Як трамвайно-тролейбусний "секонд" заполонив українські міста

За всю більш ніж сторічну "трамвайну" історію, вінницьке міське депо нечасто могло балувати себе новими вагонами. Вперше це сталось аж через півстоліття з моменту виникнення трамвайної системи у місті - у 1960-х, коли до Вінниці прибула досить велика партія зовсім нових німецьких вагонів "Гота" з Нюрнберга. Приблизно 40 "поїздів" були місткішими, ніж попередні дерев'яні київські "коробочки", адже складалися із головного та причепного вагонів.

У 1970-х роках на зміну "німцям" почали надходити чеські трамваї Татра-Т4, спеціально пристосовані під вузьку колію. На той час вже встигла добре себе зарекомендувати аналогічна модель ширококолійного вагону Татра-Т1, Т2 та Т3, тож Вінниця закупила 45 вагонів. А у 1980-х роках прийшла черга КТ-4, двохсекційних вагонів із "гармошкою", також чеського виробництва. Вони й склали основу трамвайного парку Вінниці на наступні 20 років.

Щедрі цюріхчани

У 2007-2009 роках, коли прийшов час оновлювати рухомий склад міського ТТУ, тодішньому меру Вінниці Володимиру Гройсману вдалося домовитися про отримання понад сотні швейцарських вагонів 1950-1960-х років випуску. Трамвайний "секонд" дістався Вінниці абсолютно безкоштовно, адже швейцарці все одно збиралися утилізувати застарілий транспорт. Утім вагони, які відкатали свій вік по вулицям Цюріха, виявились помітно комфортнішими та надійнішими за пошарпаних вінницьких "чехів".

Результатом співпраці з Цюріхом вінничани користуються вже десять років. Більше того, швейцарські трамваї, якими повністю замінили рухомий склад міського депо, полюбилися жителям міста і стали новим символом Вінниці.

Тож не дивно, що муніципалітет продовжив "трамвайну" дружбу із швейцарцями - у жовтні 2017 року вінницький міський голова Сергій Моргунов відзвітував про успішну поїздку до Швейцарії – Цюріхська транспортна компанія готова передати Вінниці ще одну партію вживаних трамваїв. Швейцарці планують за чотири роки повністю оновити рухомий склад і традиційно готові віддати списані вагони Вінниці.

У "Вінницькій транспортній компанії" давно змирились із тим, що купувати нові трамваї місту не по кишені, тож швейцарський подарунок виявився неабияк доречним і, як показали роки експлуатації, надійним.

"Ціна у 30 мільйонів гривень, яку пропонують виробники, для нас непідйомна. Певною альтернативою є виробництво трамваїв на базі старих вагонів, але загалом швейцарська техніка залишається основним рухомим складом нашого трамвайного депо", - каже директор КП "ВТК" Михайло Луценко.

Досвід інших міст

Вінниця - не єдина у бажанні пересісти на вживану техніку з Європи. Сьогодні більшість великих та середніх українських міст також їздить на вживаному громадському транспорті: Харків, Одеса, Миколаїв, Рівне, Тернопіль, Львів, Житомир і навіть Київ, у якого бюджет на оновлення громадського транспорту - не рівня іншим. Перелік міст-власників "євросеконду" чималий і поповнюється щороку.

Географія постачальників вживаної техніки не надто розмаїта. Найчастіше, своє "ретро" в Україну відправляють сусідні Польща, Словаччина, а також Чехія та Німеччина. Тролейбуси до нас переважно везуть з Пльзені, Брно, Любліна, Острави, а трамваї - з Праги та Братислави. Це пояснюється, у першу чергу, адаптованістю тамтешніх "вживаних" трамваїв – українськими коліями уже багато десятиліть їздять саме чеські "Татри". Також свою використану техніку відправляє "доношувати" латвійська Рига, яка два роки тому продала Одесі десять вагонів за дев'ять мільйонів гривень.

Буває, серед "євро-секонду" трапляється й справжня екзотика, як от у Чернівцях, які у 2013 році закупили у нідерландського міста Арнем чотири вживаних тролейбуси "Den Oudsten", виготовлених на базі "Volvo" на початку 1990-х років.

А деякі "обновки" сприймаються не інакше, як музейний експонат. Так, торік Біла Церква за 750 тисяч гривень за штуку закупила у Будапешті рідкісні "Ікаруси" на електротязі. До СРСР такі офіційно не постачалися, хоча його "безрогий" побратим "Ікарус-280-гармошка" в не дуже далекому минулому був головним автобусом у багатьох українських містах.

Закупівля "секонд-хенду" з Європи у деяких містах стала регулярним явищем. Починаючи з 2010 року тернопільські чиновники щороку їдуть до Чехії за новою партією. За цей період місто придбало у тамтешніх партнерів 33 тролейбуси "Шкода". У той же час - жодного нового.

Такий вибір у Тернополі пояснюють надійністю європейської техніки, нехай їй уже й понад 20 років.

"Вони значно кращі, ніж громадський транспорт вітчизняного виробництва, який по якості в рази гірший – рівень комфорту дуже низький. А ці вже "обкатані", та й їхня ціна в рази менша за такі ж нові", - цитує керівника КП "Тернопільелектротранс" Андрія Мастюха видання "Доба".

Ще показовіша картина у Рівному, де за останні десять років у Європі закупили понад 50 використаних тролейбусів, і на сьогодні вони складають більшість рухомого складу депо.

Не гребують купувати вживану техніку і значно заможніші міста-мільйонники, як-то Харків, Дніпро чи Київ. Там, зазвичай, за європейцями "підбирають" трамваї. Пасажирів багато, а купувати "Електрони" чи "PESА" за мільйон євро - не напасешся. Так, один тільки Харків з 2010 року придбав у Чехії, Словаччині та Латвії більше 130 вагонів.

Ціна, безумовно, є головним критерієм при виборі між старим і новим. У вересні 2017 року головний Івано-Франківський перевізник КП "Електроавтотранс" уклав договір про поставку трьох вживаних тролейбусів МАN за 2,55 мільйона гривень. Вони мають доповнити придбані раніше вісім аналогічних машин 1995 року випуску з австрійського Зальцбурга.

За ті гроші, що заплатить Івано-Франківськ за три тролейбуси, можна придбати хіба що половинку від нового. Наприклад, нові тролейбуси, які придбав Чернігів у 2017 році, обійшлися місту у 4,6 мільйона за один.

"Секонд" - не брухт

Низька ціна вживаної техніки – це світлий бік медалі. Є й темний - у березні цього року у Луцьку галасу наробила пожежа у тролейбусі, який вранці виїжджав з депо. Горів польський тролейбус "Jelcz", який волиняни придбали у свого міста-побратима Любліна. У 2014 році за нього заплатили ледь не за ціною брухту - 110 тисяч гривень.

Та резонанс викликав не одиничний випадок: торік польські тролейбуси у Луцьку горіли декілька разів. 29 липня тролейбус загорівся прямо на маршруті, везучи пасажирів. Окрім того, у ЗМІ повідомлялось ще про три випадки.

Місцеве електротранспортне підприємство, повідомляючи про останній факт загоряння, немов натякає, що машини, які закупили для міста, можуть бути небезпечними.

Щоправда, випадки у Луцьку навряд чи можна назвати показовими, адже присутній суб'єктивний фактор - наскільки дбайливо використовують техніку у тому чи іншому депо. Власне, європейці, як показав досвід Вінниці, іноді готові передати машини й безкоштовно, тільки за умови дбайливого догляду за своїм подарунком.

Попит на вживані трамваї та тролейбуси в Україні залишається стабільним. Загалом за десять років в Україну з Європи, за даними сайту СТТС, завезли майже тисячу одиниць техніки, і міські ради зупинятися не збираються, вбачаючи у європейському "секонді" поки що головну можливість бодай якось оновити застарілий радянський парк громадського транспорту.