Уроки української: Яка різниця між "аби" і "щоб", і чому не слід ігнорувати сполучник "і"

Сьогодні Depo.Вінниця пропонує звернути увагу на сполучники і частки, які найчастіше вживаються неправильно. Ми вже писали про те, що людям, які раніше послуговувалися переважно російською мовою, а тепер переходять на українську, деякі українські слова чомусь здаються набагато кращими за інші, і вони використовують їх, де треба й не треба, намагаючись додати своєму тексту "українськості". Прикро, що це чомусь наслідують і ті, хто давно і впевнено розмовляє й пише українською: з якогось дива на певному етапі вони масово починають копіювати неправильне слововживання, лінуючись зазирати в словники і довідники.

Читайте також: Уроки української: Чому дітей і штанів буває по троє, а жінок і дівчат – ні

"Аби" чи "щоб"?

Майже на кожному кроці натрапляємо на сполучник "аби". "Аби отримати необхідні знання, вам потрібно…". Це неправильно. В даному разі, як і в інших подібних конструкціях, слід вживати сполучник "щоб". "Аби" у значення "щоб" – діалектний варіант словоживання, як і полонізм "жеби". Основне значення сполучника "аби" – "тільки б", "коли б лише": "Чим би дитя не тішилося, аби не плакало".

Можливе вживання "аби" у значенні "щоб" у художніх текстах, але переважно як діалектизм. Є випадки такого слововживання і в класиків української літератури, але цей варіант вважається застрілим. Нині ж чомусь бояться сполучника "щоб", буває навіть, що в одному реченні двічі й тричі трапляється оте "аби", і жодного разу воно не вжито доречно.

Читайте також: Уроки української: Навіщо потрібно пам’ятати про кафе "Птах"

Чим відрізняються сполучники "або" і "чи"

Ще одна дуже поширена помилка: часто мовці не розуміють різниці між сполучниками "або" і "чи". Для людей, які переходять з російської на українську, це не дивно, адже обидва ці сполучники перекладаються російською мовою як "или". Російською мовою кажемо, наприклад, таке: "Вам синюю тарелку или красную?". Українською це перекладається так: "Вам синю тарілку чи червону?". Російською: "Дай мне синюю или красную тарелку". Українською: "Дай мені синю або червону тарілку". Коли йдеться про вибір (переважно в питальних реченнях), то використовуємо сполучник "чи". Неправильно "Вам синю тарілку або червону?", тут потрібен сполучник "чи". Втім, вживається на позначення вибору і сполучник "або", але не в запитаннях, а в ствердженнях: "Воля або смерть!". Якщо йдеться не про вибір, а про рівнозначність понять (у певному контексті), або коли байдуже, який з варіантів обрати, то вживаємо сполучник "або". Іноді навіть двічі: "або… або". Як у вищенаведеному прикладі з тарілками: "Дай мені тарілку. Або синю, або червону – все одно". Можна так говорити про явища, які чергуються: Було як заговорить або засміється – і старому веселіше стане (Марко Вовчок).

Читайте  також: Уроки української: Чому не варто "переводити гроші" і як надолужувати прогаяне

"Та" замість "і"? Не поспішайте!

Ще один сполучник заполонив чимало текстів. Сполучник "та". Переходячи з російської на українську, майже всі чомусь вважають за потрібне позбутися сполучника "і", бо він є в російській мові, і замінити його сполучником "та". Але сполучник "і" не приватизований росіянами, він є в українській мові і завжди був значно поширенішим за "та", і саме його або його відповідник "й" варто вживати в більшості випадків. Сполучник "та" в значенні "і" слід вживати хіба тоді, коли в складному реченні вже є сполучники "і" або "й" – для уникнення тавтології. Є ще одне значення сполучника "та" – "але". Бувають випадки, коли в одному реченні сполучник "та" вживається у двох значеннях, що взагалі породжує плутанину. Але автори вперто не використовують сполучник "і", бо він здається їм російським. Особливо неоковирні словосполучення, коли одне зі слів закінчується на "-та", а після нього використано сполучник "та", хоча там має бути "і" (або навпаки – після сполучника йде слово, яке починається на "та"). Виходить таке незграбне "татакання": "міста та села", "свято краси та талантів". А якщо правильно вжити сполучник "і" ("й"), все буде милозвучно: "міста й села", "свято краси і талантів".

Читайте  також: Уроки української: Як одним словом у різних мовах можна назвати протилежні поняття

"Лише" чи "лишень"?

Є ще одне слово, яке дуже подобається тим, хто переходить на українську. Йдеться про слово "лишень", яке часто вживають замість "лише". Словом "лише" теж зловживають, забувши про те, що в українській мові є ще  й "тільки". Але ці слова тотожні за значенням, тому, віддаючи перевагу одному з них, ми просто збіднюємо мову, але принаймні її не калічимо. А от зі словом "лишень" слід бути обережнішим. Властиве воно переважно художнім текстам і розмовній мові, тому в інформаційних повідомленнях, сучасній публіцистиці, діловій мові воно, як правило, чуже (в будь-якому значенні). Його теж іноді вживають у значенні "лише", але основні його значення інші. Вживається воно разом з дієсловами у спонукальних реченнях (в розмовній мові або в художніх текстах, зокрема в діалогах): " А йди, лишень, сюди!". Може вживатися в значенні "тільки-но": "Лист Ваш... не застав мене в Вінниці, через що я, мандруючи по Бессарабії, одібрав його лишень сими днями"(Михайло Коцюбинський). Вживається ця частка і для підсилення разом зі словами "ну (ану)": "Ану, лишень, виходь до гурту. Хіба ж у горі ховатися треба в куток?" (Андрій Головко).

Ці випадки слововживання справді складні при переході з російської на українську. Але навіщо копіювати чужі помилки людям, які раніше писали і говорили правильно? Невже не закрадаються сумніви? Якщо ж закрадаються, то є словники, довідники і поради мовознавців. І тепер вони набагато доступніші, ніж раніше, коли були тільки паперовими.

Читайте також: Уроки української: Що не так з висловом "у сенсі?", і як очерет перетворився на аварію