Давно не "Росія": Як у Вінниці пішов у небуття найпопулярніший кінотеатр

Депо.Вінниця продовжує прогулянки центральними вулицями міста. На черзі – колишній кінотеатр "Росія", докладнішу розповідь про який ми обіцяли під час екскурсії по середній Єрусалимці.

Колишній кінотеатр тепер має такий вигляд 

У 50-60 роках ХХ століття післявоєнна Вінниця стрімко змінювала свій вигляд. На пагорбі перед мостом керівництво міста вирішило збудувати сучасний кінотеатр на 1200 місць. Під будівлею кінотеатру – ще одне величезне приміщення. Воно мало стати підземним паркінгом, а в разі необхідності – бомбосховищем.

Кінотеатр "Росія", побудований в кінці 60-х років, поклав початок демонстрації кіно в новому (на тодішні можливості) вимірі. Це був один з перших в Україні широкоформатних кінотеатрів і закладів першої прем'єри, тобто всі новинки вітчизняного і зарубіжного кіно з'являлися на його екрані в першу чергу. Особливістю кінотеатру було те, що з пяти проекторів два були для плівки 70 мм, а три – для 35 мм, тож можна було демонструвати фільми різного формату. Зал на 1200 місць був обладнаний системою вентиляції повітря, потужною акустичною системою, спеціальною стелею і стінами для поліпшення акустики. Навіть на початку ХХІ століття в місті немає (поки що) залів, здатних вмістити таку кількість глядачів.

Читайте також: Було – стало: Як змінилась Вінниця за часи Незалежності

Але кінотеатр був цікавим не лише як зал, а й як споруда, яка стала визначною пам'яткою міста. Будівля зі скла й бетону, яка височіла на пагорбі одразу за річкою, одразу стала однією з найбільш помітних будівель центру міста. Її зображення "оселилося" у випускних альбомах чи не всіх школярів і студентів Вінниці. На сходах, які зараз мають жалюгідний вигляд, традиційно фотографувалися молодята молодята. Ялинки біля кінотеатру були місцем, де призначалося безліч побачень. 

Ялинки біля легендарного кінотеатру 

Таким кінотеатр "Росія" був багато років тому

Наприкінці 70-х – початку 80-х років минулого століття радянський кінематограф був у розквіті. "Екіпаж", "Пірати ХХ століття", "Тривожна неділя", "Любов земна" – фільми, назви яких навряд чи відомі сучасній молоді, а тоді популярність прем'єрних фільмів була такою, що квитки розкуповували за тиждень наперед.

Демонстрація фільмів тривала в кінотеатрі до 1994 року. Потім деякий час будівля стояла пусткою, а навесні 1996 року міськвиконком ухвалив рішення здати споруду в оренду фірмі "Ма-Кі". Але після цього кінотеатр за своїм профілем більше не використовувався. Тут були нічний клуб, ресторан, різні контори й магазини. Через це ніхто не переймався ні ремонтом будівлі, ні благоустроєм території. Поступово площа і сходи до кінотеатру стали руйнуватися, а стіни "Росії" (точніше, вже не "Росії") вкрило мереживо графіті. Вибиті вікна і вивіски, які заліпили стіну будівлі й постійно змінюються, вже не можуть здивувати перехожих. Вінничани давно зрозуміли – "кіна тут не буде".

І все ж місцеві активісти не полишають надії повернути колишньому кіонтеатру культурно-просвітницьке призначення.  У 2015 році в колишньому кінотеатрі працювала художня резиденція "Над Богом". Понад 150 активістів обговорювали процеси декомунізації та розвитку культури в Україні. Назва "Над Богом" ніяк не пов'язана з релігією – це давня назва річки Південний Буг.

Художник Олександр Єльцин встановив на фронтоні кінотеатру композицію з двох букв "ДЕ", яка, як виявилося, символізує процеси декомунізації.

Літери "ДЕ" символізують процес декомунізації

Пізніше в одному з приміщень розмістився соціально-культурний волонтерській центр "Блокпост Підкова". Координатор цього проекту – відомий вінницький активіст і шоумен Олександр Шемет. Там вуже відбулося чимало різних заходів: рок-фестивалі, змагання і концерти КВН, ігри клубу "Що? Де? Коли?", художні виставки. На майданчику перед кінотеатром проводяться фестивалі реконструкторів і лицарські турніри пам’яті Героя Небесної Сотні Максима Шимка.

Лицарські турніри на площі перед колишнім кінотеатром. Фото: "Вежа"

Читайте також: Зануритися в минуле: Що таке історичні реконструкції й кому вони потрібні

Стала доброю традицією нова ініціатива "Сходи в кіно" – влітку демонструються кіонфольми просто неба. Це дозволяє не вмерти надії вінничан на те, що колись тут знову показуватимуть кіно, а кінотеатр (без сумніву, вже з іншою назвою) залишиться не тільки на знімках і в спогадах.

"Кінотеатр" просто неба. Фото: "Вежа"

Призначаючи побачення і цілуючись на останніх рядах кінозалу під час сеансу, молодь навряд чи замислювалася про те, що місце на пагорбі за мостом, де й розташувався кінотеатр, має цікаву історію. Вона й досі відома далеко не всім вінничанам.

Спочатку там був православної монастир. Директор Центру історії Вінниці Олександр Федоришен розповідав про цю частину міста виданню "ВЕЖА": "Найімовірніше, що у XVII столітті на місці теперішнього кінотеатру "Росія" стояв монастир Вознесіння Господнього, заснований у 1616 році українським православним шляхтичем Михайлом Кропивницьким. У XVII столітті ця обитель була православною, згодом вона стала греко-католицькою та була перенесена за міські межі, на Вінницькі хутори. Монастирем персонально опікувався митрополит Петро Могила та навіть відкрив при ньому у 1632 році колегіум, аналогічний за статусом Києво-Могилянській академії. За однією з версій, полковник Іван Богун тримав легендарну оборону Вінниці 1651 року саме у стінах цього монастиря".

Монастир занепав і був зруйнований. У кінці ХІХ століття на місці кінотеатру був ринок. Сюди з'їжджалися покупці зі всієї Подільської губернії. Але пожежа на початку ХХ століття повністю знищила ринок, а заодно і зо шість десятків будинків євреїв, які компактно проживали в цьому місці, через що воно називалося Єрусалимкою.