Як гуцулка Ксеня, німецький дует і танго на пуантах підкорювали серця меломанів у Тульчині

Дійство, якого цілий рік чекали меломани Вінниччини, розпочалося – 7 червня у Тульчині на території Палацу Потоцьких відкрився GRAND OPERAFEST TULCHYN. Цього року фестиваль "розрісся", і дитячу програму винесли в окремі дні – вистави для дітей у рамках KIDS OPERAFEST відбувалися 4 і 6 червня, а "дорослу частину" назвали GRAND OPERAFEST і запланували її на три вечори 7-9 червня. Кореспондентка Depo.Вінниця їздила до Тульчина у перший фестивальний день.

Після урочистого відкриття фестивалю на глядачів чекала програма "Гала-опера", покликана "розігріти" цікавість гостей і налаштувати їх на тривалі вистави. Лунала чарівна музика: "Адріана Лекуврер" Франческо Чілеа, "Самсон і Даліла" Каміля Сен-Санса, "Тоска" Джакомо Пуччіні, "Лакме" Лео Деліба, "Казки Гофмана" Жака Оффенбаха, "Мертве місто" Еріха Вольфганга Корнгольда, "Легка кавалерія" Франца фон Зуппе, "Сільська честь" П'єтро Масканьї та "Богема" Джакомо Пуччіні.

Далі була ексклюзивна прем’єра "Рай і Пері" німецького композитора Роберта Шумана. Пері у перській міфології –  це чарівна істота в образі крилатої жінки, вона оберігає людей від злих духів. За те, що покохала земного чоловіка, Пері була вигнана з раю. Щоб повернутися назад, вона має зробити гідний подарунок Небесам. Молодий індійський полководець героїчно загинув у бою з завойовником, і Пері принесла до воріт раю краплину його крові. Але це не допомогло – двері не відчинилися. Пері знову вирушила на землю. У Єгипті побачила смерть усіма покинутого юнака, страждання і смерть з яким розділила лише вірна наречена. Пері принесла до воріт раю її "останній подих любові". Знову нічого не вийшло. А третій дарунок – сльоза лиходія, враженого щиросердечною молитвою дитини і власною насолодою від каяття – таки відчинив райські ворота.

Ораторія була виконана незвично, просто-таки дивовижно. Українські музиканти і співаки – Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії, Галицький академічний камерний хор, лауреати міжнародних та всеукраїнських конкурсів Людмила Осташ (сопрано), Лілія Нікітчук (альт), Сергій Кутепов (тенор), Юрій Гадзецький (баритон) – були на сцені разом з німецькими солістами, подружжям Стефі Леманн (сопрано) та Мартіном Латтке (тенор). Європейські виконавці майстерно передали східний колорит легенди і примусили глядачів тамувати подих, а потім до болю в долонях аплодувати і кричати "Браво!".

Але найбільше оплесків і овацій зірвала оперета "Гуцулка Ксеня", виконана Академічним симфонічним оркестром Хмельницької обласної філармонії, а також хором і балетом Академічного ансамблю пісні і танцю "Козаки Поділля". Були серед глядачів скептики, які вважали, що хмельничани програватимуть тим, хто виходив на сцену перед ними, але то була помилка. Дійство було яскравим й іскроментним – не лише тому, що сцену заполонили колоритні костюми і на пів Тульчина лунала запальна музика. Очевидно, глядачі чекали тонкої ліричної драми, співзвучної з піснею, відомою, мабуть, усім україням: "Гуцулко Ксеню, я тобі на трембіті лиш одній в цілім світі розкажу про любов…". Лірика теж була, але оперета перевернула уявлення глядачів про Ксеню і її кохання.

Оперета "Гуцулка Ксеня" була написана за мотивами однойменної пісні у 1938 році. Автор музики й лібрето - український композитор Ярослав Барнич.

В основі сюжету оперети – історія українських емігрантів, які приїжджають із США до Ворохти, щоб знайти в Карпатах наречену для хлопця. Чому їх принесло за романтичними пригодами аж з-за океану? Дід заповів онукові мільйон доларів, за умови, що той знайде на його батьківщині "свідому українку" й одружиться з нею. Але виявилося, що все не так просто. Відведений для весільних пошуків рік уже спливав, а з нареченою якось не складалося. Всіляке було, доки вища сила звела докупи наречених – учасникам дійства довеллося навіть мати справу з судом, у фіналі таки було весілля. Карпатське весілля з колоритними танцями, яскравим гуцульським вбранням і весільним колом. Окремо слід поаплодувати художниці-постановниці Ірині Соломко-Міхальській, адже костюми й декорації вимагали тривалих пошуків і дослідницької роботи. Для Ксені навіть позичили весільне вбрання із музею в Коломиї. Інші костюми акторів теж були автентичними або майстерно відтвореними за музейними зразками.

Головну роль виконувала Ольга Абакумова (колоратурне сопрано) - лауреатка міжнародних конкурсів, режисерка дійства - Богдана Латчук. Диригував керівник Хмельницької філармонії Олександр Драган. Він розповів після вистави, що сам родом з того села, про яке йдеться в опереті, а тому ця постановка була для нього справою честі й любові до своєї малої батьківщини. На запитання, чи не варто перекласти лібрето і показувати оперету на світових сценах, Драган відповів: оперету краще ставити мовою оригіналу, а хто не знає мови, може поцікавитися перекладом. Відповідь щодо "світової сцени" викликала захоплення навіть у прискіпливих журналістів.

"А тут і є світова сцена. У тульчинського фестивалю – дуже високий рівень", - гордо сказав диригент.

У нічній програмі на глядачів чекало неймовірне вогняне шоу, яке було заплановане в дитячій частині фестивалю. Але через негоду не відбулося. В день відкриття GRAND OPERAFEST TULCHYN погода змилувалася над організаторами і не зіпсувала програми.

А потім був "Тропічний карнавал" у виконанні Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва.

"До мене потрапили рідкісні ноти. Твір Елісео Гренета потрапив до нас завдяки дружині чудового баритона, соліста Національної опери Андрія Маслакова, яка є хормейстером із Куби "Сонгоро косонго" — це гра слів. Співається про юнака, який дивиться на свою дівчину, яка танцює бачату з іншим. І хоч історія трагічна, кубинці навіть у ревнощах співають у мажорному ключі", – розповідає головна хормейстерка Анжела Масленнікова.

Шквал овацій викликав особливий номер програми – "Імітація зливи", в якому без використання голосу, а лише руками і ногами колектив майстерно "проспівав" шум дощу і грозу.

Подальша нічна програма забезпечила глядачам романтичний настрій. На сцеті був балет "Історії у стилі танго". Танго на пуантах – сміливий і красивий експеримент. Танцівник і постановник Артем Шошин втілив на сцені чотири історії – яскраві, пристрасні, запаморочливі і видовищні. Музика Астора П’яццолли, Карлоса Елета Альмарана, Карлоса Гарделя і Херардо Родрігеса, мабуть, снилася всім, хто залишився до глибокої ночі біля сцени фестивалю.

А на завершення додамо, що фестиваль – то не тільки сценічні. дійства. На території палацу гості гуляли,  фотографувалися, ласували стравами з "оперного" меню" і просто насолоджувалися атмосферою свята.

Фото: Сергій Бахмутов.