Радикальна пісочниця: Як вінницькі "ляшківці" пересварилися, зливши "сміття" у Фейсбук

Керівника Вінницької міської парторганізації Радикальної партії Ляшка Антона Бойдаченко звільнили з посади. Заочно. Одинадцять членів президії політради партії проголосували за відсторонення Бойдаченка від керівництва осередком, збори місцевого партактиву не скликались, "ляшківці"-начальники вирішили все самі - на центральному рівні. Звісно, таке рішення ухвалювалось з певною метою, утім її не важко розгледіти з огляду на те, ким замінили Бойдаченка та його людей.

Те, що гілку під міською командою РПЛ "пиляв" новоспечений керівник обласної парторганізації Олександр Качур, приховати, ймовірно, і не намагались. Адже друг Качура, депутат облради Тарас Кобець був одразу призначений новим головним "ляшківцем" Вінниці, а дружина Качура, домогосподарка Зоряна, зненацька очолила всю обласну "радикальну" молодіжку.

Тож очевидно, що саме з подачі Качура-молодшого столичні "ляшківці" вирішили позбутися Бойдаченка. А от чи усвідомлював "політичний мажор" Качур, який шквал негативу він отримає через цю міні-революцію в невеличкій, однак інформаційно-активній парторганізації? Та навряд чи.

Качур Качуру око не виклює

У 2010 році тоді ще 24-річний Олександр Качур був обраний Немирівським міським головою. На цій посаді він замінив власного батька - Віктора Качура, який був змушений припинити "мерство", адже був під слідством - його підозрювали в отриманні хабара в сумі 1,85 млн грн та ув'язнили в СІЗО.

Поки молодий Качур відбував каденцію, його батько вирішив усі свої проблеми із законом, повернувся до Немирова і став "радикалом". Згодом Немирів знову обрав Качура-старшого мером, а наприкінці 2016 року - керівником об'єднаної територіальної громади.

Качур-син на місцевих виборах восени 2015-го пройшов до Вінницької облради і був обраний заступником голови облради. На початку 2017 року Олександр Качур добровільно подав у відставку, запам'ятавшись за два роки роботи у владі лише новим "Мерсом" і епічною "грою в мовчанку". Свою відставку з посади молодий політик мотивував новим, більш підходящим йому мандатом - він був обраний до самоврядного органу Немирівської ОТГ, головою якої є його батько.

Таким чином, молодший Качур повернувся під надійне крило старшого Качура і їхній "радикальний" клан сконцентрувався на Немирові. Утім, партійний вплив Качурів досі поширюється на всю область, адже лідер "радикалів" Олег Ляшко, попри те, що у 2012 році нещадно критикував Віктора Качура, називаючи "махровим хабарником" та "Лозинським №2", всеціло довірив йому керівництво вінницькими партійцями.

Коли не щастить з партіями

РПЛ - це не перший похід в політику вінницького бізнесмена Антона Бойдаченка. Він очолив міську організацію Радикальної партії Ляшка на початку 2016 року, а до цього протягом п'яти років був депутатом Вінницької міської ради від "Свободи", членом партії. По завершенню каденції ВМР 6-го скликання шляхи Бойдаченка зі "Свободою" розійшлися, але тихо, без скандалів.

Цього разу Бойдаченко не приховує емоцій щодо розриву з партією, адже, по-перше, мав певні політичні амбіції, а по-друге, витратив на існування міського осередку чимало грошей. І все - впусту. Та найбільше екс-радикала розлютила зрада партійців - Кобця, Качура, Кривешка, які знали, що за його спиною готується "ротація" і робили вигляд, що нічого не відбувається.

Можна лише уявити, яким було здивування Бойдаченка, коли він побачив на сторінці терорганізації у "Фейсбуці" новину про те, що Тарас Кобець отримав партійну посаду, яку він - Бойдаченко, обіймає вже більше року.

Мажорам можна все

Депутат Віницької облради Тарас Кобець - син відомого письменника, голови Конгресу української інтелігенції Вінниччини Василя Кобця. За нетривалий час у політиці він вже зумів стати фігурантом корупційної справи - вінницький суд визнав Кобця-молодшого винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.

За інформацією ЗМІ, Тарас Кобець та Олександр Качур - близькі друзі. Вони, нібито, дружать сім'ями, разом їздять на відпочинок, а коли Качур-молодший працював в облраді, Кобець-молодший неодноразово складав йому компанію у офіційних поїздках та заходах.

Натомість Антон Бойдаченко був рівновіддалений від усіх Качурів і мав з ними виключно робочі стосунки. Тож, ймовірно, Качури захотіли мати більш наближеного (читай - ручного) керівника міського осередку. Відтак вони влаштували вигнання Бойдаченка, навіть не задумавшись про закономірні іміджеві втрати партії.

Звісно, Качури не думали, що їхня кадрова забаганка викличе стільки негативу в публічній площині. Працівники міського осередку та активні партійці, які більше року працювали з Бойдаченком, а зі зміною керівництва стали безробітними, не сримували своїх емоцій. Тож на хвилі обурення на гора поліз весь партійний "внутряк". Вінницькі колишні та чинні "радикали" почали писати про все, що було зроблено, чого не було зроблено і хто в тому винен.

Слідом посипались заяви на вихід з "радикалів" з емоційними поясненнями чому РПЛ - це не партія, а проект.

Примітно, що Качури продемонстрували переконливий "левел" холоднокровності та політичного цинізму, стерши, по-суті, Бойдаченка зі "славної" історії РПЛ Вінниччини. Нині Віктор Качур вперто стверджує, що Антон Бойдаченко взагалі ніколи не був керівником партосередку, адже після його призначення офіційні зміни в реєстр так і не були внесені. Тобто де-юре керівником осередку був попередник Бойдаченка Сич. А вся партійна робота його та колективу - то їхня фантазія, не більше.

Таким чином, вінницькі "ляшківці" не вигадали нічого кращого, ніж як видати розпорядження про відсторонення колишнього офіційного керівника міського осередку Сича, нібито звільнивши посаду для Кобця. Тобто вони зробили вигляд, що Бойдаченка та його колективу в РПЛ дійсно ніколи й не було.