Волонтерський рух заганяють у шкіряні крісла за дубовими дверима

З волонтерів намагаються зробити чергових чиновників, а з громадських об'єднань - комунальні підприємства

Попри намагання влади хоч якось налагодити систему допомоги ветеранам війни та учасникам АТО, перевершити у цій сфері самоорганізовані волонтерські об'єднання їй поки не вдалось, пише Depo.Вінниця. І це не дивно: працювати з такою самовіддачею, як це роблять добровольці, чиновники не вміють та й не дуже хочуть. Відтак, зробити волонтерів держслужбовцями - деякою мірою, вихід із ситуації. Як би тільки не така разюча недосконалість державної служби з її "совковою" зашореністю та всепоглинаючою бюрократією. Адже волонтери не звикли чекати на якийсь папірець, аби вирішити те чи інше питання. А звикати, схоже, доведеться...

 З волонтерів – у чиновники

"Чому я пішла на цю службу? Потрібен був статус. Як громадська організація, як волонтери ми можемо багато, але не можемо, наприклад, вносити пропозиції щодо змін до законодавства або вирішувати питання на державному рівні. Тому колеги-волонтери і сказали мені: йди", – розповідає Марія Стебелєва, голова правління Благодійної організації "Благодійний фонд "Об'єднання волонтерів Вінниччини". Саме так – на конкурсній основі, після проходження усіх необхідних екзаменів – вона отримала посаду. Тепер вона – головний спеціаліст Державної служби України у справах ветеранів та учасників антитерористичної операції у Вінницькій області.

Держслужба + центр допомоги = … - фото 1

Офіційно територіальний орган в особі поки що однієї штатної одиниці запрацював на Вінниччині з 1 вересня 2015 року, хоча сама Держслужба була створена роком раніше.

"Сьогодні немає такого, що захисники повертається з фронту, до них приходять і кажуть: ви маєте право на те і те. Люди залишаються з проблемами сам-на-сам. І для того, щоб вони не поневірялись по інстанціях, була створена Служба", - розповідає Стебелєва.

Якщо зі створенням реєстру учасників АТО особливих проблем не виникає, то на інших напрямках їх чимало, зазначає вона: "Держава ще далеко не на повну силу поставлена на рейки війни – ані соціальні служби, ані медицина, ані решта тих, хто є дотичним до цих питань. І цю систему дуже важко зрушити з місця".

Характерний приклад – ситуація з путівками на безкоштовне санаторно-курортне лікування та психологічну реабілітацію, які потрібно реалізувати до кінця року. "Є понад тисячу путівок, але немає людей, які хотіли б поїхати. Держслужба оголосила SOS: прийдіть, будь ласка, напишіть заяву. Можна навіть і з дружиною разом поїхати, але тоді термін лікування ділиться навпіл. Путівки у соціальній службі є – і в обласній, і в районних. Дають їх лише тоді, коли люди звертаються по місцю прописки в соціальну службу зайнятості і власноруч пишуть заяву. Але проблема полягає в тому, що людей ніхто про це не інформує", - розповідає чиновниця.

Стебелєва взяла місію розповсюдження інформації про путівки на себе. У тому числі - і через соціальні мережі. Адже одне з головних завдань Служби на сьогодні – донесення до бійців АТО інформації стосовно їхніх прав, пільг, тощо. А найважливіше – про те, яким чином вони можуть реалізувати ці права. "Ми маємо виступати координатором між бійцями, що повернулися з фронту, та відповідними службами. Має бути напрацьований чіткий алгоритм: на що бійці мають право, куди мають звертатися для вирішення тих чи інших питань і хто відповідає за це вирішення", - пояснює тепер вже спеціаліст Держслужби.

Одним з головних своїх досягнень на посаді вона вважає налагодження особистих контактів як з громадськими організаціями, які опікуються учасниками АТО, так і з представниками відповідних департаментів ОДА. Адже перші мають інформацію про проблеми, другі мають у руках механізми їх вирішення.

"Безпосередньо нам гроші не виділяють. Але, знаючи про виділення коштів на ті чи інші державні програми з лікування, протезування абощо, залежно до потреби учасника АТО спочатку розглядаємо можливість вирішити питання на місцевому рівні. Вирішується - добре , ні – то ми робимо запит на Київ: людині потрібно те і те", - каже Стебелєва…

Працювати їй доводиться без власного офісу. Формально його надано – у будівлі по Хмельницькому шосе, 7, відомій вінничанам як "Книжка". Але відкритися офіс зможе лише після відповідного рішення сесії обласної ради, яка спочатку була заклопотана підготовкою до виборів, а тепер – розподілом портфелів. Стебелева з нетерпінням чекає, коли зможе нарешті зайняти офіс у "Книжці" і розпочати прийом тих, чиїми справами опікується, в офіційній обстановці. А поки що працює в офісі, орендованому "Об'єднанням волонтерів Вінниччини". Причому з приходом холодів змушена була частково перейти на телефонний режим роботи: інакше, каже, опалення приміщення обійдеться у копійчину.

Без мене мене одружили

На відміну від Марії Стебелєвої, її колега з волонтерського руху, голова правління громадської спілки "Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій та волонтерів АТО" Анатолій Слівінський до співпраці з органами влади долучився несподівано навіть для себе – після того, як 5 жовтня вийшов президентський Указ №570/2015: "…активізувати … роботу щодо забезпечення надання учасникам антитерористичної операції допомоги з вирішення питань, пов'язаних з їх лікуванням, реабілітацією та соціальною адаптацією, створивши для цього, зокрема, центри допомоги учасникам антитерористичної операції як допоміжні органи та залучивши до діяльності таких центрів представників громадськості".

А вже 9 жовтня відбулася прес-конференція за участі заступника голови Вінницької ОДА Ігоря Івасюка, під час якої було оголошено про створення такого центру в області. Спеціалізований заклад, що має діяти за принципом "єдиного вікна", запрацював на базі обласного клінічного госпіталю ветеранів війни.

Як розповідав тоді Івасюк, робота центру мала початися з створення єдиного реєстру демобілізованих з АТО, щоб жодна родина не залишилася поза увагою. Фахівці закладу покликані надавати широкий спектр допомоги: медичну, санітарно-курортну, юридичну, психологічну та іншу. Крім того, вони ж мають допомагати в оформленні статусу бійцям, які стали на захист держави в рядах добровольчих батальйонів.

На тій же прес-конференції було представлено і керівника новоствореного центру.
"Я навіть не знав про указ. Шостого числа мені ввечері зателефонували від губернатора, сказали, щоб сьомого я був у нього. Я прийшов – і мене поставили перед фактом…" – розповідає про своє призначення Слівінський. Зараз його "Об'єднання..." фактично виконує функції того Центру – поки не буде налагоджено його роботу.

Держслужба + центр допомоги = … - фото 2

Звична робота плюс журнал

Якщо внаслідок бліц-операції з виконання президентського розпорядження чиновники ОДА отримали можливість прозвітувати, що вони – "попереду планети усієї", то робота спілки, заснованої ще у грудні минулого року, триває у звичному режимі. Щоправда, зазначає Слівінський, стало легше достукатися до чиновників. "Усі знають, що є указ, що це не просто громадське об'єднання, а центр, який підтримує влада", - пояснює він.

А ще з'явився журнал реєстрації звернень. Згідно з ним, за два місяці по створенню Центру зі своїми проблемами до Спілки, яка наразі виконує його функції, звернулися понад 300 учасників АТО.

"Після указу президенту ситуація і проблеми не змінилися. Зверталися і звертаються з одними і тими ж питаннями: лікування, отримання статусу інваліда війни, земельні питання, квартирні питання, отримання посвідчення учасника бойових дій для добровольців, працевлаштування", – каже юрист спілки Жанна Грушко.

За її словами, часто вирішенню проблем заважають прогалини у законодавстві.
"Фактично Верховна Рада приймає закони, що передбачають більше 20 видів пільг учасникам АТО, але Кабмін не розробляє ані постанови, ані порядку, ані інструкції щодо реалізації норм на практиці. Це, наприклад, стосується дітей учасників АТО, для яких передбачено надання безкоштовне проживання у гуртожитку, безкоштовне навчання у вишах, вступ поза конкурсом. Але коли люди звертаються з цього приводу, то у відповідь чують, що невідомо, звідки все це фінансується і яким чином будуть розподілятися пільгові місця", – пояснює Грушко.

Намагаючись вирішити проблему, "Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій та волонтерів АТО" звернулося до Кабміну із пропозицією розробити прядок або інструкцію щодо реалізації цих норм на практиці. І навіть отримало відповідь: пропозиції обговорюються.

Але є ще одна проблема: бюрократія. "Відсутність одного папірця не дає людині можливість взагалі реалізувати свої права, хоча так не повинно бути. Якщо одного документа не вистачає, принаймні можна пояснити, яким чином його отримати, взявши основний пакет. А те, чогоо не вистачає, людина дозбирає. Такого не відбувається – людей просто відправляють", – змальовує ситуацію Жанна Грушко.

Проблема номер три – непоінформованість самих чиновників або посадовців місцевого самоврядування щодо того, хто, де і яким чином має вирішувати ту чи іншу проблему бійця, що повернувся із зони АТО, або його родини. "Мати загиблого приходить до голови сільради запитати про грошові виплати та чує у відповідь: "я грошей не видаю". Жінка розвернулась і пішла. Так, голова грошей дійсно не видає, але він мусить сказати, куди потрібно звернутись, допомогти листа написати, - наводить приклад Анатолій Слівінський. – Я пару тижнів тому зателефонував до двох райрад кажу: "Зберіть атошників, а я з собою привезу представників департаменту соцзахисту, щоб вони про їхні права розповіли". Думаєте, хтось зібрав?"

Натомість де-юре створений Центр отримав завдання провести анкетування бійців АТО. "Там є питання де служили, в яких частинах. Для чого? Громадській організації це не потрібно. І Центру не потрібно. Достатньо знати, що у людини, припустимо, проблеми з печінкою чи хребтом, аби направити її до профільного санаторію", - дивується Слівінський.

Допомогти по-комунальному

Що ще викликає подив – так це намір ОДА перетворити Центр, який згідно з указом має бути дорадчим органом, на комунальне підприємство.

Як повідомила у телефонній розмові заступник директора департаменту соціальної політики – начальник управління державних соціальних допомог Наталя Остапенко, статут підприємства вже готовий. Передбачається, що КП буде підзвітне одній зі структур ОДА та, як належить будь-якому підприємству, матиме і свій бюджет, і свого директора. "Але все це має затвердити сесія обласної ради", - наголосила Остапенко.

Натомість сам керівник Центру ідею щодо КП не підтримує. "У Вінницькій області стільки громадських організацій, які АТО допомагають… Було б краще зібрати їх усіх, щоб вони про свою роботу відзвітували та представили своє бачення, як далі працювати. А облрада нехай обере одну з них як базову та допоможе фінансово. Або затвердить обласну програму підтримки АТО та її фінансує. А якщо зроблять комунальне підприємство – це буде ще один чиновник, – каже Анатолій Слівінський. І додає: на посаду керівника КП у разі його створення претендувати не буде. Бо у своїй волонтерській організації більше користі принесе.

Викликає сумнів доцільність створення КП і у Марії Стебелєвої. По-перше, каже вона, вже є Держслужба, є громадські організації, і є співпраця між ними. По-друге, гроші, які бюджет виділить комунальному підприємству, підуть на обслуговування самого підприємства. "Це питання вже порушувалося на Громадській раді при ОДА, і було прийняте рішення провести громадську експертизу рішення щодо створення підприємства", - каже пані Марія.

Незрозумілим у цій ситуації є ще один момент. За визначенням, комунальне підприємство – це самостійний господарюючий суб'єкт, що здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку. А який дохід планує отримувати обласна громада в особі авторів ідеї, якщо йдеться про допомогу захисникам Вітчизни? Напевно, це стане зрозумілим лише після створення підприємства. Якщо, звичайно, його таки створять.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Вінниця