Зручно, затишно, з найближчою людиною: Чому вінничанка свідомо народжувала своїх трьох дітей вдома 

Вінничанка Оксана Кравчук (ім’я вигадане, оскільки з певних причин наша співрозмовниця не називає себе) – багатодітна мати. У неї троє дітей, і всіх трьох вона народила вдома. Таких сміливиць у місті небагато. Редакція Depo.Вінниця вирішила поспілкуватися з Оксаною, але і редакція, і героїня інтерв’ю наголошують, що ця розмова – не агітація за домашні пологи, а розповідь про конкретний досвід і про причини, які спонукали жінку до такого рішення.

Як у тебе виникла ідея народжувати вдома? Звідки переконання, що треба робити саме так?

– Перша моя вагітність була завмерлою, лікарка залякала сепсисом і терміново відправила на "чистку". Мій світ розколовся, психологічно і фізично я почувалась жахливо. Через тиждень виявилося, що не все вичистили і знову все спочатку.

До наступної вагітності пройшло трохи більше року. За цей час було дуже багато продумано, прочитано, переговорено. До лікарів потрапляти більше не хотілося. Не пам'ятаю, де саме я почула про домашні пологи, але ще до наступної вагітності я почала шукати інформацію в тому напрямку. Було перечитано просто безліч книжок. Коли я була вагітна вдруге, до нас у Вінницю на психологічний фестиваль приїжджав проводити лекцію один духовний акушер. Ми з чоловіком пішли з ним познайомитися, але відчуття, що мені під час пологів потрібна підтримка чужої людини, у мене не виникло.

Чи не було страшно? З ким консультувалася, як готувалася?

– Я перечитала в інтернеті велику кількість історій жінок, які народжували вдома. Для того, щоб планувати домашні пологи, треба для себе прийняти всі можливі варіанти розвитку подій і взяти на себе повну відповідальність.

На фоні багатьох років йоги, танців (без перерви на декрет) і здорового харчування вагітність моя проходила безпроблемно. Страшно не було, бо не було попереднього досвіду, як народжувати. Звичайно, у фільмах показують, що пологи – це крики та біль, а насправді це робота матері і дитини "назустріч одне одному". І коли ніхто не відвертає увагу, процес проходить природно, без стимуляції, нема такого болю, щоб аж кричати. На час вагітності я не припиняла заняття йогою й танцями, стежила за харчуванням, за думками, уважно прислухалася до свого тіла.

У підготовці до домашніх (та й до будь-яких) пологів важливе пропрацьовування своїх страхів (обвиття пуповиною, кровотеча, реанімація малюка або породіллі) і пошук інформації про причини і усунення цих станів. Це важлива інформаційна і психологічна підготовка.

Хто був з тобою під час пологів? Медики були поруч? Як усе відбувалося? Як поставилися до твоєї ідеї чоловік, батьки, коли ти тільки збиралася народжувати?

– Усі рази пологи приймав чоловік, медиків поряд не було. Коли народжувала перший раз, ми ще жили зі свекрами, тому народжували тихесенько, щоб ніхто не здогадався. Наступні рази це відбувалося вже в окремій квартирі. Перші пологи тривали близько 15 годин (це я рахую час від початку перейм, з якими я, якби не була підготовлена до домашніх пологів, поїхала б у пологовий). Другі пологи були швидкі і несподівані, ми впоралися за три з половиною години. Треті пологи тривали три години.

Після перших пологів, звичайно, всі були в шоці, у мами і свекрухи – тиск і запитання "як ви могли так з нами вчинити?" Бо ж святкова зустріч з пологового не вдалася, "зірвалася". На другий і третій рази я не казала прямо, що буду народжувати вдома, але таку можливість вони вже передбачали.

Очевидно, ти була на обліку в жіночій консультації. Що лікар (лікарка) говорили з цього приводу? Пропонували викликати їх в разі потреби?

– На облік я ставала всі три рази близько 30 тижня. До цього моніторила самопочуття і здавала аналізи сама. В нашому світі вагітність – це давно не найпрекрасніший стан чекання на малюка, а пошук всіляких вад і негараздів з моменту постановки на облік. Тому цей момент я свідомо відкладала. Звичайно, якби були якісь проблеми, я б звернулася до лікарів раніше 30 тижня, але всі мої вагітності були прекрасні. Першій лікарці я не казала про свої плани. Після домашніх пологів дільничий гінеколог має оглянути породіллю і призначити комісію для видачі довідки для реєстрації дитини. Вона оглянула мене в той же день. Вдруге я ставала на облік до іншої лікарки. Обманювати я не вмію, тому сказала, що перші пологи були домашні. Мене просили не народжувати вдома, бо це дуже небезпечно. Водили до завідуючої, яка єхидствувала ("Що, ваш чоловік спеціалізується на прийманні пологів?"), пропонувала будь-які умови (свічки, ванну тощо) в пологовому, щоб тільки ми не планували народжувати вдома, лякала тим, що доводитимемо в суді, що то наша дитина. Словом, лікарка не хотіла для себе неприємностей, бо ми "псуємо статистику". То я сказала, що ми вирішуватимемо це питання ближче до пологів.

Коли втретє ставала на облік, мене не дуже були раді бачити, але не відмовили. Кожного візиту нагадували, щоб у разі чого одразу викликала "швидку" і не забували нагадати про смерть породіллі в домашніх пологах десь у Рівному. Цього разу завідувачка була нова, вона не залякувала, але розписку про те, що я несу відповідальність за свої пологи, з мене взяли.

У нашій країні медики не мають права приймати пологи вдома, якщо це не екстрена ситуація. Тому пропонувати мені свій приїзд додому ніхто і не збирався.

Мабуть, ти спілкуєшся з однодумицями. Чи багато таких у Вінниці?

– Так, звичайно, спілкуємося, зустрічаємося. За останні девять років, крім моїх дітей, у Вінниці вдома вже народилось понад 30 малюків тільки у жінок, з якими я спілкуюся, а ще ж є ті, кого я не знаю.

Розкажи трохи про себе, дітей, захоплення, сімейні традиції.

– Мені 40 років, маю вищу технічну освіту. Про йогу й танці я вже згадувала, а сімейна традиція – народжувати вдома (сміється, – ред.). Веду заняття з йоги разом з малюком, проводимо різні творчі майстеркласи для мам і дітей.

Діти народилися здоровими і пухкенькими, ми їх змалечку привчаємо ходити в лазню, не кутаємо надмірно, стараємося прищеплювати любов до спорту і взагалі руху. Вдома постійно відчинені вікна й балкон на провітрювання. Старшого сина загартовувала, майже не хворіє. Середню дочку пробувала загартовувати, але їй не сподобалося, і ми трохи відклали контрастні водні процедури. Наймолодшому синочкові (йому ще року немає) дуже подобається паритися в лазні.

Ми ведемо активний спосіб життя. Наявність дітей, навіть якщо їх троє, – зовсім не привід сидіти в декреті вдома. Тому, якщо немає підстраховки, то я й тренування проводжу разом зі своїми дітьми, і майстеркласи різноманітні. Тим більше, що це все я вже проходила зі старшими дітьми. Я трудоголік, не можу сидіти в чотирьох стінах, тому організовую свій час, щоб і діти були доглянуті, і працювати можна було. Це не в кожній професії можливо, але рід занять – це ж теж вибір кожної жінки.

Важливим для здоров'я вважаю тривале грудне вигодовування. Для старших у харчуванні стараємося щоб було якомога більше свіжого і сирого, продуктів тваринного походження майже не вживаємо.

Що порадиш іншим жінкам, які теж подумують народжувати вдома? На що вони мають звернути увагу?

– У наш час жінки не дуже уявляють, як проходять природні пологи, наші мами не можуть нам передати позитивний досвід пологів, коли було б темно, тепло і тихо, коли б дитину після народження не забирали міряти і важити чужі їй люди. Натомість маємо ситуації, коли жінки повністю довіряють себе лікарям, майже не цікавлячись, які маніпуляції з ними проводять, і потім з жахом згадують свої пологи і нерідко більше вагітніти не планують. Є жінки, які під час пологів замість того, щоб розслабитися, відстоюють свої права: щоб не було стимуляції, щоб дали відпульсувати пуповині. Є жінки, які їдуть у пологовий в останній момент, щоб мінімізувати втручання в пологи. Це, звісно, стосується далеко не всіх жінок. Але якщо є страх за себе і дитину, то краще не ризикувати й одразу їхати під нагляд кваліфікованих спеціалістів, при цьому пам'ятаючи таки про свої права. Зауважу: у разі проблем із протіканням вагітності або тривожних дзвіночків щодо здоров'я малюка ми однозначно їхали б у пологовий будинок.

Ще раз нагадую, що я в жодному разі не агітую за домашні пологи. Це свідоме рішення двох батьків, і при цьому треба враховувати і стан здоров’я, і психологічну готовність до такої відповідальності. Це не дань моді, не бажання бути схожими на популярних блогерів, не бажання екстриму, хайпу чи ще чогось. Це грунтовна підготовка – і фізична, і моральна – до і протягом всієї вагітності. Це прийняття всіх можливих варіантів розвитку подій і відповідальність за них! Я просто розповідаю про свій досвід. Для мене домашні пологи – це можливість народжувати в зручному приміщенні в зручній позі з підтримкою чоловіка (мами, сестри, подруги) або самостійно. Це концентрація на відчуттях свого тіла, на відчуттях, як просувається малюк всередині, можливість бути в родовому потоці, тужитися тоді, коли тужить, а не тоді, коли каже акушерка. Вдома з тебе не висмикують плаценту. Ти знайомиш старших дітей з новим малюком одразу, а не через кілька днів відсутності. Але головне – це результат: здорова дитина без пологових травм. А де саме відбувалися пологи – не так важливо: в пологовому, вдома, в машині чи в літаку.

Замість післямови

Українські лікарі всіляко відмовляють вагітних жінок від домашніх пологів, зокрема наводять уже згаданий приклад смерті породіллі у Рівному. У деяких країнах світу до домашніх пологів ставляться прихильніше, ніж в Україні.

Як повідомляла "Українська правда", аналіз 680 000 випадків домашніх пологів у 2008 році виявив, що для здорових жінок, які не мають ускладнень вагітності, вони так само безпечні, як і пологи у лікарні, а от з дитячою смертністю все не так оптимістично: вона на 20% перевищувала смертність в лікарні через раптові ускладнення.  Але дослідження, проведене у США та опубліковане у 2020 році, показало, що навіть з кваліфікованою акушеркою смертність немовлят в домашніх пологах в 4 рази вища, ніж у лікарні.

Національна служба здоров'я Великої Британії (NHS) попереджає, що для жінок, які народжують вперше, домашні пологи дещо підвищують ризики для дитини, як, наприклад, смерть та ускладнення, які потім вплинуть на якість життя дитини.

Якщо в пологовому такий показник 5 на 1000 пологів, то вдома – 9 на 1000.

А Depo.Вінниця і Оксана Кравчук ще раз наголошують, що не ставлять собі за мету агітувати за домашні пологи, а лише розповідають історію, яка допоможе жінкам зробити усвідомлений вибір.