Сезон безвідповідальності: Як через людське недбальство горить усе живе

Весняна погода примхлива, але щодень стає тепліше, і в двори, на городи, в садки виходять господарі, щоб там порядкувати і наводити лад. А хто не має власного подвір’я чи вже все встиг у своєму дворі попорати, збирає компанію і їде за місто чи за село смажити шашлики й варити юшку. А потім на короткий телефонний номер 101 раз по раз надходять повідомлення про пожежі. Про цю щорічну пошесть кореспондентці Depo.Вінниця розповідає керівник пресслужби ГУ ДСНС у Вінницькій області підполковник служби цивільного захисту Олександр Кутовий.

Рятувальники гірко жартують, що є тільки два періоди підвищеної пожежної небезпеки – весняно-літній і осінньо-зимовий. Тобто роботи пожежникам вистачає протягом усього року, але навесні і восени стрімко зростає кількість пожеж в екосистемах.

"З настанням тепла люди виходять у двори господарювати і прибирати те, що не встигли прибрати з осені, або те, що накопичилося за зиму. Зібравши все сміття, листя, бадилля й гілля у великі купи, господарі все те підпалюють. З початку року в нас було вже майже півтори сотні виїздів на гасіння таких пожеж. Ми називаємо це пожежами в екосистемах, адже горить не просто трава – знищується все живе на певній ділянці: і комахи, і плазуни, і тварини, і птахи, і відкладені яйця… Люди про це чомусь не думають. Не замислюються над тим, що отруюють атмосферу і, насамперед, себе, адже коли рештки трави і листя чи сміття горять і тліють, люди продовжують поратися по господарству, у їхніх помешканнях у цю пору часто відчинені кватирки (тепло ж стало), і вони вдихають усі продукти горіння. Не буду розповідати, скільки там хімічних елементів, які зовсім не потрібні людському організму, нагадаю тільки, що дим містить чимало канцерогенів – речовин, які викликають рак", – розпочав розповідь Олександр Кутовий.

Торік на цю ж пору виїздів на пожежі в екосистемах було в чотири рази більше, але рятувальники переконані, що цифри ілюструють не різке підвищення рівня екологічної свідомості населення, а те, що цього року пізніше розвеснилося, ніж торік.

"Зараз саме пік господарської діяльності на присадибних ділянках. І сум на ілюстрація – в середньому по 20 пожеж на добу (на території області). І от замість того, щоб бути напоготові їхати на допомогу туди, де можуть гинути люди, рятувальники їдуть виправляти чиюсь дурість чи недбалість, щоб не сталося великої біди. Витрачаються тонни пального, транспортні ресурси, сотні годин часу, чимало сил. Особливо це показово в районах. Черговий караул їде за 20-30 кілометрів, щоб загасити підпалену траву, а в цей час треба когось рятувати під час ДТП, наприклад, чи під час пожежі в будівлі. Звісно, на інший виклик рятувальники в такому приїжджають із запізненням, а запізнення може коштувати комусь життя", – продовжує керівник пресслужби.

Абсолютна більшість пожеж в екосистемах виникає не через викинутий у траву недопалок, хоч таке теж трапляється. Олександр Кутовий, який багато років працює в Службі порятунку, стверджує, що то або результати навмисного підпалу, або "плоди" господарювання.

"Здавалося б, що таке можуть робити люди, які нічого не читають, нічим не цікавляться, не звикли брати на себе відповідальність за якісь дії. Але ж ні! Одного разу під час поїздки в район ми зупинилися біля людей, які згрібали і палили суху траву. Запитали, хто вони. Виявилося, що то працівники районного відділу освіти. Запитуємо: "Вам хтось дав таке доручення?" Кажуть: "Так, нам в райдержадміністрації сказали. В нас суботник". Не казатиму, де це саме, тим більше, що вже немає ні того району, ні РДА, – веде  далі пресофіцер. – І знаєте, що найстрашніше? Те, що таке "прибирання" нерідко доручають дітям. Це кричущі випадки безвідповідальності, коли дорослі замість того, щоб вчити правил безпеки, штовхають їх на серйозний ризик".

Ризик справді значний. Щороку тільки на Вінниччині під час спалювання сухостою гине три-чотири людини. Опіків зазнають значно частіше.

"Смертельні випадки трапляються переважно тоді, коли для швидкого розпалювання багаття застосовують бензин чи солярку. Полум’я буває несподівано сильним, або легкозаймиста рідина потрапляє на одяг. Якщо синтетичний, він спалахує, як сірник: вистачає кілька хвилин, щоб опіки виявилися несумісними з життям. – продовжує Олександр Кутовий. – А з незначними опіками люди можуть і не звертатися до лікарів, особливо в невеликих селах, і в статистиці вони не відображаються. Тому точно сказати, скільки людей в такий спосіб страждають через власну дурість, не можна".

Бувають під час таких весняних чи осінніх прибирань не тільки опіки, а й вибухи. У селі Житомирської області кілька років тому пенсіонер розвів на городі багаття з сухого бадилля. А під його городом лежав і чекав свого часу ще з Другої світової війни нерозірваний снаряд (чи інший боєприпас, але це в даному разі неважливо). Пролунав вибух. Чоловік загинув.

"Так, з часом магнітне поле землі виштовхує на поверхню гранати, снаряди, міни, які лежать там по кілька десятків років. Група піротехнічних робіт в цю пору теж часто виїжджає на виклики. Минуло понад сім десятиліть після закінчення Другої світової війни, а люди іноді просто разом з травою вигрібають гранати. Ми закликаємо громадян не чіпати такі знахідки. Це, звісно, окрема тема, але вона дотична до нашої розмови про багаття  зі сміття чи рослинних залишків. Адже якщо граната, яку не чіпають, долежить до приїзду піротехніків, то якщо біля неї розпалити багаття, може бути вибух із трагічними наслідками", – пояснює Кутовий.

Але якщо подібні пожежі в більшості випадків таки обходяться без людських жертв, то майнові втрати бувають набагато частіше, і збитки нерідко обчислюються мільйонами гривень. 

"Вогонь часто перекидається на  сінники, іноді на літні кухні й будинки. Господарі, як правило, впевнені, що там нічого не станеться, що вогнище далеко від будинку, аж раптом несподівано змінюється напрямок вітру, і вогонь дістає туди, куди господареві й на думку не спадало, – длодає подробиць Олександр Кутовий. – От нещодавно у Гніванській громаді ледь не загорілася вулиця. Торік на Житомирщині горіли цілі села. А які пожежі були в Чорнобильській зоні! Якщо горить трава десь за селом чи за містом, вогонь, за яким же ніхто не стежить, перекидається на лісосмуги, на ліс. А це вже масштабні катастрофи. Мільйонні збитки, змертвілі гектари землі, величезний ризик для людей. Якщо пожежа з трав’яної підстилки перекидається на дерева, особливо хвойних порід, то гасити таку пожежу дуже складно. Доводиться залучати авіацію".

Іноді рятувальникам під час гасіння пожеж в екосистемах вдається витягти з вогню переляканих тварин чи птахів: їжаків, зайченят, сов. Але врятованих тварин і птахів – одиниці, а загиблих – тисячі.

"Я дуже сподіваюся, що моя розповідь зупинить хоч когось із горе-господарів. І я за те, щоб відповідальність за спалювання сміття і трави, за покинуті багаття була більш жорсткою. Ми не повинні залишити дітям і внукам обгорілу землю", – завершив розмову рятувальник.