Рукодільні "годенки", вечорниці під баян та духовний ретрит: Де на Вінниччині можна відпочити душею і тілом
Комусь хочеться поніжитися на березі річки, комусь – порибалити, а ще комусь – підлікувати душу мистецтвом
Зелений туризм на Вінниччині розвинутий не так, як в західних областях України, але поступово набуває дедалі більшої популярності. Умови відпочинку різняться не тільки рівнем комфорту, наявністю природних чи штучних водойм і лісів чи парків, а й розважальнми і пізнавальними програмами. Depo.Вінниця пропонує короткий огляд місць, де можна відпочити душею і тілом.
Куди втекти від метушні
Мережа садиб "Родинне гніздо"
Є на Вінниччині мережа садиб "Родинне гніздо". Садиби розташовані у трьох районах області: в селі Гармаки Барського району, в селі Губник Гайсинського району і в селі Канава Тиврівського району. Туристам пропонують проживання в комфортабельних номерах зі всіма вигодами, але особливою популярністю користуються глиняні хати з етнічним інтер’єром.
"Подільська родина"
У Барському районі є ще й садиба "Подільська родина" (село Гайове). Господиня садиби Оксана Бас купила в кредит будинок і переїхала в Гайове з райцентру. Вона не тільки створила для гостей комфортні умови, а й розробила пізнавальну відпочинкову програму "Цікаве село Гайове для дітей". Ідея в тому, щоб школярі з Вінниці приїжджали сюди на екскурсії, майстер-класи і забавки. Тут влаштовують народні свята і проводять екскурсії для дітей і дорослих.
"Неньчина колиска"
У селі с. Кам’янка Літинського району є садиба "Неньчина колиска", Відпочивальників там приймають цілий рік. Поруч –палац і парк ХІХ століття, ставки і ліс. Є можливість рибалити, збирати гриби і ягоди, взимку кататися на санях, ковзанях, лижах, насолоджуватися зимовою риболовлею. Зміцнювати здоров'я можна й на спортивному майданчику біля школи. Школа унікальна – збудована архітектором Артиновим в 1902 р. і розписана Васнєцовим.
Читайте також: Доторкнутися до вічності: На півдні Вінниччини зберігся стародавній скельний храм
"Медова заводь"
А в селі Перепеличчя Немирівського р-ну на березі Річки Південний Буг єсадиба "Медова заводь". Суди залюбки приїздять затяті рибалки, адже тут є можливість не просто порибалити, а й позмагатися в рибальській вправності. Ще одна особливість садиби - кухня. Тут пропонують старовинні страви, мед з власної пасіки і незвичні фрукти та ягоди: груші-яблуки, фіолетові грушки, рожеву черешню, персик-гігант. Багатьох відпочивальників цікавлять туристичні маршрути (Немирівське городище, панський парк, живі джерела, водяні млини, Стопа Божої Матері, поляни сон-трави).
"Калиновий цвіт"
У селі Комарівці Барського району є садиба "Калиновий цвіт". Неймовірно красиві краєвиди мають цілющу силу. Рибалки матимуть можливість посидіти з вудочкою, ліс чекає на грибників, майстрині-вишивальниці можуть знайти однодумиць і влаштувати рукодільні "годенки". Увечері можна влаштувати й вечорниці зі співами під баян. Можна навіть навчитися пекти хліб і пироги, а якщо душа прагне прогулянок - покататися на човні чи на бричці.
Пробудження Душі починається з Буші
На особливу увагу заслуговє село Буша в Ямпільському районі. Буша має багатющу історію, її називають місцем сили, але, як і чимало інших сіл області, вона поступово спустошується. Місцева влада сподівається на те, що врятувати село вдасться саме з допомогою зеленого туризму. У Буші вже є чимало садиб, де приймають відпочивальників. Спорожнілі хати продаються переважно саме під майбутні садиби зеленого туризму. Є більш чи менш комфортабельні будинки, розраховані на різний вміст гаманців відпочивальників, але всім доступні прогулянки до Гайдамацького яру і до скельного храму, екскурсії в місцеві музеї в заповіднику "Буша", майстер-класи в нещодавно створеному музеї ткацтва. Тому в Бушу їдуть не тільки відпочити від міської метушні, а й доторкнутися до вічності, знайти однодумців, збагатити свої знання з історії рідного краю і вклонитися пам’яті незламних бушан.
Читайте також: "Шляхами тканої Буші": Як на Вінниччині відроджують давній народний промисел
Букатинка – філософське село-музей
І наостанок – про село Букатинка Чернівецького району. У це село їздять не просто втомлені містом люди, а переважно ті, хто цікавиться мистецтвом, краєзнавством і навіть містикою. Село, мабуть, уже вимерло б, якби не подружжя митців Альошкіних, яке ще в 1978 році покинуло столицю і переїхало сюди в пошуках натхнення, єднання з природою, можливості безперешкодного самовираження, що разом, схоже, складало їхнє уявлення про свободу взагалі і свободу творчості зокрема. Олекса Альошкін скульптор, а в цих краях є чимало матеріалу для його творчості. Дружина Олекси Людмила – художниця, яка не тільки пише картини, а й розмалювує все, що потрапляє під руки – навіть черепи тварин.
Читайте також: Подільські Мальдіви, SPA-озеро та ліс без комарів: ТОП-5 місць для відпочинку на Вінниччині
Олекса й Людмила перетворили шість спорожнілих сільських хат на етномузеї. У музеях усе зроблене, перероблене й оформлене їхніми руками або знайдене художниками на території Букатинки і довколишніх сіл. Наприклад, в одній з хат – музична еспозиція з незвичайних інструментів – дзвонів, виготовлених зі старих баняків, каструль, кришок. Словом, з того, що мало б опинитися на смітнику. Усі предмети розписані і перетворені не просто на дзвони, а й на унікальні художні вироби. Хати-музеї розписані й ззовні.
А ще Альошкіни проводять екскурсії в печерах, які досі вважаються мало вивченими.
Втім, Букатинка заслуговує на окрему докладну розповідь, але краще один раз побачити, ніж сто разів почути.
Фото і відео: соцмережі і веб-сторінки садиб
Більше новин про події у світі читайте на Depo.Вінниця