"Не просто прикраса, а закодована мова": Що означають символи на вишитих сорочках

У Всесвітній день вишиванки журналістка Depo.Вінниця розмовляє з дослідником української вишивки Юрієм Мельничуком. Говоримо про символіку вишитих сорочок.

Юрій Мельничук. Фото: ФБ Юрія Мельничука

Одні називають вишиванками все, що вишите, інші доводять, що вишиванка – це не просто сорочка з якоюсь вишивкою, а сорочка, вишита певними символами, ще хтось виділяє вишиванки "традиційні" і "інші", хтось переконаний, що потрібно носити сорочку, вишиту тільки так, як вишивали в певній місцевості, ще хтось доводить, що сорочку треба вишивати тільки руками, а не машиною. Що з цього приводу думаєте ви?

– Почну з того, що саме слово "вишиванка" поширилося найбільше в середині ХХ століття, як, наприклад, у пісні зі словами "Іванко, та й Іванко, сорочка-вишиванка, високий та стрункий, ще й на бороді ямка". Раніше вишиті сорочки так ніхто не називав. Їх називали просто сорочками або вишитими сорочками. Якщо говорити про жіночий одяг, то вишиванки – це вишиті блузки. Сорочка – то додільна, тобто довга, а коротка – то блуза. Тому грамотно казати "вишита сорочка". Але слово вишиванка прижилося, от навіть свято називають не Днем вишитої сорочки, а Днем вишиванки. Зараз багато машинної вишивки, на блузах і сукнях – переважно яскраві квіти і рослинна тематика. До етнічної вишивки це стосунку не має, традиційною українською вишивкою це назвати не можна. Що стосується ручної і машинної вишивки, то я вважаю, що саме ручна вишивка на сорочці може вважатися оберегом. Принаймні так було колись. Тепер же мало хто замислюється над тим, що саме вишито на сорочці. В кращому разі майстри чи майстрині стараються вишивати для себе чи на замовлення сорочки у традиціях того чи іншого регіону. Етнічна вишивка – це не просто прикраса, це  закодована мова.

Святкова жіноча сорочка з Корсунь-Шевченківського р-ну на Черкащині.Колекція Юрія Мельничука. Фото: Богдан Пошивайло

Чи можна виокремити основні символи у традиційній українській вишивці?

– У цій темі можна потонути (біля 120 знакових систем), тут ще неоране поле для досліджень, але знаки у вишивці можна розділити на дві великі групи: геометричні й рослинні. Хоча є й поєднання рослинних і геометричних  символів і так звані геометризовані рослинні символи. З рослинними ніби простіше, бо всі зображення рослин символізують едемську флору, пам'ять душ про рай. В народних розписах і вишивках є чудо-квіти, в яких немає видової ознаки. Проте окремі все ж таки упізнаються - лілея, троянда, дуб. А от з геометричними символами складніше, бо вони не такі впізнавані, як рослинні.

Читайте також: У захоплення немає статі: Що буває, коли за голку беруться чоловіки

Серед найбільш популярних геометричних символів – восьмикутна зірка. Її по-різному називають, одна з найбільш поширених назв у народі – "повна рожа", тобто розквітла троянда. Є й  інші знаки, які споріднені з цією зорею - восьмикутники, восьмигранники і восьмидільні мотиви. Є знаки солярні – знаки сонця, лунарні – знаки місяця, астральні – знаки зірок. Знаки стихій – вогонь, повітря, земля і вода. Вогонь (і дух) –трикутник,  земля (і матерія) – квадрат, вода – різної форми хвилі (зиґзаґи, безконечники), і повітря – дрібні піксельні елементи. У більшості візерунків традиційної вишивки можна виокремити ці елементи.

Шиття "помальованням" на жіночій сорочці із с. Байбузи Черкаського р-ну на Черкащині. Початок ХХ ст. Колекція Юрія Мельничука. Фото: Богдан Пошивайло

Солярні знаки, серед яких найбільш поширені прямі хрести. Хрести є також косі й подвійні (подвійні відомі як болгарський хрестик), а ще сварги – хрести в динаміці, позначення сонця в русі, всесвіту в русі. Це основні групи символів.

Окремо можна розглядати антропоморфні й орнітоморфні зображення, тобто зображення людей і тварин.

А кольори? Вони ж теж мають певне значення?

– Так, є певна символіка і в кольорах. Основні кольори вишивки – червоний, білий синій, жовтий і чорний. Їх теж можна співставити з чотирма стихіями, і форма підкреслювалася кольором: червоний трикутник – вогонь, жовтий квадрат – земля, блакитне коло – повітря, білий півмісяць у формі човна – вода. Всі вони виходять з чорного еліпса (яйця) – космічного ефіру, символу життя. Ці кольори і форми дійшли до теперішнього часу у візерунках. Але такий хроматичний порядок є не тільки в наших українських сорочках чи рушниках (не лише у вишивці, а й у ткацтві). Він є і в інших народів світу, і застосовують його в різних сферах. Наприклад, давній Календар майя Цолькін. Там дні позначаються такими ж кольорами. Де майя, а де ми, а є чимало схожого. І у вишивці теж. Тому це справді космічного порядку символи.

Юрій Мельничук. Фото: Євдокія Тютюнник, "Урядовий кур‘єр"

Не так давно більшість майстринь (і майстрів, хоч їх не так багато) вишивали сорочки переважно хрестиком. Про інші техніки знали хіба ті, хто вивчав вишивку професійно. Тепер вишивальні спільноти часто діляться на "хрестикові" і "нехрестикові". Як прийшов до нас хрестик як техніка вишивки?

– Зображення хреста не прийшло у символіку вишивки (і не тільки вишивки) з християнством. Такі символи були й у дохристиянські ведичні часи. Прямий хрест символізує сонце, косий – місяць, ними позначають і космічні символи – небесні вогонь і воду, дві складові, як дають початок усьому живому, два потоки енергії.

Хрестиковий шов насправді дуже давній, і він використовувався на теренах України дуже давно, але не для суцільного вишивання узорів, а як окремий елемент у вишивці, як вкраплення в інші шви. Оремо нашитий хрест у прихованому місці (не як частина візерунку) розцінювався як оберіг. Вважалося, що перехрещення ліній захищає людину. Таке вірування досі збереглося, і йдеться далеко не тільки про вишивку. Наприклад, хресне знамення в християн.

Читайте також: "Прощавай, хрестику!": Як учителька з Бершаді відроджує вишивку Східного Поділля

Шиття хрестиком характерне для передньої Азії, звідти воно пішло в Єгипет, а далі в Західну Європу, а потім примандрувало й до нас. Спочатку воно прийшло в церковне середовище, в панські майстерні, в міста, а звідти – і в село. Але це було пізніше, в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. Моду ж на вишивку хрестиком в Російській імперії запровадила фірма "Брокар і компанія". Француз Генріх Брокар заснував парфумерну мануфактуру в Росії й почав першим випускати дешеве мило (по копійці за брусочок), а на обгортці того була простенька картинка для вишивання хрестиком. Поступово хрестик заполонив вишивальне середовище, значно потіснивши інші техніки.

Хрестик і гладь (художня гладь, не лічильна) – останні техніки, які прийшли в Україну. Хрестик – із Західної Європи, гладь – з Азії.

Коли хрестик прижився у вишивці, ним теж почали зображати символи так само, як іншими техніками. На жаль, хрестик майже знищив традиційні українські шви, яких є понад три сотні.

Рукав (фраґмент) жіночої сорочки початку ХХ століття з села Ромейки Володимирецького району на Рівненщині (регіон Західне Полісся). Колекція Юрія Мельничука

Нині вишивання як вид рукоділля в моді. Зросла увага і до етнічної вишивки. Це можна вважати відродженням традицій?

– Так, це певною мірою відродження, хоча й повільне, несміливе. Я досліджую і викладаю народну вишивку вже тридцять років. Бачу, як поступово збільшується кількість майстринь (і майстрів), які вишивають давніми техніками, навіть на замовлення. Багато є таких, які раніше вишивали тільки хрестиком, бо інших технік не знали, а тепер не визнають хрестикову вишивку, розуміючи, що хрестик – одноманітний і примітивний, а тут різноманітність. А комбінація різних швів – це як пісенне багатоголосся у порівнянні з виконанням в один голос. Як співає одна людина, і як співає хор – це "дві великі різниці". Так само у мистецтві вишивки.

Зростає інтерес не лише до вишивальних практик, а й до вивчення вишивки?

– Вишивка – предмет для досліджень на багато років. Дослідження неможливе без відтворення, без типології, схем, створення зразків. Тому дослідження і власне вишивання – це нерозривно. Етнографія тривалий час була в загоні. Етнографи українські полягли тільки за те, що займалися цією наукою, їх звинувачували в буржуазному націоналізмі. Дуже цікаво проводити міжнародні й міждисциплінарні дослідження. Скандинави вважають, що восьмикутна зірка їхня, а в нас вона також рідна. Восьмикутна зірка – повна рожа, розквітла троянда. Є версія, що цей мотив прийшов з Персії – батьківщини троянд. А якщо ця восьмикутна зірка є навіть у народів, які тих троянд і не бачили, і не нюхали, і про існування яких не здогадувалися?

Читайте також: Для буднів і свят: Як майстриня з Могилева-Подільського поставила народну вишивку на службу сучасній моді

Символи у вишивці – то багаторівневий пласт. Розглядати їх варто в трьох площинах: екзотерично, понятійно і езотерично. Екзотерично – на поверхні, те що бачимо, тобто колір, форма, лінії. Понятійно – це те, чим ми оперуємо, від чого відштовхуємося: сонце, зоря, чоловіче, жіноче, духовне, матеріальне. Наприклад, восьмикутна зірка символізує бога, сонце, зорю, під якою ми народилися, янгола-охоронця, вісім сторін світу, вселенську гармонію і рівновагу речей, вісім архангелів, нескінченність, чоловіче плюс жіноче, число предків четвертого коліна. Вона ж – символ Богородиці. Вервиця у католиків називається розарій – сад Богородиці. Можна довго про це говорити, але чи варто віддавати перевагу чомусь одному? Кристал істини багатогранний. Побачити істину можна через езотеричний рівень – споглядаючи цю багатогранність. Це вже ближче до медитації. Але це не всім дано і не всім потрібно. Те, що ми з вами зараз робимо, тобто описуємо символи словами, – це понятійний рівень.

Що ви думаєте про традиційну вишивку в сучасному одязі і носіння вишитих сорочок?

– Я найбільше люблю в сорочках вишивку білим по білому.

Сорочка жіноча (деталь) початку ХХ ст. з Покуття (Івано-Франківська обл., Снятинський р-н, сс. Видинів, Русів. Колекція Юрія Мельничука. 

Коли нам всіляко насаджували шароварщину, то всі вишиті сорочки були "заляпані" великими квітками, але коли вишивку почали більше вивчати, у людей у цій справі з’явився смак. Але й досі іноді навіть у чоловічих сорочках зашивають візерунками всі груди і навіть живіт, манжети вишивають аж до ліктя. Одна майстриня казала, що на грудях не манишка, а "вишита подушка". Багато – не означає гарно. Елегантна делікатна вишивка, якою просто оздоблені краї, це набагато краще. От, наприклад, на Вінниччині є клембівські сорочки з вузькими вишитими смугами по краях. Це давня оберегова традиція. Часом питають: а де тут оберіг? Та вся вишивка – це насправді і є оберіг. Людина програмує добро, вишиваючи сорочку. Коли є символ закладений в чомусь, не треба його позначати. Навіщо на писанці писати "Христос воскрес", якщо яйце є символом життя? Хоч це ще й дохристиянська традиція, але це тема іншої розмови. Навіщо на весільних рушниках писати "На щастя на долю" і вишивати обручки, якщо сам рушник є оберегом і символом спільної дороги, щастя і долі? Це все одно, що дівчинці пошити сукню і підписати її "дівчинка", а на хлопчачій сорочці – "хлопчик".

Вишивка – це насправді не декор, а код, космічна мова, а зараз сприймається це тільки як прикраса. Пропоную зупинитися, а наступного разу поговорити конкретніше про жіночу чи чоловічу сорочку, про весільний одяг, про сорочки для різних періодів життя людини.

Читайте також: Вишити, щоб вижити: Як вінничани долучились до створення фільму "Спадок нації"