Козацький, скельний та в стилі романського модерну: ТОП-5 унікальних храмів, що збереглись на Вінниччині

1. Мала Ростівка, Оратівський район

У Малій Ростівці мешкає трохи більше 100 людей, вони ходять молитися у сусідній Чагів, адже і в сусідній Великій Ростівці теж немає храму. Однак тут була напіврозвалена дерев'яна Покровська церква, востаннє богослужіння в якій пороводилось у 40-х роках минулого століття.

Споруда унікальна: за архітектурою це дерев'яний тетраконх із прибудованою в єпархіальному стилі дзвіницею. Такі храми часто зводилися козаками (наприклад, схожа церква у Волосківцях), тому й називають церкву козацькою. 

Хто збудував храм – достеменно досі не відомо. Перші історичні дані датуються 1776 роком. Але місцеві кажуть, храм стояв вже задовго до того. За радянських часів його закрили. За роки без догляду майже повністю зруйнувався дах, під впливом вітру і дощу дубові балки згнили, бані похилились, всередині будівлі виросли дерева. 

Про реставрацію унікального храму вперше заговорили восени 2016 року. Трохи більше, ніж за рік повністю відновили фундамент та фасад храму, окремі елементи будівлі буквально підіймали з землі за допомогою тросів. Церква отримала нове покриття із єврорубероїду та дерев'яну підлогу – аби акустика була хорошою під час богослужінь.

Місцевий фермер, який узявся фінансувати відновлення унікального храму, поставив за мету зберегти його історичний вигляд. Роботи виконувала місцева громада, допомагали селянам фахівці-реставратори із Кропивницького. Під час реставрації у підмурку знайшли чудотворну ікону.

2. Гранівський монастир, Тишківська Слобода

Гранівський монастир розташований не у Гранові, а за 10 км від цього колишнього містечка, за маленьким селом Тишківська Слобода (лише 55 мешканців). Згідно із легендою, його заснував афонський чернець Онуфрій, який поселився недалеко від Гранівського замку й викопав цілющу криницю. Згодом навколо криниці з животворною водою зріс монастир.

Унікальність храму – в абсолютно нехарактерних для Центральної України зовнішніх розписах фасаду. Православні храми, розписані ззовні, можна зустріти в Молдові та Румунії, тож для Вінниччини це дійсно незвичайна споруда. Така особливість перетворила доволі простий, єпархіальний за архітектурою, монастирський собор у самобутній шедевр, який нині, на жаль, руйнується.

Храм звели у 1867 році, це цегляний куб із п’ятьма банями та прибудована до нього дзвіниця із шатровим верхом. У 1925 році більшовики закрили монастир. В радянський період тут була колонія для безпритульних та військова частина. Під час Другої Світової війни при артобстрілі зруйнували Преображенську церкву – тоді Успенський собор залишився у монастирі єдиним храмом. В повоєнний період він був узятий під охорону як пам’ятка архітектури національного значення. 

Всередині собор відреставрований, а от унікальні зовнішні розписи нещадно лущаться і обсипаються.

3. Храм Різдва Богородиці, Круподеринці

Вважається, що храм у Круподеринцях є зменшеною копією собору Олександра Невського, зведеного у болгарській столиці Софії. Проєкт розробив відомий московський архітектор Олександр Померанцев. Церкву називають однією з найгарніших в Україні, зведених у староболгарському стилі.

Храм збудований у 1895 році на кошти графа Миколи Ігнатьєва, а освячений у 1901 році на честь Різдва Богородиці. Він став родинною усипальнею – тут були поховані сам граф, його дочка, що загинула у 1914 році під час Першовї світової війни, та дружина. Після більшовицького перевороту 1917 року діти графа виїхали за кордон а церква довго використовувалась як зерновий склад. В 1930 році з дзвіниці церкви скинули самого найбільшого, найгучнішого 160 пудового (2,5 тонни) дзвона, який при падінні зруйнував вхід у церкву.

За переказами, у часи нацистської окупації німці зрізали хрест на дзвіниці, посилаючись на те, що хрест із золота. Також вони начебто хотіли підірвати могилу графа, мовляв, там також є вироби із золота. Григорій Рудніцький, який служив у графа, очевидець захоронення, запевнив, що золота в могилі немає, а все цінне забрали болгари, які були присутні на церемонії поховання, а згодом при від'їзді – діти графа. Для впевненості він клав голову на відсіч.

З 1944 року в храмі Свято-Різдва Богородиці було відновлено богослужіння. В лютому 2009 року у цокольній частині храму відкрито меморіальну дошку із словами: "Вірному болгаролюбу графу М. П. Ігнатьєву від вдячного болгарського народу".

4. Костел, Печера

Одна із найвідоміших культових споруд на Вінниччині — костел Потоцьких у селі Печера. Проєкт будівлі належить відомому архітектору Владиславу Городецькому, авторові київського Будинку з химерами. Костел водночас є мавзолеєм та каплицею Потоцьких-Свейковських.

Геніальний Городецький, який походив з родини польського шляхтича сусіднього села Шолудьки, збудував невеличкий костел в Печері у 1904 році на замовлення Костянтина і Янини Потоцьких. Усипальницю спроєктовано у формі латинського хреста в стилі романського модерну.

Багате оздоблення костелу кам'яними деталями виконав скульптор Елія Саля – автор скульптур на "Будинку з химерами" та Миколаївському костелі у Києві. Портал храму прикрашають колони зі стилізованими іонійськими капітелями. Над ними – щит з гербом Потоцьких і девізом латиною.

Високі щипці з трьох боків піднімаються над однаковими порталами у романському стилі. Бокові портали обрамляють вікна, в яких колись були вітражі, а західний прикрашає головних вхід до святині. Позаду, у ніші апсиди, розміщено велику вазу, з якої вихоплюються язики полум'я.

До храму ведуть дубові двері з накладними петлями-завісами. Інтер'єр усипальниці достатньо скромний, але також виконаний у стилі романського модерну.

Єдиний ансамбль з мавзолеєм утворюють західні ворота – гранчасті колони брами, всередині яких колись були невеличкі дзвони. Сьогодні каплиця-усипальниця використовується місцевими католиками і йменується костелом Святого Андрія Боболі.

5. Скельний монастир, Лядова

Село Лядова розташоване недалеко від Могилева-Подільського, на лівому березі Дністра. Тут у 1013 році засновник найбільшого православного монастиря – Києво-Печерської лаври – Антоній Печерський видовбав печеру. Це був перший печерний скит, заснований Антонієм Печерським.

Лядівський монастир Усікновення Голови Іоанна Предтечі розміщений у схилі, в товщі крейдяних відкладів. Печери врізаються у глибину щільної породи. В одній з них споруджено кістницю. На терасі зведено відносно нові, але колоритні пісковикові будівлі кількох храмів та монастирських келій. На пагорбі, над обителлю, височить нова дзвіниця.

Нині обитель підпорядкована Московській патріархії. З Москвою монастир мав зносини, напевне, давно – ще у 1649 році Богдан Хмельницький відсилав ігумена Лядовського монастиря першим своїм послом у Московію. А у 1672 році на Поділля прийшли турки, й монастир припинив своє існування, щоб відродитись через 27 років вже греко-католицьким. Орден Василіан використовував обитель до 1745 року, потім вона знову стала православною.

У 1938 році Лядова опинилася на кордоні із Румунією. Радянські війська зводили тут лінію прикордонних укріплень і вирішили монастир (в якому, на твердження тодішньої влади, переховувались контрабандисти) зруйнувати. Більшість монастирських споруд злетіли у повітря, залишились лише печери. 

За матеріалами Україна Інкогніта, ТСН, Wikipedia, Vsviti