Уроки української: Коли слід усміхатися, а коли – посміхатися

Привіт, любі читачі Depo.Вінниця! А як ви сьогодні зустріли день – з усмішкою чи з посмішкою?

Не сумніваюся, що багатьом з вас невідома різниця між словами "усмішка" і "посмішка". Бо якби вона була відома всім, то ми не чули б і не читали б про "привітні посмішки". Привітною, доброю, щирою буває Усмішка, а ПОсмішка буває глузливою, іронічною, скептичною – словом, аж ніяк не привітною. І дуже прикро, що цієї різниці не помічають вчителі, журналісти, рекламісти – поширену помилку можна почути навіть у солідних телепередачах і прочитати в солідних газетах. От і виходить, що вчитель першого вересня зустрічає дітей глузуванням, адже пишуть, що "з його уст не сходила щира посмішка". Тобто вчитель глузував з дітей та ще й робив це щиро, не приховуючи!

Читайте також: Уроки української: Чому дітей і штанів буває по троє, а жінок і дівчат – ні

Ще одна пара слів, яка в багатьох випадках викликає плутанину. "Робочий" і "робітничий". Слово "робочий" в українській мові використовується для позначення того, що стосується роботи: робоча сила, робоче місце, робочий день, робочий час. А людина, яка виконує певну роботу, у багатьох випадках (не у всіх!) називається  робітником. Це російською мовою він "робочий", а  українською – робітник". Те, що стосується не роботи, а робітника, в українській мові називається словом "робітничий": робітничий клуб, робітничий клас, робітнича газета, робітнича професія.

Читайте також: Уроки української: Навіщо потрібно пам’ятати про кафе "Птах"

Тепер про різницю між робітником і працівником. Робітник – це той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві, будівництві: "робітники фабрик і заводів", "кваліфікований робітник" (хоча останнім часом до числа робітничих професій чомусь зараховують усі професії, здобуті в закладі професійно-технічної освіти; для узагальнення це, можливо, й годиться, а в конкретному випадку це не завжди правильно: скажімо, перукар – це не робітник, хоча він здобуває свою професію в училищі чи професійному ліцеї, про перукаря краще казати, що він – працівник сфери послуг). Працівник – це член трудового колективу, особа, яка бере участь у певному трудовому процесі, працює за певним фахом, або в якійсь галузі. Слово "працівник" більш загальне. Робітника завжди можна назвати працівником, а навпаки – не завжди. Наприклад, ми можемо сказати "працівники заводу", маючи на увазі і робітників, і інженерів, і бухгалтерів, і навіть директора. А от назвати всіх робітниками – неправильно, бо робітники – лише певна частина колективу. До речі, в російській мові теж розрізняють поняття "рабочий" (українською – "робітник")  і "работник" (українською – "працівник"). Поширеність невмотивованого вживання слова "робітник" у деяких випадках грунтується  саме на співзвучності "робітника" і "работника", недосвідченим мовцям здається, що це точний відповідник, а насправді це не так. 

Читайте також: Уроки української: Як правильно говорити про нове обладнання і що можна робити з маслом

І на завершення – про одяг. Точніше, про три слова "сукня", "плаття" і "вбрання", які теж нерідко плутають, особливо, коли перекладають з російської на українську. В російській мові слово "платье" має два значення: вид жіночого одягу і одяг взагалі, незалежно від того, кому він призначений. В українській мові є слово "плаття", яке в радянські часи майже витіснило милозвучне слово "сукня". І "плаття" і "сукня" означають певний вид жіночого одягу, а якщо кажуть взагалі про одяг, то вибирають для цього слово "вбрання". Тому російською мовою "Новое платье короля" – правильно, а українською "нове плаття короля" – неправильно, в цьому разі треба сказати "Нове вбрання короля".

Читайте  також: Уроки української: Чи правильно "дуже дякувати" і як виміряти "спасибі"

Кілька слів окремо про "плаття" і "сукню". В радянські часи, коли російська мова насаджувалася скрізь і словники були переповнені узаконеними кальками з російської, "плаття" майже витіснило "сукню". На щастя, багатьом це зрозуміло, і тепер сукня повертається в нашу мову (навіть у розмовну, і це просто бальзамом душу ллється!), відтісняючи "плаття" на другий план. Правильно, треба якомога частіше послуговуватися рідними словами. Тим більше, що сукня – це не діалектизм, як дехто вважає, а цілком загальновживане літературне слово.

Читайте  також: Уроки української: Чому не варто "переводити гроші" і як надолужувати прогаяне

До нових зустрічей, мої любі! Усміхайтеся частіше, а посмішку прибережіть для окремих випадків.

Читайте  також: Уроки української: Як одним словом у різних мовах можна назвати протилежні поняття