Олійник і його "мінус три заступники": Як у Вінницькій облраді міняли посади на послуги

Остання п'ятниця червня у Вінницькій облраді видалася напруженою і довгою: депутати зібралися одразу на дві сесії - чергову і, одразу за нею, позачергову. І якщо на черговій вирішувалися, скажемо так, поточні питання, то на позачерговій - нагальні: голові облради обирали заступників.

Крісла поряд з головою Вінницької обласної ради Анатолієм Олійником почали звільнятись на початку 2017 року. В лютому депутати позбавили повноважень заступника голови облради, "радикала" Олександра Качура. Щоправда, де-юре 30-річний Качур, який всю каденцію в обласній раді терпів насмішки за свою мовчазну поведінку, подав у відставку з власної ініціативи, адже надав перевагу іншому мандату - депутата Немирівської об'єднаної громади, яку очолив його батько, головний "радикал" Вінниччини Віктор Качур.

Звільнення першої заступниці голови облради Людмили Щербаківської відбулось з точністю до навпаки. Жодного бажання полишати високу посаду головна "тимошенківка" області не мала. Тож, аби позбутися Щербаківської, ініціаторам її звільнення, якими, за її ж словами, були представники влади, довелося шукати союзників.

Хлопчик для биття з "Опоблоку"

Офіційно відставку Щербаківської ініціював, напевне, найскандальніший депутат облради, начальник управління праці та сімейної політики департаменту соціальної політики ОДА Юрій Яремчук. Для тих, хто слідкує за вінницькою політикою, не є секретом, що екс-регіонал Яремчук, як і вся фракція "Опозиційного блоку" в облраді, є своєрідними "золотарями" для провладного крила ради. Саме їхніми руками, власне, й робиться вся "брудна робота". І це логічно, адже навіть найодіозніші вибрики "опоблоківців" не викличуть рівносильного обурення громадськості, мовляв, це ж колишні "друзі Януковича", що з них візьмеш.

Цим прийомом у вінницькій облраді 7 скликання користуються ще з установчої сесії, апробувавши його під час обрання головою облради "порошенківця" Анатолія Олійника. Його використали і щоб відправити у відставку вінницьку соратницю Тимошенко Щербаківську, яка, будучи начальницею в облраді, примудрялась не лише прилаштовувати своїх родичів на посади у заклади, підпорядковані області, а й під виглядом робочих відряджень відвідувати партійні "шабаші" в інших містах.

"Привіт" від Ляшка та Садового

Утім, якщо проблем з "офіційним ініціатором" звільнення Щербаківської у неофіційних ініціаторів не було, то зі зборами необхідних для завершення справи 43 голосів довелось "повпрівати". Зрештою, на допомогу прийшли давні ситуативні союзники з "Радикальної партії Ляшка" та "Самопомочі", які, поміж тим, на рівні Верховної Ради "грають роль" запеклих опозиціонерів. Зрозуміло, що члени фракцій "РПЛ" та "Самопомочі" на колаборацію з владою пішли, отримавши певні обіцянки, тож тепер чекають на щедре "спасибі". А чим ще може "віддячити" політична верхівка області, як не посадами.

Тут, власне, й виникла проблема - посади дві, але одна з них вища за статусом та повноваженням. Тож кого призначити першим заступником голови облради, а кого - просто заступником, стало для команди Олійника головним питанням.

Хто всім посіпакам посіпака

Вихід з ситуації таки знайшли - всупереч усім заявам про "європейський вектор" та оптимізацію кадрів в органах влади було ініціювано створення посади ще одного, вже третього заступника голови облради, який буде наділений повноваженнями існуючого "другого" заступника голови. Таким чином, з'явилась можливість роздати рівнозначні "донати" усім "посіпакам" і нарешті закрити питання заступників.

І хоча кількісно апарат облради не збільшиться, адже перед створенням посади третього заступника була завбачливо ліквідована посада керівника апарату, чому без цієї "кадрової рокіровки" не можна було обійтись, з коментаря Олійника не зрозуміло.

"Пряма норма закону говорить про те, що у голови облради має бути перший заступник і не має прямої норми, яка забороняла б мати ще одного заступника. Тобто все те, що не заборонено законом, може бути. Це колективний орган і він вирішив, що посада першого заступника поки що буде вакантною. Ми не збільшуємо кількісний склад, ми не виходимо за межі фонду оплати праці, а в межах чисельності і структури міняємо посаду на посаду", - пояснював голова облради.

В той же час, посада першого заступника залишається вакантною, тож може цілком піти за "винагороду" тій політсилі, яка стане корисною на майбутніх виборах.

Щось пішло не так

Все нібито складалось красиво, допоки справа не дійшла до таємного голосування.

Під час позачергової "кадрової" сесії Вінницької облради, яка стартувала 30 червня о 18:00 депутати розглянули питання про призначення двох "рівнозначних" заступників голови обласної ради. Кандидатами на посади стали, що не дивно, "радикал" Михайло Кременюк та представник ВО "Самопоміч" Ігор Хміль.

У таємному голосуванні взяли участь 50 депутатів, і для призначення кандидатів кожному треба було набрати по 43 голоси. Все ніби йшло як по-маслу, голосів мало б вистачити. Утім, за результатами голосування Кременюк отримав 42 голоси, а Хміль - 41. Тож рішення, заради якого скликалась вечірня сесія і створювалась посада ще одного заступника, не було ухвалене. У підсумку Олійник так і залишився без заступників, причому у нього тепер бракує не двох, а цілих трьох заступників.

Парадокс ситуації в тому, що керівник облради не так давно жалівся журналістам, як важко йому самотужки "тягнути" роботу трьох керівних посадових осіб облради. Тепер же на його плечах номінально усі чотири посади, кожна з яких передбачає певні обов'язки. А коли депутатський корпус повторно збереться на сесію - не відомо, адже на носі літні вакації. Тож, мабуть, Олійник та його "мінус три" заступника проведуть літо в напруженій роботі.