"Шляхами тканої Буші": Як на Вінниччині відроджують давній народний промисел

На Вінниччині народознавці і майстрині втілили мистецький проєкт "Шляхами тканої Буші". На святковій презентації побувала кореспондентка Depo.Вінниця.

Проєкт "Шляхами тканої Буші" став одним із переможців конкурсу "Малі міста – великі враження", започаткованого Міністерством культури України. Це одна з шести цьогорічних ініціатив-переможниць від громад Вінниччини.

Одним з його результатів став музей ткацтва в старовинному селі Буша Ямпільського району.

Але ініціатори ставили собі за мету не лише створення музею, хоч це головний "матеріальний" результат величезних організаційних зусиль багатьох людей. Завдання більш глобальне – відродити давній місцевий промисел, зацікавити ним жителів (переважно – жительок, але й чоловіки за таке можуть взятися) Вінниччини і туристів з інших регіонів, показати особливості традиційного подільського рукоділля. Ну й, звісно, додати Буші туристичної привабливості, адже Музей ткацтва в Буші – перший і поки що єдиний на всю  Україну, як і весь проєкт, який передбачає відтворення повного процесу виготовлення ткацького виробу. Аналогів в Україні поки що немає.

Тиждень майстрині ткали самі і навчали основ ткацтва усіх охочих. І не просто ткали, а й фарбували пряжу у спеціально зварених природних барвниках. І це був тільки початок, адже, за умовами проєкту, устаткування залишається в музеї, де тепер проводитимуть майстер-класи для всіх охочих, зокрема й для туристів і для дітей.

Завершився "ткацький" тиждень грандіозним святом у Буші. Галявина, на якій відбувалася презентація, міст через річку Бушанку і навколишні будівлі і паркани були прикрашені килимами, рушниками і доріжками, зітканими вручну.

Окрім відвідин музею, на гостей свята чекали ярмарок народних ремесел і святковий концерт. Майстриням і організаторам проєкту вручили грамоти і подарунки. Після офіційної церемонії ткалі продавали свої вироби і домовлялися з охочими опанувати давнє ремесло про можливі зустрічі.

Серед учасниць проєкту була жінка з промовистим прізвищем Ткач. Виявилося, що прізвище то чоловікове, його Валентина взяла, вийшовши заміж за уродженця Вінниччини.

 

Сама ж вона з Богуслава Київської області. Потомственна ткаля – у третьому поколінні (це тільки те, про що вона знає, бо не виключає, що були майстри ткацтва в їхній родині й раніше). Ткацтво для неї не просто красиве хобі, а професія. У своєму місті вона організувала школу ткацтва, де навчаються всі охочі. Валентина – авторка більше 70 килимів, її вироби є в колекціях у багатьох країнах світу.

Галина Гром – теж професійна ткаля, а Надія Прекрасна опановувала премудрості ткацтва на майстер-класах і тепер сама ділиться досвідом з початківцями. Саме Надія ділилася секретами фарбування пряжі. Олена Сіра – художниця, дослідниця текстилю, викладачка і реставраторка. Свої історії мають і Ольга Соліджук, Ірина Рурак. Усі прийшли у ткацтво по-різному, але закохалися в нього назавжди.

Як діятиме інтерактивний музей у Буші – покаже час. Але початок покладено, і з’явився ще один привід їхати в Бушу – одне з місць сили Поділля і всієї України. 

Фото: Сергій Бахмутов, ФБ-сторінка "Шляхами тканої Буші" і пресслужба Вінницької ОДА.