Від дохристиянського храму до садиби славетного хірурга: Чому варто на власні очі побачити сім чудес Вінниччини

У 2007 році на Вінниччині визначено власні "сім чудес".  Це унікальні місця, створені природою і людьми. Нині, коли з різних міркувань не всі готові планувати далекі подорожі, саме час згадати про те, що поруч.

Depo.Вінниця розповідає основну інформацію про унікальні місця. Звісно, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Але й почути на місці можна теж набагато більше, адже через "Сім чудес Вінниччини" пролягає чимало туристичних маршрутів, тобто ексурсоводи і просто місцеі жителі можуть розповісти про ці об’єкти чимало цікавого. Дещо з розповідей ґрунтуватиметься на документах, але про всі пам’ятки є чимало легенд. 

Браїлівська скарбниця

Браїлів — одне з найдавніших поселень на Поділлі, але увагу туристів привертають до нього не стародавні пам’ятки, а Свято-Троїцький жіночий монастир (ХVІІІ століття) УПЦ, палац родини фон Мекків (ХІХ століття), де діє Державний музей композитора Петра Чайковського і меценатки Надії фон Мекк.

У монастирі є ікони, до яких приходять прочани: Браїлівської Почаївської Божої Матері, Браїлівської Ченстоховської Божої Матері, Божої Матері Троєручиці, написані на Афоні на початку ХІХ століття. Є в обителі і ковчежець з мощами святих.

Палац родини фон Мекків, збудований наприкінці 60-х років ХІХ століття, під час Другої світової війни був зруйнований, але його відновили. Частково зберігся старий ландшафтний парк.

Експозиція музею Петра Чайковського і Надії фон Мекк, налічує майже 2 000 предметів. Композитор уперше прибув до Браїлова 17 червня 1878 року й приїздив ще чотири рази. Тут він написав і присвятив Браїлову п’єси для скрипки та фортепіано "Воспоминание о дорогом месте", створив романси (найвідоміші — "Средь шумного бала", "То было раннею весной", "Серенада Дон Жуана"), закінчив оперу "Орлеанская дева".

Свято-Троїцький жіночий монастир (1767–1778) побудований як монастир католицького ордену тринітаріїв, але у 1830 році став православним.

Як доїхати: електропоїздом Козятин-Жмеринка або Київ-Жмеринка до ст. Браїлів (або ще краще до з.п. Козачівка).

Державний історико-культурний заповідник "Буша"

Розташований заповідник у селі Буша Ямпільської громади Могилів-Подільського району.

Його площа — 6,68 га. На території та в охоронній зоні заповідника є дохристиянський та християнський скельний храм V–ХVІ століть з унікальним художнім рельєфом, залишки фортеці і підземних ходів ХVІ–ХVІІ століть і міської ратуші ХVІ століття, цвинтар ХVІІІ–ХІХ століть. Ще одна пам’ятка – парк історичної скульптури, де щорічно відбуваються міжнародні пленери скульпторів-каменотесів "Подільський оберіг".

У другій половині ХVІ століття у с. Буша посередині мису, утвореного річками Мурафою і Бушанкою, почалося будівництво замку. Інженер Гійом де Боплан згодом стверджував, що Бушанський замок мав шість веж, кожна з яких мала свій пороховий льох і з’єднувалася з іншими баштами підземними переходами. До нашого часу від укріплень залишилися двоярусна кам’яна вежа, завершена шатром, і підвал. На початку XVII століття Буша отримала статус міста. 18–20 листопада 1654 року до Буші підійшли війська Потоцького і Чарнецького і взяли замок в облогу. Коли замок майже перейшов у їхні руки, вдова вбитого козацького сотника Завісного Мар’яна підпалила пороховий льох, підірвавши себе, залишки війська і чимало ворогів. Ці події описані в повісті Михайла  Старицького "Оборона Буші".

Тоді місто перестало існувати, пізніше на його місці відродилося село, замок не відбудовували. 

Є в Буші пам’ятка природи загальнодержавного значення "Гайдамацький яр" – унікальне місце, створене природою впродовж багатьох століть.

Як доїхати: електропоїздом Козятин – Жмеринка – Вапнярка, або Одеса – Вапнярка, або швидким поїздом до Вапнярки, далі автобусом до Ямполя, звідти – до Буші. 

Історико-культурний центр духовності та злагоди

Це місце в Шаргороді називають  ще "трикутником віри", оскільки майже на одній площі тут розташовані католицький костел, православний монастир і синагога.

Виникнення Шаргорода пов’язане з ім’ям відомого польського політичного діяча і мецената Яна Замойського (1542–1605). Грамотою від 26 березня 1579 року Стефан Баторій доручив йому спорудити укріплений замок. Для будівництва Замойський вибрав високий мис, утворений річками Мурашкою і Ковбасною. Фортеця отримала назву "Шаргород" на честь Флоріана Шарого, родоначальника Замойських. Об’єднавши свої подільські маєтності, Замойський почав їхню колонізацію, і з його дозволу в Шаргороді оселилися євреї.

Замойський заснував костел св. Флоріана Шарого (1595), але храм зруйнований під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького у 1648 році. Відбудували його у 1717 році.

Шаргородська синагога збудована у 1589 році. Вона була частиною оборонної системи міста і вважається однією з найкращих архітектурних пам’яток єврейської громади Поділля. Під владою турків протягом 1672–1699 роках споруда використовувалася як мечеть. На початку ХVІІІ століття синагога була ґрунтовно реконструйована. У 1930-х роках синагога була закрита, а будівля передана сокоморсовому заводу. Тепер євреї з усього світу збирають кошти на реставрацію синагоги.

Миколаївський монастир у Шаргороді споруджений у ХVІІІ столітті. Спочатку монастир містився в с. Калинівка поблизу Шаргогода, в кінці ХVІІ століття був зруйнований турками і до 1715 року перебував в руїнах. Відбудований як василіанський монастир і приблизно в 1748 році перенесений з села до міста, а після 1795 році став православним монастирем святого Миколи.

При монастирі діяла семінарія, в якій навчалися майбутні українські письменники Степан Руданський і Михало Коцюбинський.

Як доїхати: до Вінниці, Жмеринки або Ярошенки залізничним транспортом, далі – автобусом. 

Національний музей-садиба М. І. Пирогова

На околиці Вінниці діє музей-садиба Миколи Івановича Пирогова — видатного лікаря і вченого, творця воєнно-польової хірургії, а також відомого педагога і громадського діяча.

Пирогов — автор багатьох наукових праць та трактатів з анатомії, хірургії й анестезіології. Чверть століття Микола Пирогов жив і працював в Україні. У 1861 році, подавши у відставку з посади попечителя Київського навчального округу, оселився в садибі Вишня під Вінницею, де пройшли останні двадцять років його життя. Тут він створив першу на Поділлі сільську лікарню та збудував аптеку, де за рецептом з позначкою "для бідного" ліки відпускалися безкоштовно.

Пирогов помер у Вишні 23 листопада 1881 р. від раку. Доктор Дмитро Виводцев з Санкт-Петербургу забальзамував його тіло, яке перенесли до усипальні, збудованої дружиною Миколи Івановича. 27 жовтня 1944 року уряд вирішив увічнити пам’ять Пирогова, створити у садибі музей і зберегти останки хірурга.

Музейний комплекс належить до числа найважливіших об’єктів культурної спадщини України, його парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва.

Немирівське городище — Великі вали

Розташовані вали й рови у салі Сажки Немирівської громади. Використовувались вони переважно для захисту від нападу ворогів. Це вали заввишки 9 м і завдовжки по периметру майже 5 км. Річка Мірка ділить городище на дві частини. Майже в центрі огородженої валом площі є внутрішнє укріплення — так зване замчисько.

Територія городища вперше заселена в ІІІ тисячолітті до н. е. племенами трипільської культури. Пізніше на цих теренах з’явилися скіфи-орачі, про яких писав Геродот (VІІ–VІ століття до н. е.), та слов’янські племена уличів (Х–ХІ століття).

Вчені встановили, що основний вал насипаний в VІ ст. до н. е. На території городища виявлено житла-землянки, де знайдено чимало виробів з глини, кістки, рогу, бронзи та заліза. На території Немирівського городища вперше на Поділлі знайдена давньогрецька кераміка, що свідчить про торгові зв’язки місцевих племен з грецькими причорноморськими містами-державами.

У наш час тут відбувається зимовий фестиваль з лендарту "Аплікація духу".

Як доїхати: приміським поїздом "Вінниця – Гайворон" до з.п. Сажки.

Палац Потоцьких

Нині пам’ятка класицизму – палац родини Потоцьких в центрі Тульчина – відома меломанам всієї України і артистам з багатьох країн світу, адже на території палацу кілька років поспіль проводиться оперний фестиваль просто неба.

Побудований палац у 1782 році за проектом французького архітектора Лакруа. Архітектурне оздоблення інтер’єрів збереглося лише у головному вестибюлі. Навколо ріс парк під назвою "Хороше", закладений у 1782 році за проектом архітектора Ленро. У парку були ставки, канали, скульптури, фонтани.

Цю садибу називали "подільським Версалем". Власник мав репутацію доброго господаря, "справжнього доброчинця тих країв". Під час Кримської війни 1854–1856 років 50 кімнат флігелів тульчинського палацу використали для військового шпиталю. В 1878 році родина Потоцьких виїхала з Тульчина і палац перейшов до військового відомства. З 1911 року тут були казарми 76-го піхотного Кубанського полку. У 1918–1974 роках приміщення надавали військовим частинам, а з 1975 року тут діє культурно-освітнє училище.

Частина палацу перебуває в занедбаному стані. Щоб врятувати пам’ятку, кілька років тому в Тульчині почали організовувати міжнародні оперні фестивалі, що дає змогу залучати інвестиції в громаду.

Як доїхати: поїздом або електричкою Козятин–Жмеринка–Вапнярка до ст. Журавлівка; якщо швидкий поїзд не зупиняється в Журавлівці, то до Вапнярки, а звідти автобусом до Тульчина, з Вінниці – автобусом з центрального автосовкзалу. 

Свято-Усікновенський скельний чоловічий монастир

Пам’ятка діє в селі Лядова Могилів-Подільського району на кордоні з Молдовою.

Село розташоване біля великого каньйону Дністра на лівому березі річки Лядови. У цій місцевості перші поселення з’явились 150 тисяч років тому.

Свято-Усікновенський скельний чоловічий монастир – один з найдавніших православних монастирів, заснований в ХІ столітті. Його називають "Подільським Афоном", він розташований на 90-метровій горі над Дністром. Складається з трьох печерних храмів: Усікновення Глави Іоанна Предтечі, Святої Параскеви П’ятниці та Святого Антонія Печерського. За легендами, тут на шляху з Афону до Києва зупинявся преподобний Антоній Печерський.

На території монастиря є могили ченців ХVІІІ–ХІХ століть і цілющі джерела.

Як доїхати: пасажирським або приміським поїздом до Могилева-Подільського, далі автобусом.

Фото: Вінницький обласний краєзнавчий музей. 

Читайте також: Доторкнутися до вічності: На півдні Вінниччини зберігся стародавній скельний храм