Кумбари: Місце, де вінничани призначають побачення і ризикують зламати ноги

Вінниця, особливо в центральній частині – місто зі складним рельєфом. Але саме круті береги додають мальовничості центру Вінниці. На щастя, ще не всі вони заставлені приватними будинками, і ці вільні території завжди були для вінничан улюбленими місцями відпочинку і прогулянок. Кореспондент Depo.Вінниця теж любить бувати у цих місцях, хоч вони зараз і перебувають у занедбаному стані.

Читайте також: Нижня Єрусалимка: Як у центрі Вінниці зупинився час

Високий правий берег Південного Бугу у Вінниці по обидва боки від Київського мосту називають Кумбарами. Цю неофіційну назву мікрорайон отримав від імені купця Олександра Кумбарі, грека за походженням. Кумбарі мав особняк, розташований на самому початку нинішньої вулиці Миколи Оводова (будинок під номером 1). Тривалий час в особняку розташовувалася міська дитяча лікарня, а потім поліклініка, тому цей будинок відомий всім вінничанам. Дітям будинок здавався середньовічним замком, і хоч похід у лікарню як таку не викликав у них ентузіазму, саме приміщення лікарні їм подобалося.

Далеко не всі цікавилися історією маєтку, але всі знали, що саме тут проходить умовна межа: закінчується Нижня Єрусалимка й починаються Кумбари. Колишній маєток і сходи, які ведуть від нього до річки, вважаються своєрідним кордоном неофіційних прибережних мікрорайонів.

Сходи (118 сходинок, які в народі назвали "Потьомкінськими") збудовані за проєктом першого міського архітектора Григорія Артинова. У 1908 році Артинов отримав замовлення від міської думи "зв'язати" центральну Театральну вулицю з причалом порома на Кумбарах. Через два роки зявилися гранітні сходи з оглядовими майданчиками і кованими решітками-огорожами.

З організацією в 1913 році на острові, який був посеред річки саме навпроти сходів, тренувально-дозвіллєвого клубу "Спорт" актуальність їх значно зросла. А оскільки нижній майданчик був ще й місцем швартування порому, там завжди було людно.

Після завершення будівництва Сабарівської ГЕС рівень Південного Бугу піднявся на два з половиною метри, і нижня платформа разом з 27 сходинками зникли під водою. Зник і острів.

Читайте також: Середня Єрусалимка: Вінницькі квартали, в яких жили заможні євреї й билося серце Української революції

По обидва боки Київського мосту здавна був пляж. Він і тепер є, і його в нарді називають Кумбарами, хоч офіційно він має назву "Центральний".

Щоправда, тепер пляжем вважається тільки одна його частина, а інша – занедбана й перетворена на місце смаження шашликів і вигулу собак. Іноді там рибалять і дуже рідко використовують саме з первісною метою – як пляж. Воно й не дивно, адже від колишнього пляжу там залишилися іржавий напіврозвалений "грибок" і вгрузла в землю "роздягальня". 

До залишків пляжу з мосту ведуть дерев’яні сходи. Час від часу вони руйнуються, й іноді ними майже неможливо користуватися.

Але їх використовують далеко не тільки для прогулянок, а й для того, щоб скоротити шлях з Київського мосту до центру міста і не йти в обхід. Втім, навіть коли дерев’яні сходи відремонтовані, це не завжди зручно. Після дощів стежка через залишки пляжу розмокає і стає непрохідною. Далі ще є струмок, через який мешканці прилеглих будинків споруджують кладки з підручних матеріалів, але благенькі споруди швидко руйнуються, і через струмок доводиться перескакувати (або таки повертатися і йти в обхід, якщо перескочити не під силу).

Той, хто ходить цією дорогою часто, знає, що нагорі на нього чекає ще одна перешкода – зруйновані гранітні сходи. Пройти там можна тільки в зручному спортивному взутті і здоровими ногами – в іншому разі прогулянка (або дорога до роботи й назад) може закінчитися візитом до травматолога. Сходи валяться вже не перший рік, але їх так і не ремонтують.

На узвишші стоїть пам’ятний знак на честь переможної битви козаків під проводом полковника Івана Богуна. Площа біля знака впорядкована, дорога від нього до вулиці Миколи Оводова у значно кращому стані, ніж вищеописані сходи, але далеко не ідеальна.

Від пам’ятного знака вздовж огорожі школи є ще одна алея, менш відома, ніж вищеописана. Вона теж зі сходами, збудованими "під стиль Артинова" (навіть з оглядовими майданчиками), але набагато пізніше. Колись вона виходила до вулиці, а тепер веде "в нікуди" – впирається в паркан приватного будинку. Від неї є вузенький прохід вгору до вулиці Магістратської. Там навіть ліхтарі колись були, але від них залишилася тільки згадка. 

Верхня частина цього скверу, який ще називають Панорамою – улюблене місце прогулянок і побачень. Це нерідко позначається на санітарному стані алей, але ні розкидане сміття, ні розвалені поруч сходи не спиняють закоханих. Мальовничість ландшафту перемагає. 

На початку вулиці Оводова, навпроти особняка Кумбарі – школа № 3, а вище на перехресті з вулицею Магістратською – ЦПМСД № 2 і медичний центр "Альтамедика", який збудували нещодавно на місці розваленої будівлі, спроєктованої ще архітектором Артиновим.

Перлина верхньої частини Кумбар – ще один витвір Артинова, колишній особняк Длуголенського, в якому багато років діє дитяча художня школа.

Перед мостом від вулиці Театральної, з якою перетинається Магістратська, до вищеописаних залишків пляжу спускається вулиця під назвою Крутий узвіз. Узвіз справді крутий – у прямому значенні слова. Ця невеличка вулиця цілком може назватися вулицею контрастів, але таких контрастів на вінницьких берегах Південного Бугу чимало.

Пляж "Центральний", який вінничани вперто називають Кумбарами, теж може зникнути, як і та його частина, що по інший бік мосту: на нього досить безкопромісно наступають новозбудовані маєтки. Поки що ще "живий" пляж плавно переходить у мікрорайон П’ятничани, який колись був селом, та й зараз залишається мікрорайоном переважно приватної забудови.

Читайте також: Верхня Єрусалимка: Які легенди і сюрпризи ховаються за парадною частиною центральної вулиці Вінниці