Як львівська майстриня із вінницьким корінням створює двометрові витинанки з паперу

Незабаром витинанки Дар'ї Альошкіної презентують за океаном, у Сполучених Штатах Америки

Двометрові витинанки на папері створює львівська майстриня із вінницьким корінням Дар'я Альошкіна. Про те, як виникло захоплення цим стародавнім ремеслом, та чи можна монетизувати народне мистецтво у нинішній час інновацій та технологій, Дар'я розповіла у розмові із кореспонденткою Depo.Вінниця.

– Дар'є, розкажіть, чому ви взялися за це давнє українське ремесло? Чи вплинули на вас ваші батьки, відомі на Вінниччині митці?

– Ми виростали у творчій атмосфері - думаю, це вплинуло на вибір професії. Те, що мама – скульптор, влинуло на вибір спеціальності: я обрала фах скульптора-монументаліста. Для жінки це непроста професія. Мріяла стати великим скульптором, але творчу кар‘єру повернули в інше русло мої діти. Коли почали народжуватись один за одним, я вже не могла тягнути скульптуру, мусила реалізувати себе в чотирьох стінах. І тут мене врятувала витинанка. Мої батьки прищепили любов до цього виду мистецтва ще з дитинства.

– Витинанкарство - це копітка справа? Які якості потрібні людині, яка вирішила опанувати її?

– Витинанкарство - дуже зручний вид для швидкого творчого самовираження. Матеріали доступні, результат швидкий. Після довбання каменю це було дуже просто. Працюючи над витинанкою, виховуєш в собі терпіння. Таланту теж можна набути щоденною працею і вмінням вчитись та розвиватись.

– Називаєте свої роботи? Пам'ятаєте свою першу витинанку?

– Так, називаю свої роботи. Перші витинанки названі віршами. До прикладу, одна із них має таку назву: "Хвилини поряд, як дзвін, як тиша і стук обох сердець; знов захотілось жити далі, тримаючи долонь твоїх очей".

– З якого паперу ваші витинанки? Яким інструментом користуєтеся?

– В основному ріжу з паперу ножиком. Зараз дуже великий вибір паперу, тому з цим проблем нема.

– Що служить сюжетами до ваших витинанок?

– У дитинстві я читала дуже багато казок, у моїй кімнаті було розмальоване скло вікна, стіни теж були розмальовані - такий дивосвіт. Потім усе це зникло: я стала доросла, поїхала вчитися. Гуртожитки, зйомні квартири - той дивен світ зник. За допомогою величезних витинанок я повертаю собі зараз те відчуття. Найчастіше у центрі витинанки є жінка-берегиня, і навколо трави, дерева, рослини – як символи-обереги. З дитинства батьки навчили витинати ножицями, але вже коли я захотіла зробити щось дуже графічне, спробувала витинати ножем. Мені сподобалось. Також папір я завжди складаю вдвоє - цим я тримаю традиційність та магічність; коли робота відкривається і перед тобою виникає зовсім несподіване зображення, це мене дуже надихає до нових і нових робіт.

– Ви забобонна майстриня?

– Ні, не дуже забобонна. Хіба в неділю до обіду не працюю ножем.

– Скільки часу в середньому працюєте над своїми магічними мереживними творами?

– На виготовлення однієї витинанки, до прикладу, 120 см на 250 см, іде від 3-5 днів.

– Ваш чоловік - теж митець, майстер із виготовлення лір. Як живеться разом двом творчим людям?

– Мені дуже пощастило з чоловіком, оскільки він повністю підтримує мене, допомогає в особистій реалізації, розділяючи зі мною виховання і догляд за дітьми. Для мене це дуже важливо: іти з ним в ногу в плані творчого розвитку. Тоді нам обом цікаво .

– Незабаром ваші роботи презентують за океаном, у Північній Америці. Де іще за кордоном презентували свої витинанки?

– У США планується перша моя виставка. Я, на жаль, не їду - лише мої роботи. Дуже добре сприймають за кордоном витинанки, особливо, коли бачать розмір, і що то з паперу - кажуть "Вау!". У Сеулі розкупили половину моєї виставки - то було дуже приємно. Польща теж любить запрошувати кожного року до себе з виставками.

– Чи можна монетизувати стародавнє ремесло? Чи маєте замовлення? Чи належним чином оцінюються ваші роботи?

– Кожний оцінює по-своєму свою роботу, в мене досить доступні ціни - оскільки я швидко працюю і можу собі це дозволити. Звісно, рукотворна праця має оцінюватись вище, але поки що мене це влаштовує. Маю постійний потік замовлень.

– Чи маєте конкурентів в Україні? Учнів? Комусь передаєте знання та вміння?

– Час від часу проводжу майстер-класи. Багато людей цікавиться зараз цим мистецтвом і це приємно. Конкуренція породжує рух уперед - дуже поважаю гідних конкурентів, які мають власну стилістику і не наслідують когось. Але, на жаль, є такі, які копіюють мої витинанки - то я сприймаю це як комплімент.

– А скільки у вас робіт? Рахували?

– Навіть не знаю кількості, не назву цифру. Думаю, до тисячі витинанок я десь ось вже скоро дійду. На жаль, не документую, але намагаюсь фотографувати.

– Розкажіть про плани на майбутнє.

– Вже заплановані три великі персональні виставки: у Рівному, Коломиї та в Білорусі - у Несвіжському замку.

Фото зі сторінки Дар'ї Альошкіної у соцмережі Facebook

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Вінниця