Екзотика сірої зони: Як у прифронтових містах розводять золотих рибок та доглядають за пальмами

Поки по цих містах у 2014 році "лупили" із артилерії, через вулиці їздила військова техніка, а бойовики намагалися встановити свою владу та російський триколор на адмінспорудах, мешканці прифронтових міст знаходили натхнення доглядати за екзотичними рослинами, дбали за пташенятами різнокольорових птахів та розводили золотих рибок. Історії про те, як не впадати у відчай, коли поруч вирує війна, зібрало Depo.Вінниця.

У Торецьку на Донеччині зберігся зимовий сад. А в ньому - монстера, фінікова та мерцалова пальми, інжир, шеффлера, гібіскус, аспарагус, хлорофітум, клівія, бегонія, традісканція, кактуси тощо.

Попри те, що палац мистецтв "Україна", у якому розташований сад, вже кілька років не опалюється, місцеві створили тут справжній "тропічний" клімат, аби рослини витримали морози.

"Наші співробітники вже четвертий рік доглядають за рослинами, бо і сад, і приміщення палацу законсервовані із 2014 року, з початком бойових дій. На зиму нам довелося купити потужні тепловентилятори, працював електрокотел, конвектори. Все робили для того, аби зберегти зимовий сад, створюючи відповідну температуру для рослин", - каже директор із соціальних питань державного підприємства "Торецьквугілля" Володимир Герт.

На балансі саме цього ДП і знаходиться палац мистецтв та екзотичний сад у ньому. Наразі у Торецьку обговорюють питання щодо відкриття палацу мистецтв. Відтак, кожен гість міста зможе помилуватися екзотичними рослинами на Донеччині.

Трохи далі за Торецьком - селище міського типу Новгородське. Тут, у приміщенні підліткового клубу "Іскра", можна почути щебіт пташок та помилуватися витонченими золотими рибками.

Вся це перната та хвостата екзотика мешкає у невеликій кімнатці площею у кілька квадратних метрів. Під однією стіною - клітки з птахами, навпроти - акваріуми із рибками.

Натхненник "живого куточка" - Іван Тринько. Він керує гуртком картингу, а паралельно кілька років тому задумав завести ще й екзотичну живність. Годує рибок і птахів за власний кошт. Все розпочиналося, розповідає, із трьох пар птахів та спонтанного розміщення перших кліток – аби місце не пустувало.

"Коли робили акваріуми, то запропонував товаришу зробити та поставити ген вгорі ще кілька кліток для птахів – про вся випадок. Те місце все одно пустувало б, а так заповнили простір. Завів спочатку три пари птахів. А тепер! Звідки лиш у мене тих птахів немає!", - ділиться Іван Тринько.

Всі ці червоні, зеленкуваті, сіренькі, фіолетові та навіть синьо-жовті птахи, які вміщаються у долоні – амадіни. Але різні види.

"Це гульдові амадіни, он ті, із очима нафарбованими – то гострохвості, а це японські амадіни. А ось це – червоноголові, це зі срібними дзьобами. Коли народжуються – всі одного кольору, зеленкуватого, а потім вже, дорослішаючи, отримують інше забарвлення", – каже Тринько.

Клітка – це свого роду домівка, там живуть самець та самочка. У кожній такій оселі – гніздечко.

Характерно, що "чоловіки" - яскравішого забарвлення, ніж "панянки".

"Самочки більш тьмяного кольору", - ділиться пан Іван.

Яйця цих птахів - крихітні.

Малі пташенята, які недавно вилупилися, сіро-зеленкуватого кольору. Вже з часом вони набувають самобутнього яскравого відтінку.

У цю кімнату приходять діти під час відвідин інших гуртків. Спостерігають та вивчають, підгодовують птахів та рибок. А дорослі наголошують: коли війна – у безпосередній близькості, то прийти у невеличку кімнатку та порелаксувати серед співу птахів, а також поспостерігати за гіпнотичними рибками дуже доречно. А інколи навіть необхідно.