Фестиваль польової кухні: Як у Вінниці варили кашу і смажили шашлики в пам’ять про пацифіста і військового кухаря

Сьогодні, 28 червня, у Вінниці, в День Конституції України, відбувся традиційній – вже шостий – Фестиваль польової кухні пам’яті Тараса Сича. Разом з іншими вінничанами фестивалив і кореспондент Depo.Вінниця.

На цьогорічний фестиваль зійшлося чимало людей. Організатори жартували, що вони домовилися з "небесною канцелярією" про погоду, і, схоже, їм це вдалося. Фестиваль набув популярності одразу після започаткування, а цього року вінничани чекали його особливо, адже за час карантину скучили за масовими заходами.

Ветеран АТО, блогер і волонтер Олександр Грамарчук (відомий під позивним Гром) пропонував вінничанам свій "хіт" під назвою "Сєпар у сметані", а до нього – бігус, суп, шашлик.

Валерій Дяків, директор центру професійно-технічної освіти №1 традиційно смажив кабанчика на рожні, але не цілого, як це було у попередні роки, а частинами.

Запрошена "зірка", відомий журналіст і кулінар Костянтин Грубич разом з дослідницею подільської кухні Оленою Павловою варили перлову кашу з овочами. Грубич радо відгукнувся на запрошення взяти участь у фестивалі, адже словосполучення "польова кухня" йому рідне – так називається його телевізійний проєкт, з яким він мандрував Україною, але через карантин мусив призупинити подорожі.

Традиційно бере участь у фестивалі реабілітаційний центр "Гармонія" імені Раїси Панасюк. "Гармонія" частувала варениками. 

Загалом на фестивалі готували 25 різних страв. Щоб скуштувати кожної стррави потроху, достатньо було купити спеціальну фестивальну тарілку за 100 грн, в яку на кожній "точці" можна було отримати порцію певної страви. 

Втім, Фестиваль польової кухні пам’яті Тараса Сича – це не гастрофест у звичному розумінні слова. Захід має патріотичне й благодійне спрямування. Як повідомила Олена Данілова, голова фонду "Подільська громада", всі зібрані під час фестивалю гроші, як і щороку, будуть використані для допомоги українським захисникам.

Крім суто кулінарної складової, у програмі фестивалю були виставка техніки, експозиція, присвячена пам’яті Тараса Сича, концерт патріотичної пісні, тематичні майстеркласи. Діти виготовляли і підписували біцям листівки і малювали для них малюнки. 

До слова, винахідник польової кухні (тобто кухні на колесах, завдяки якій військові в польових умовах мають гарячу їжу) Антон Турчанович є родом з Брацлава Тульчинського (раніше – Немирівського) району. Кухню-самовар Турчанович створив у 1904 році, а перші креслення для неї розробляв ще в 1898 році. Патент на винахід конструктор отримав у 1908 році.

А Тарас Сич, пам’яті якого присвячено фестиваль, – вінничанин 1966 року народження. Закінчив у Вінниці школу № 11, потім політехнічний інститут (нині Вінницький національний технічний університет). Служив у лавах Радянської армії, а потім тривалий час шукав своє місце в житті. Працював завідувачем бібліотеки-філії № 17, а в останні роки життя – будівельником. Був послідовником руху хіпі, на дозвіллі брав участь у  ремонті монастиря (безоплатно, на волонтерських засадах. Загинув під час неоголошеної війни на сході України під Дебальцевим.

Брав участь у Революції Гідності, куховарив на Майдані. З Майдану ж пішов добровольцем у батальйон "Київська Русь". Їздив у військкомат — брати направлення на перекваліфікацію (був прикордонником за спеціальністю), бо за своїми переконаннями був пацифістом і зброю до рук принципово не брав. Але своє місце на фронті знайшов і з пацифістськими переконаннями – служив кухарем 25-го окремого мотопіхотного батальйону. Після ротації не захотів залишати побратимів та повернувся до частини (незважаючи на проблеми зі здоров'ям).

Загинув 13 лютого 2015 року – ворожий снаряд розніс кухарський намет. Тіло загиблого Тараса ідентифікували через місяць у місті Дніпрі, поховали у Вінниці 27 березня. Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року — орденом "За мужність" III ступеня (посмертно). 

Того ж року в червні у Вінниці вперше провели Фестиваль польової кухні в пам'ять про загиблого військового кухаря-пацифіста. Фестиваль щорічний, не проводився він лише 2020 року, коли через карантин було скасовано більшість масових подій у Вінниці і в Україні взагалі.