"Жах батьків": Чому один випадок поліомієліту на всю країну – це вже спалах

За даними МОЗ, в Україні нещодавно був зареєстрований третій випадок вакциноспорідненого (або вакциноасоційованого) поліомієліту. ВАПП (вакциноасоційований паралітичний поліомієліт) – це гостре вірусне захворювання, що розвивається у нещеплених від поліомієліту дітей, які були у контакті зі щепленими, або в дітей, які отримали лише одну дозу вакцини. Збудником захворювання на поліомієліт є поліовірус вакцинного походження, і за цю назву противники вакцинації хапаються як за основний аргумент, стверджуючи "що це вакцинація в усьому винна". 

В Україні – спалах поліомієліту. Як бачимо, це не сотні хворих, а одиничні випадки, але це спалах. Чому так, розповідає Тетяна Бондаренко, заступниця директора департаменту охорони здоров’я і реабілітації Вінницької ОДА. 

Тетяна Бондаренко

Як "дичавіє" поліовірус 

Чому поліомієліт, від якого є дієві вакцини, час від часу "піднімає голову"? 

– Незважаючи на масову вакцинацію від поліомієліту і на дієвість вакицини, хворобу поки що не вдається ліквідувати остаточно. Чому? Є країни (Афганістан, Нігерія і Пакистан), в яких є постійний спалах дикого поліомієліту. Дикі полівіруси – це віруси, які існують в навколишньому середовищі. За інформацією ВООЗ, є три типи диких полівірусів. Знищеним вважають лише другий тип, який фіксували останній раз в Індії 1999 року. Але віруси першого і третього типів не знищені остаточно, і це саме ті полівіруси, які провокують паралітичний поліомієліт. 

В Україні фіксуються випадки не дикого поліомієліту, а вакциноспорідненого (вакциноасоційованого). Що це означає? Коли діти вакцинуються, то певний час після вакцинації вони з випорожненнями виділяють ослаблений, неактивний вірус поліомієліту. Це і є вакциноасоційований вірус. Якщо в дитячій популяції дуже велика кількість невацинованих дітей, під час контакту невакицнованої дитини з вакциноспорідненим вірусом виникає мутація вірусу. З кожним наступним контактом вірус "дичавіє", стає агресивнішим, і на якомусь етапі починає викликати захворювання. Це ще не дикий поліовірус, і в більшості випадків, зареєстрованих в Україні, діти відновлювалися після паралічу.

А дикий поліовірус викликає параліч і навіть смерть. Але спрогнозувати, який випадок у цьому ланцюгу "дичавіння" вірусу стане катастрофічним для інфікованої дитини, не можна. Саме тому, навіть якщо в країні реєструється один випадок вакциноспорідненого поліомієліту, це вважається спалахом хвороби. І тому навіть після одного випадку вакциноспорідненого поліомієліту на всю країну ми маємо забезпечити 95-відсоткове охоплення дітей плановою вакцинацією і паралельно проводити додаткову турову вакцинацію оральною вациною. Турова вакцинація спрямована на додатковий захист саме кишківника дитини. 

Трохи детальніше скажу про саму вакцинацію від поліомієліту. Це частина так званої рутинної вакцинації, тобто тієї, що багато років проводиться всім дітям в певному віці за спеціально розробленим календарем. Для щеплень використовується два типи вакцини: перша доза – ІПВ, інактивована поліомієлітна вакцина, яка вводиться ін’єкційно (дітям у двомісячному віці), а потім у шість місяців, у 1,5 року і в шість років вводиться ОПВ – оральна поліомієлітна вакцина. Ін’єкційна вакцина дає загальний імунітет, оральна – кишковий. Для запобігання поліомієліту важливі обидва види імунітету. 

Я працюю в медицині 25 років, і на моїй пам'яті в Україні були спалахи, коли реєструвалися по два підтверджені випадки захворювання на поліомієліт. Тепер маємо три випадки захворювання (саме захвоворювання, бо інфікованих було більше), і це тривожний знак, адже у нас значна кількість дітей не має імунітету від поліомієліту. У багатьох випадках поліомієліт має безсимптомний перебіг, але його носій небезпечний для тих, хто має слабший імунітет. Найскладніші симптоми – ураження м’язів і повний параліч – невиліковні. Параліч може уразити ноги, руки, плечі, груди, живіт, обличчя, дихальний апарат. Ураження дихальних м’язів часто призводить до смерті. У разі одужання після поліомієліту функції уражених нервів і м’язів не відновлюються.

Оскільки в Україні є спалах поліомієліту, то розпочато вакицинцію дітей, які не отримали щеплення вчасно, і ревакцинацію. Але ревакцинація оральним препаратом проводиться тільки після того, як було проведено хоча б одне ін’єкційне щеплення. У березні розпочнемо додаткову турову вакцинацію ОПВ. 

Рівень вакцинації від поліомієліту серед дітей Вінниччини – 72 %, цього неостатньо. Безпечний рівень вакцинації, який формує колективний імунітет, – 95%.

Читайте також: "Тривожна й небезпечна помилка": Відомий професор алерголог-імунолог – про глобальну шкоду руху антивакцинаторів

"Поліовірусу все одно, з якої причини в нас проблеми зі щепленнями"

Що спричинило недостатній рівень вакцинації проти поліомієліту? Теж активність антивакцинаторів, як і у випадку з коронавірусом?

– Причин кілька. Є й відмови від вакцинації, вони були й до епідемії коронавірусу. "Відмовники" складають 4-5%. Але певні ускладнення в рутинній вакцинації виникли через епідемію коронавірусу. Багато людей хворіють на коронавірус, відповідно, вони не йдуть в цей час до лікарів з інших приводів, зокрема тоді, коли дітям час робити щеплення від поліомієліту. Іноді хворіють самі діти, зрозуміло, що в такому разі зі щепленнями слід почекати. Чимало людей стараються взагалі не йти в медичні заклади під час епідемії (якщо не "пече"), бо бояться там підхопити ковід. Зниження рівня рутинної вакцинації під час епідемії коронавірусу реєструється не тільки в Україні. Але поліовірусу все одно, з якої причини в нас проблеми зі щепленнями. Він, як бачимо, не чекає. Тому мусимо шукати організаційні можливості, щоб охопити щепленнями якомога більшу кількість дітей. На Вінниччині в незалежній Україні (тобто в останні 30 років) поліомієліт не реєструвався, але це не означає, що можна легковажити. 

Зі щепленнями проти кору вже пробували легковажити, відмовляючись від вакцинації і навіть роблячи фальшиві записи про щеплення в медичних картках. Чим це закінчилося, пам’ятаємо: кір повернувся "в усій красі". 

– Так, кілька років тому різко зросла захворюваність на кір, були на Вінниччині навіть смерті від кору.  Були й тяжкі енцефаліти в двох підлітків, і там дуже сумні наслідки. Розумієте ж, якщо дитина два тижні була в комі, то це не минає безслідно для її мозку. Так само було у випадках правцю у невакцинованих дітей. Це поодинокі випадки, але дуже тяжкі. Уявіть, що дитину привозять у стаціонар, і два місяці вона в судомах у медикоментозній комі на апараті ШВЛ. Мама з татом "кусають лікті", що не зробили дитині щеплення від правцю, але пізно – дитина захворіла. 

А після подібних випадків зростає кількість щеплень? 

– Коли люди читають чи чують про подібні випадки, то чимало з них таки роблять висновки. Це той випадок, коли треба вчитися на чужих помилках, бо на своїх – дуже дорого, це може коштувати дитині здоров’я або й життя. 

На Вінничичні є кілька громад, де традиційно високі антивакцинальні настрої. Це Війтівецька громада Хмільницького району, Шагродська і Мурафська громади Жмеринського району, Рахни-Лісові в Шпиківській громаді Тульчинського району. І навіть там зростав рівень вакцинації після смертей від кору. Але ж не хочеться, щоб прихильність до щеплень зростала тільки в такий сумний спосіб. Тому лікарі й медсестри проводять роз’яснювальну роботу, переконують у необхідності зробити дитині щеплення. Для безпеки дітей і батьків стараються для дітей організувати щось на зразок "дня здорової дитини" чи використовувати окремий вхід в амбулаторію для тих, хто приходить з дітьми на імунізацію. 

До слова, є випадки, коли дитина не вакицнована ні від чого, але її вакицнують проти ковіду (з 12 років дозволена вакцинація дітей). 

А дорослі можуть захворіти на поліомієліт? 

– Можуть, якщо не мають щеплень. Але найбільше ризикують невакциновані діти. 

Чи можуть дорослі отримати щеплення?

– Ні. Цього не передбачено не тільки в Україні, а й ніде в світі. 

Читайте також: Чому препарати від болю в суглобах можуть більше нашкодити, ніж допомогти

Що іще варто знати про поліомієліт 

Поліомієліт – це гостре інфекційне захворювання, яке спричинює поліовірус. Вірус поліомієліту поширюється від людини до людини – через фекалії та слину, а також через заражену їжу та воду. Найбільш вразливими до поліомієліту є діти віком до п'яти років. Страждає центральна нервова система, розвивається параліч, у більшості випадків – невиліковний. Нерідко хвороба закінчується смертю. 

Поліомієліт невиліковний, але його поширенню можна запобігти шляхом вакцинації. Вакцину від поліомієліту вводять кілька разів, і вона захищає людину впродовж усього її життя.

Ця хвороба відома людям уже кілька тисячоліть, але до кінця XIX століття масштабні епідемії поліомієліту не були описані, у давніх джерелах йдеться про поодинокі випадки хвороби. Найдавнішим свідченням існування поліомієліту є кам'яна давньоєгипетська стела епохи XVIII династії (1403—1365 років до нашої ери). На стелі зображений молодий жрець із деформованою ногою і милицею. поодинокі випадки захворювання описувалися і в часи Середньовіччя. Про значну кількість хворих на поліомієліт згадується в XVII—XVIII століттях. Приблизно з середини XIX століття поліомієліт з'являється у Західній Європі і в США, у багатьох хворих наслідки хвороби залишалися на все життя. Хворіли завжди діти в ранньому віці, через що хворобу називали "жахом батьків". Випадки поліомієліту фіксувалися завжди влітку. 

За припущеннями істориків, це зображення хворого на поліомієліт, Єгипет, XVIII династія 1403—1365 рр. до н. е. Фото: Вікіпедія

Медики взялися ґрунтовно вивчати грізне захворювання. У 1838 році під час наукової конференції лікар Якоб Гейне зробив повідомлення про гострий параліч ніг у дітей. Через два роки він описав перебіг хвороби, яку назвав "спінальним дитячим паралічем", інші лікарі називали цю хворобу "атрофічним паралічем". У 1884 році було висловлене обгрунтоване припущення, що поліомієліт є інфекційною хворобою.

Поліомієліт набув особливого поширення внаслідок загального підвищення рівня гігієни наприкінці XIX століття, що парадоксально, оскільки в інших випадках рівень гігієни обернено пропорційний рівню інфекційної захворюваності. У 1887 поліомієліт було визначено як епідемічну хворобу.

Першою науково описаною епідемією поліомієліту був спалах хвороби в 1894 році у США, відомий під назвою "епідемія поліомієліту в Оттер Велей. У Європі й США регіональні епідемії траплялися кожні 5–6 років. Однією з найбільших епідемій був спалах хвороби в східних штатах США у 1916 році, коли від поліомієліту загинуло 6000 людей. У Європі епідемії були зокрема у 1932 році в Німеччині (3700 випадків) та у 1934 році в Данії (4500 випадків). 

Хвора на поліомієліт дитина. Фото: GETTY IMAGES

У 1908 році була німецькими доведена вірусна етіологія захворювання. У середині XX століття була розроблена лабораторна діагностика поліомієліту і отримана вакцина. Завдяки широкому застосуванню вакцинації проти поліомієліту з 60-х років XX століття захворюваність стрімко знижувалася. У 1988 року на 44-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я була прийнята резолюція про ліквідацію поліомієліту у світі. Це поклало початок Глобальній ініціативі з ліквідації поліомієліту, організованої ВООЗ.

Черга на щеплення від поліомієліту невдовзі після появи вакцини Фото: HULTON ARCHIVE

Ендемічними щодо поліомієліту лише три країни (Афганістан, Нігерія та Пакистан), а в 1988 році таких країн було 125. В ендемічних наразі країнах існує проблема з вакцинацією населення. Через це в країнах, які були до того сертифіковані ВООЗ як вільні від вірусу, трапляються випадки занесення інфекції з ендемічних країн. 

Афганістан – одна з небагатьох країн у світі, де поліомієліт є досі поширеним. Фото: GETTY IMAGES

Поліомієліт убив тисячі людей, але до багатьох, кого він залишив серед живих, він був дуже жорстоким. Поширений наслідок полімієліту – параліч. Людина, яка перехворіла на поліомієліт, могла залишитися на все життя прикутою до ліжка або до візка. Кому пощастило більше, той міг ходити з допомогою спеціальних пристроїв, а кому пощастило найменше – той мусив значну частину життя провести у спеціальній камері, яку називали "залізними легенями". Це спеціальні металеві капсули, що дозволяли пацієнтам дихати і запобігали смерті через задуху. "Залізні легені" було винайдено у 1928 році, широко використовувати їх почали в 1940-х і 1950-х роках. Пацієнтів клали в герметичну трубу з головою назовні й використовували спеціальний комір для щільного охоплення шиї. Більшість людей, що хворіли на поліо, проводили один-два тижні в такій капсулі, перш ніж вони могли відновити самостійне дихання. У випадку постійного паралічу, пацієнти жили всередині "залізних легенів" роками. 

"Залізні легені". Фото: GETTY IMAGES

Випадок життя після поліомієліту описаний у романі Артура Хейлі "Перевантаження". Одна з героїнь роману, яка заразилася поліовірусом ще до того, як розпочалася масова вакцинація, залишилася паралізованою на все життя. Вона дихала з допомогою спеціального електричного пристрою (це вже були не "залізні легені", а більш досконалий апарат, але обійтися без нього дівчина не могла). У дівчини рухалася тільки голова, але вона примудрилася писати, тримаючи олівець у зубах, і в такий спосіб навіть працювати. Через аварійне вимкнення електроенергії дівчина померла. 

Серед потерпілих від епідемії 1921 року в США був майбутній президент США Франклін Делано Рузвельт, який заснував у 1938 році Національну фундацію з боротьби проти поліомієліту. До слова, захворів Рузвельт уже дорослим, а не в ранньому дитинстві. Він не міг рухатись самостійно, лише з милицями або зі сторонньою допомогою. Для підтримки політичного рейтингу спецслужбам довелось докладати значних зусиль, щоб приховувати хворобу. Але ті зусилля – ніщо в порівнянні зі щоденними зусиллями самого Рузвельта, який всупереч тяжкій інвалідності обирався на найвищу посаду країни чотири рази. Донині його вважають одним із найвпливовіших президентів США. 

Франклін Делано Рузвельт. Фото: Вікіпедія 

У лютому 2000 року на Вінниччині у 54-річному віці помер художник Іван Коваль, який, захворівши в дитинстві на поліомієліт, був паралізовний усе життя. Він не міг ходити і не мав можливості навчатися у школі. Читати, писати і малювати навчався самостійно, допомагала йому мати. 

Іван Коваль з матір’ю. Фото: Вінницький обласний центр народної творчості

Самодіяльний конструктор створив для Івана спеціальне металеве ліжко, на якому його можна було возити по селу. Історія Івана Коваля заслуговує на окрему розповідь, але як би ми не захоплювалися його мужністю, його життя – ще одна сумна ілюстрація до розповіді про дуже тяжку хворобу поліомієліт. Хворобу, з якою не можна жартувати. 

Читайте також: Дитячий травматолог Андрій Карпович: Не лізьте в рану нічим, якщо ви не лікар і не медсестра