно "пани", а якщо це форма звертання (безвідносно до класової належності), то "панове".

Читайте також: Уроки української: Як правильно говорити про нове обладнання і що можна робити з маслом

Слово "пані" – невідмінюване, тому і в множині, і в кличному чи в будь-якому іншому відмінку воно пишеться і вимовляється однаково. Іноді, щоправда (і досить часто), у множині слово "пАні" вимовляють як "панІ" (з наголосом на "І").  Говорять так з високих трибун, а тому слухачі сприймають це як норму.  Але наголос на останньому складі слова "пані" неправильний, оскільки слово невідмінюване. Якщо припустити, що форма "панІ" правильна, то в називному відмінку одними мало б бути "панЯ", з наголосом на другому складі, але так це слово ніколи не вимовлялося. Тому правильно – "пАні й панове", це аналог англійського "леді й джентльмени".

Читайте  також: Уроки української: Чому не варто "переводити гроші" і як надолужувати прогаяне

Тепер про слово "товариш". Репутацію цьому слово добряче попсувала радянська ідеологія, але слово ж цілком нормальне і відмовлятися від нього не варто. Але не варто називати ним усіх підряд і звертатися так до незнайомих людей, як це було в радянські часи. Ним слід називати друзів, людей, з якими ви приятелюєте, іншим словом – товаришуєте.  Таку собі "декомунізацію" слова слід провести, повернувши йому первісне значення. У "декомунізованому" варіанті слово "товариш" рідко фігурує у звертаннях, але цілком можливо звертатися до когось словами "товаришу, товаришко". Щоправда, в нинішніх реаліях уже не уявляю поєднання цих слів з прізвищами чи назвами посад. 

Досить на сьогодні, пАні й панове! Наступного разу продовжимо.

Читайте  також:  Уроки української: Коли слід усміхатися, а коли – посміхатися