Вінницькі безхатченки: "Головне для нас - свобода"

У Вінниці можна зустріти десятки безхатченків. Вони просять милостиню біля храмів, вишукують щось у смітниках, крутяться навколо базарів та просто приймають "сонячні ванни" на лавочках.

Скільки всього безпритульних у обласному центрі, хто вони і чим безхатченкам допомагають місцеві органи влади і соціального захисту, з'ясовував кореспондент Depo.Вінниця.

Ночують на лавках цілий рік

Біля зупинки "Лісопарк" і торговельного комплексу "Пасаж" на зручних лавках (зі спинкою) постійно "відпочивають" кілька безхатченків. Один з них, 40-річний Олексій Приймак, погодився розповісти історію свого життя.

Вже 12 років чоловік мешкає на вулиці. Після того, як у Олексія померла мати, він заколотив дошками власний приватний будинок у Турбові, де не міг заробити на "шматок хлібу", і перебрався до Вінниці. Але й в обласному центрі чоловік не знайшов ані постійної роботи, ані даху над головою.

"Я, як і мої товариші, сплю на лавці і взимку, і влітку. Коли починаються сильні морози, ночую у великих наметах, які облаштовують спеціально для нас. Хотів би мешкати в гуртожитку, але грошей на це немає, - констатує Приймак. - На Лісопарку таких безхатченків ще троє. Разом заробляємо на харчування. Наприклад, отримуємо платню за прибирання, здаємо порожні пляшки та макулатуру чи шукаємо ще якийсь підробіток. На жаль, харчуватися доводитися тим, що Бог дасть. Наприклад, бутербродами від добрих людей".

Олексій Приймак визнав, що в основному йому та іншим безхатченкам допомагають сердобольні жіночки. До однієї з них він навіть ходить митися, тому має більш-менш охайний вигляд. Олексій каже, що колись мав романтичні стосунки і навіть став батьком нині вже 6-річної дитини, але колишня жінка давно не бажає мати з ним нічого спільного. 

Свобода без жодних зобов'язань

Олексій не прагне нічого змінювати в своєму житті. Мовляв, він постійно "гуляє і відпочиває", і це його повністю влаштовує.

"Головне для мене і моїх товаришів - свобода. Ми ні від кого і ні від чого не залежимо. Це - наш спосіб життя", - підкреслює безпритульний.

Олексій Приймак не звертався і не збирається звертатися за допомогою ані до працівників соціальних служб, ані навіть до лікарів. Каже, що цього не потребує, адже дуже рідко хворіє. Водночас безхатько не проти піти в АТО, щоб захищати свою країну.

"Але хто мене візьме на фронт - я ж інвалід. У мене великі проблеми з ногою", - пояснює чоловік.

Дві категорії безхатченків

Заступник директора Вінницького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Євген Косарєв повідомив, що у Вінниці влітку реєструється близько 120 безхатченків, а взимку - майже 200. За словами чиновника, його служба не зобов'язана, згідно із законом, надавати таким людям тимчасове житло, їжу чи соціальну допомогу.

"Незважаючи на це, ми допомагаємо безпритульним Вінниці як волонтери. Тобто ми взяли на себе добровільне громадське навантаження", - повідомляє Євген Косарєв. 

Директор Вінницького міського центру соціальної служби дітей та молоді Богдана Данчак умовно розділяє людей без постійного місця проживання на дві групи.

"Представники першої категорії сплять на лавочках, мають неохайній вигляд, незрозуміло чим харчуються. Коли ми дізнаємося про когось з них, в першу чергу зв'язуємося з міським департаментом охорони здоров'я, працівники якого допомагають підлікувати безхатченка, - каже Богдана Данчак. - Безпритульні другої категорії приходять до нас помитими, чистенькими. Вони опинилися в складних життєвих обставинах, але намагаються якомога швидше виправити це".

Також, за словами чиновниці, міський центр соціальних служб допомагає людям, які не мають житла, отримати прописку, яка дає можливість оформлювати інші документи, претендувати на пенсію і матеріальну допомогу. Без прописки людину не можуть офіційно взяти на роботу.

"Ми співпрацюємо з центром реєстрації безпритульних, де безхатченкам допомагають оформити документи. Там їм надають тимчасову прописку - на три місяці або на півроку. Щоправда, безхатченків прописують тільки у Вороновиці (Вінницький район)", - повідомляє Богдана Данчак.

Надія під американським дахом

За 30 кілометрів від Вінниці в Калинівському районі знаходиться центр реабілітації безпритульних, який відкрили американці - Макс і Лора Боханени. За проживання в притулку люди нічого не платять. Але натомість їм пропонують попрацювати у підсобному господарстві, щоб виправдати витрати на себе. 

"В центрі реабілітації безпритульних на Калинівщині можуть перебувати одночасно 24 безхатченки. На жаль, на це погоджуються лише приблизно 15 %, переважно ті, з ким попрацювали наші психологи. Більшість безпритульних не прагнуть щось змінювати в своєму стилі життя. А на реабілітацію ми можемо брати людей лише за їхньої згоди", - роз'яснює Євген Косарєв.

Взимку обласне управління ДСНС облаштовує для безпритульних пункти обігріву у військових наметах, а міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді організовує для них харчування. Щодня готують до ста порцій гарячих обідів для безхатченків.