Професорка економіки Тетяна Орєхова: Чому 2019-й буде роком турбулентності для України

Якщо воєнний стан в Україні триватиме лише місяць, то на економіку країни це не вплине

Наприкінці листопада в десяти регіонах України, в тому числі й на Вінниччині, було оголошено воєнний стан терміном на один місяць. Про його можливий вплив на економіку України Depo.Вінниця розповіла доктор економічних наук, професор, проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв'язків Донецького національного університету імені Василя Стуса Тетяна Орєхова.

За її словами, якщо воєнний стан триватиме лише 30 днів, будь-яких кардинальних змін в економічній галузі не відбудеться за умови, що громадяни не панікуватимуть. Адже жодних підстав для того, аби закуповувати сірники та сіль або скуповувати валюту нині не існує. І хоча у перші дні після оголошення воєнного стану долари та євро подорожчали, це був не той рівень подорожчання, який давав би підстави для хвилювання чи очікування на стрімке падіння курсу, як це було у лютому 2015 року.

Введення воєнного стану було доцільним?

– Мабуть, він таки назрів. Після чотирьох років анексії Криму та війни на Сході деякі наші міжнародні партнери почали говорити про те, що потрібно пом'якшувати санкції проти Росії та відновлювати бізнес, почали рахувати економічні втрати, які вони понесли внаслідок торгівельних санкцій. І такі настрої почали поширюватися. Але конфлікт не завершено, і загострення, яке протягом останнього півроку триває в Азовському морі, завдає Україні значних збитків. І в першу чергу це втрати експортної виручки.

Про які цифри йдеться?

– Наприклад, обсяги зернового експорту через Маріупольській порт та Бердянськ за перше півріччя 2018 року складають 222,5 та 425 тисяч тонн відповідно. Якщо говорити про вартість – приблизні підрахунки дають 136 мільйонів доларів потенційних втрат за півроку лише на зерновому експорті, якщо ми втратимо транспортний шлях через Керченську протоку. Через Маріупольський порт відправлялося до 30% всього експорту чорних металів України на суму близько $230 млн на місяць.

З чим можна співставити ці $230 мільйонів на місяць?

– На рік ця сума може бути більшою, ніж 55 мільярдів гривень, закладені в бюджет-2019 на виплату субсидій. І це тільки можливі втрати від експорту металу. А ще є втрати портів. А це і заробітні плати, і скорочення персоналу, і недоотримання податкових надходжень в бюджет. Проблема полягає ще й в тому, що в Україні сьогодні є гостра потреба у валюті для виплати у 2019 році значної частки зовнішніх боргів.

Щодо МВФ вже давно з різних джерел лунають вислови, що Україна може і повинна відмовитися від його допомоги, потрібно лише відшукати внутрішні резерви. Чи реально це?

– Відмовитися можна, але відмова від виплати зобов'язань перед міжнародними організаціями – це дефолт країни, а він супроводжується падінням національної валюти, зменшенням робочих місць і прибутків підприємств, проблемами в банківському середовищі, накладає негативний відбиток на імідж країни, її бізнес-середовище, показники у глобальних рейтингах конкурентоспроможності та у кредитних рейтингах. Піднятися після дефолту економіки буде складніше, ніж виконувати зобов'язання, але для цього потрібне економічне зростання.

Що потрібно для нього в першу чергу?

– Інвестиції в реальні проекти. На сьогодні ситуація із цим непогана, і за підсумками 2018 року очікується зростання ВВП на рівні 3-3,3%. Минулого року це було 2,5$, у 2016 – 2,4%, а у 2015 році відмічалося падіння на рівні -9,8%.

Ці 3-3,5% – це не та цифра, коли можна казати "молодці"...

– У тій ситуації, в якій перебуває Україна, досягти зростання – це вже успіх. На рівні пересічного громадянина зростання економіки відбувається тоді, коли він відчуває це на власному гаманці. І не стільки у вигляді суми, яка там лежить, скільки у тому, що на неї він може придбати. І з огляду на це поки що зростання непомітне.

Коли ми його побачимо?

– На жаль, у 2019 році ситуація може скластися несприятливо і не тільки для України, а й для усієї світової економіки. Адже за прогнозами у 2019-2020 році на нас може очікувати нова світова економічна криза.

На скільки ці прогнози обґрунтовані?

– Вони обґрунтовані теорією циклічності економічних процесів. З другої половини ХХ століття довгі хвилі циклів підйомів та спадів в економіці стиснулися та тривають близько десяти-дванадцяти років. Світова економіка була на дні кризи у 2008 році, і, виходячи із динаміки, наступна очікується у 2019-2020 роках.

Чи спостерігаються вже ознаки цієї кризи?

– Перші дзвіночки – це стагнація в деяких країнах, що розвиваються, гіперінфляція в Туреччині та Аргентині і сповільнення економічного зростання у Китаї, який є одним зі світових лідерів із виробництва та споживання. Тому від його економіки залежить динаміка на багатьох світових товарних ринках. Ще одна ознака кризи, що наближається, – падіння економіки в Росії, Південно-Африканській Республіці та Пакистані, які також є достатньо ємними ринками, на які орієнтуються світові виробники. Крім того, ми увійшли в еру торгівельних війн між Китаєм та США. З іншого боку, залишились не нейтралізованими ті причини, які викликали кризу 2008 року. Світова економіка ще досі не відновилася до докризового рівня.

Про що саме йдеться?

– Фінансові "мильні бульбашки" та стимулювання зростання обсягу дешевих доступних кредитів. Саме фінансова система була епіцентром всіх економічних криз за останні сто років. Це говорить про те, що світова фінансова система гіпертрофована, її обсяги у декілька разів перевищують обсяги реального виробництва. Велика частка доходу світової фінансової системи отримується за рахунок спекулятивних операцій.

В який момент стане зрозумілим, що криза дійшла до України?

– Ми точно не зможемо залишитися осторонь цього процесу, оскільки наша економіка відкрита, і ми є державою, що орієнтована на експорт. На жаль, орієнтація нашого експорту залишилася сировинною. Під час будь-якої економічної кризи знижується інвестиційна активність. Відповідно, знижується і попит на будівельні послуги, будівельні конструкційні матеріали, відповідно, знижується попит на металопродукцію та решту сировини, яка пов'язана із виробництвом металу. А це якраз основні статті нашого експорту. Його падіння може спричинити зниження валютних надходжень і дисбаланс на валютному ринку.

Щось може пом'якшити цей процес?

– Те, що ще одна з основних статей експорту України – це сільськогосподарська продукція. А на етапі падіння економіки попит переорієнтовується на товари щоденного вжитку, в першу чергу, продукти харчування. І ще один фактор, який дає нам надію на пом'якшення впливу кризи, – це низька інтеграція нашого фондового ринку у світовий.

Світова криза – це єдине, що загрожує українській економіці, якщо не брати до уваги внутрішньо- та зовнішньополітичні чинники?

– Ще трудова міграція. Станом на 2017 рік за статистикою Світової організації праці з України виїхало 5 мільйонів осіб, цього року очікується приріст цього показника ще на 500-800 тисяч. При цьому у Східній Європі відбувається циркуляція робочої сили: молодь виїжджала на захід, до Німеччини чи Великої Британії, і її місце посідали вихідці з України. Але в самій України притоку робочої сили, який би пом'якшував наслідки трудової еміграції, не спостерігається. З іншого боку, у зв'язку із прогнозованою світовою кризою можливе повернення частини трудових мігрантів в Україну.

Під Новий Рік хочеться почути щось приємне. Чи є, попри усі проблеми та кризу, що наближається, щось, що дає підстави сподіватися на краще?

– По-перше, після будь-якої фази кризи та депресії починається фаза пожвавлення та піднесення - це природа глобальної економічної циклічності. По-друге, економічна історія останніх двохсот років свідчить, що кожний новий економічний цикл супроводжується радикальними інноваційними зрушеннями в технологіях. І напрями таких зрушень вже відомі – це розвиток цифрових технологій, автоматизації, роботизації, які змінять організацію процесів практично у всіх сферах економіки. Україна має значний інтелектуальний потенціал для того, щоб бути конкурентною у цих зрушеннях, але ми маємо готувати себе до цих викликів і змін, розвивати відповідні професійні компетентності, здібності до креативного мислення.

А щодо зовнішніх інвесторів? Чи будуть вони зацікавлені в збільшенні своєї активності в Україні?

– Інвесторам потрібно давати сигнали, які свідчать про стабільність, про реформи, про втілення серйозних національних проектів, щоб вони розуміли, що в українській економіці є конкурентоспроможні галузі – а вони дійсно є. Але найголовніше – це макроекономічна та політична стабільність як основні фактори, на які орієнтуються інвестори. А ми розуміємо, що 2019 рік, скоріше за все, буде для України роком турбулентності.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Вінниця