Берегти своє: Як вінничанка святкує язичницький Великдень

Вінничанка Олена Нікіфорова святкуватиме Великдень не в квітні чи травні, а сьогодні, 20 березня. Родина Олени та деякі її друзі дотримуються давніх язичницьких традицій українського народу, а тому відзначають Великдень на весняне рівнодення.

Великдень – одне з найвизначніших народних дохристиянських свят, назва якого "перекочувала" на християнське свято Воскресіння Христового, оскільки язичницькі і християнські традиції міцно переплелися за багато століть. Християн набагато більше, ніж прихильників язичницьких традицій, але інтерес до давніх вірувань і звичаїв українців останнім часом значно зростає.

"Я з пересторогою ставлюся до космополітичних речей, бо вважаю, що в основі вірувань має бути наше, рідне. Треба берегти своє: своїх рідних, свої звичаї, свої традиції, свою мову, свою країну.  Саме це є чинником, який допомагає вижити у Всесвіті, а не те, що стирає кордони і перетворює яскраві окремішності в безликий сірий конгломерат. Так було з діда-прадіда", – аргументує Олена Нікіфорова.

Олена вважає, що можна довго теоретизувати з цього приводу, що й роблять немало дослідників, але все геніальне – просте: "У природі все живе за сонцем, то чому не відзначати свята, які прив’язані саме до сонця? Його, сонце, відчуває все: починаючи з листочка і закінчуючи планетою".

Родина Олени Нікіфорової і кілька сімей її однодумців святкують у році чотири, пов’язані з сонцем дати.

"Про зимове і літнє сонцестояння, весняне й осіннє рівнодення навіть молодші школярі знають, але святкує мало хто. Коляда – свято на честь народження сонця, відзначається на зимове рівнодення. Символізує початок, зародження всього нового: життя, ідеї, справи, – розповідає вінничанка. – Весняне сонцестояння, Великдень – це свято розвою, розвитку і зростання всього живого. Час, коли треба думати, як просуватиметься, розвиватиметься все те, що задумане чи розпочате на Коляду.  Всі хліборобські культи починаються з весни. Насіння лягає в землю навесні. Тому в цей час ми вшановуємо богів і отримуємо благословіння на наші справи. Підсумок перших двох етапів, їх плід – літнє сонцестояння, коли ми святкуємо Купала. На осіннє рівнодення припадає свято урожаю – це підсумок великої праці".

Як Олена готується до Великодня?

"До свята печемо великодні хліби (баби) зі здобного тіста. Такі, як ми знаємо під назвою "паска", тільки прикрашаються вони не білою поливою, як робить більшість господинь на Паску, а фігурками з тіста – приблизно так, як прикрашають короваї. Календар у нас християнський, а обрядовість збереглася язичницька, хоч її всілякою намагаються підтасувати під християнство", – веде далі Олена Нікіфорова.

Олена пече обрядові хліби й на інші язичницькі свята. Народознавці називають таку випічку по-різному, адже в різних частинах України побутували різні назви.  Для Нікіфорової вони просто "хліби": "Не знаю, як називаються інші хліби. Великодній називаю бабою, є ще калач або колач, від слова "коло" –  це той, що колом заплітається. Називають його так за способом формування тіста. Коровай або обрядовий хліб – думаю, не буде помилкою так назвати. Принципової різниці немає, який на яке свято печеться. А спосіб формування залежить від мого натхнення і часу, який я можу витрати на випічку в конкретний день".

На Великдень Олена пише й писанки, наголошуючи, що цей обряд теж має дохристиянське коріння: "Є чимало легенд, якими намагаються привязати писанки до Христа, але то легенди. На свято рівнодення або Великдень здавна пишуться писанки. Не крашанки, не дряпанки, не "видутки", а саме писанки, в основі яких має бути "домашнє", тобто запліднене яйце – з господарства, де є не тільки кури, а й півень. Інкубаторні яйця не годяться. Писанка – це лист до бога. На ній не малюється, що заманеться. Розтопленим воском на яйце наносяться не просто малюнки, а знаки – залежно від того, що треба уславити чи попрости. Знаки – це окрема тема. Великодні кольори – це кольори сонця: червоний, жовтий, жовтогарячий. Пишуть воском, почергово занурюючи яйце в барвник. Барвники раніше теж були тільки були природні. Вони й зараз доступні, але все не так просто. Наприклад, далеко не все можна знайти в місті, та ще й не подбавши про це наперед. Наприклад, де зараз узяти бузину для синьої фарби, якщо не запастися нею завчасно? Але є чимало барвників, які можна виготовити з трав, а трави для цього купити в аптеці чи на базарі. Ромашка, наприклад, годиться, кропива. Можна експериментувати. Але можна звісно й аніліновими барвниками розписати яйце. Краще зберегти суть, ніж форму. Словом, якщо вам це потрібно, то краще написати писанку аніліновими барвниками, ніж не написати взагалі".

За давнім звичаєм, пишуть писанки тільки дівчата і жінки.

"Чоловік опосередковано причетний до матерілізації життя. Це більше справа жінки, тому це "живе" послання до бога пише жінка чи дівчина. Колись же був чіткий розподіл чоловічих і жіночих ролей, і не тільки за фізичним навантаженням. Наприклад, жінки ніколи не сіяли. Це була справа чоловіка", – уточнює Олена.

Святкується Великдень як родинне свято

"Готуються ті самі "кілометри" ковбас, м'ясо печеться – словом, готується все те, що на Паску несуть в церкву християни. Обряд той самий, бо ж християни його "списали" в язичників. Моляться іншому богові, а обряд – язичницький. Збурюють енергетичну хвилю і направляють її на чужий млин", – вважає вінничанка.

Атрибутика язичницького Великодня проста, святкувати можна будь-де.

"Запалена воскова свічка, хліб – це вже атрибути свята. Але ідея – у зверненні, у вшануванні, в умонастрої а не в предметах. Але якщо є можливість, я стараюся пекти обрядовий хліб спеціально. Ось хліб з тими елементами, які мають бути і часто зустрічаються на обрядових хлібах, писанках, ужиткових речах - восьмипелюсткова зірка, рівнораменний криж (хрест), безкінечник (завитки, хвильки).  Краще самому спекти хліб, ніж купити, але якщо не спечеш сама, то варто купити і таки вшанувати богів. Це має бути солодкий хліб, але хліб – у широкому розумінні слова. Може бути й печиво чи булочка.  Нещодавно я пекла крижики - печиво, яке використовувували для ворожіння. От я згадала було про бабині коржики – таке в селах пекли колись. І я часом печу. Печу домашній хліб, хоч і не в печі".

Олена Нікіфорова від імені своїх однодумців вітає усіх з Великоднем і нагадує, що це астрономічний початок весни – час, від якого день поступово ставатиме довшим, а ніч коротшою,і довкола ставатиме тепліше, зеленіше і веселіше.