Таємниці вінницької психлікарні: Підземні ходи, казино для офіцерів Гітлера та досліди над пацієнтами

Що писав майбутній академік у заяві про прийняття на роботу та на честь кого з пацієнтів психоневрологічної лікарні названа вінницька вулиця

Таємниці вінницької психлікарні: Підземн…

У ті часи, коли Олександр Ющенко ще не був академіком, а закладу, який отримав його ім'я, не існувало навіть у проекті, усі психіатричні лікарні Російської імперії можна було перерахувати по пальцях. Можливо, навіть однієї руки. Тож на момент прийняття рішення про будівництво психіатричного закладу у Вінниці він планувався як такий, що обслуговуватиме весь Південно-Західний край, до складу якого на той час входили Київська, Подільська та Волинська губернії. І визначним тут стало саме центральне розташування міста на території краю, розповіла Depo.Вінниця екскурсовод музею Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. Ющенка Тетяна Костіна.

Комісію, яка мала опікуватися будівництвом, було створено у 1889 році. Вона обрала місцевість на околиці міста, за районом, відомим як Садки. За деякими відомостями, її визначив сам Микола Пирогов. Хоча він і не був членом комісії, але комісія врахувала його зауваження щодо того, що ця територія - найздоровіша. До речі, в ті часи вода з Південного Бугу, з яким межувала територія майбутньої лікарні, вважалася мало не найчистішою в Європі: пити її можна було прямо з річки.

Визначившись із місцем розташування лікарні, комісія звернулася з проханням до імператора Миколи ІІ щодо виділення коштів. Дозвіл надійшов у 1891 році, після чого у Вінниці було викуплено 60 десятин землі під забудову.

"Деякі джерела називають цифру 120, але більш вірогідною є все ж таки 60", – зазначає Тетяна Костіна.

Зразком для нової лікарні стала, з урахуванням усіх недоліків, психіатрична лікарня в Казані. Її колишній директор (в ті часи ця посада була аналогічна сучасній посаді головного лікаря) Василь Кузнєцов став куратором будівництва та першим директором лікарні.

Перший камінь нової лікарні було закладено восени 1893 року. Будівлю спроектували у вигляді російського герба – двоголового орла. При цьому так, що з одного кінця споруди можна було пройти в інший не виходячи на вулицю.

"Усі будівлі під землею продубльовані підвальними приміщеннями. Коли лікарню відкрили, там були всі господарські служби: кухня, пральня, опалювальні системи. Були навіть спеціальні ходи, якими доставляли їжу, аби не нервувати пацієнтів", - розповідає екскурсовод музею. За її словами, для цього навіть облаштували спеціальні колії.

Урочисте відкриття закладу відбулося 25 травня (6 червня за новим стилем) на День народження імператриці Олександри, дружини Миколи ІІ. Новостворена лікарня була розрахована на 720 ліжок, кількість персоналу – 70 чоловік. Одним із лікарів і був Олександр Ющенко, який пропрацював тут три роки.

У своїй заяві про прийом на роботу він писав (наводиться мовою оригіналу): "Я просил бы представить меня на место старшего ординатора, но если имеется в виду кто-нибудь более достойный, то я с благодарностью приму место младшего".

Після смерті Ющенка, на той час вже академіка, у 1936 році лікарні було присвоєно його ім'я. І так само у радянські часи одній із вінницьких вулиць було присвоєно ім'я одного з пацієнтів лікарні – Петра Запорожця, революціонера та соратника Леніна. Втім, революційною діяльністю він займався лише близько трьох років. У 1895 році Запорожець був заарештований і під час перебування у тюрмі психічно захворів. Деякий час його лікували в Київській психоневрологічній лікарні, потім перевели до вінницького закладу, де в 1905 році він помер.

Перший директор закладу, Василь Кузнецов, помер у 42-річному віці від дифтерії. За словами Тетяни Костіної, після Вінниці він планував відкрити психіатричну лікарню у Вільно (сучасний Вільнюс).

У 1931 році в лікарні був організований психоневрологічний технікум, який готував медичних сестер для психоневрологічних лікарень. Перший випуск відбувся у 1934 році – 26 осіб отримали дипломи "лікпомів психоневрологів", тобто медичних сестер психоневрологічного профілю.

Архівних відомостей про лікарню за 1936-44 роки майже не залишилося. Як розповідає Тетяна Костіна, практично всі вони були знищені фашистами.

"Невідомо, було це цілеспрямоване знищення документів саме за цей період чи так сталося випадково. Не виключено, що знищені документи воєнного періоду стосувалися дослідів, які фашисти ставили над пацієнтами лікарні", – каже екскурсовод музею.

Одразу після захоплення Вінниці у 1941 році у будівлі лікарні планувалося розмістити ставку Гітлера. Але врешті тут облаштували розважальний заклад. Зокрема, у приміщенні сьомого відділення працювало казино.

"Був неофіційний наказ коменданта знищувати психічно хворих. Над ними жорстоко знущалися, утримували у холоді, давали на день не більше 50 г хліба і казали, що достатньо 20. Дуже багато померло від голоду й холоду, крім того, над ними ставилися досліди", – розповідає Тетяна Костіна.

Загалом, каже вона, за часів окупації загинуло 800 пацієнтів лікарні. Усі вони поховані на кладовищі поряд із лікарнею у братській могилі на якій встановлено обеліск. А неподалік знаходяться дві братські могили, де поховані 750 радянських військовополонених, розстріляних фашистами під час відступу з Вінниці.

Тоді ж було зруйновано і саму лікарню – вдруге за її історію. Вперше це сталося під час громадянської війни.

Попри це, свою роботу заклад відновив майже одразу після звільнення Вінниці 20 березня 1944 року. А на перше січня 1945 року в лікарні нараховувалося 472 пацієнта.

Відбудова лікарні тривала щонайменше чотири роки. Згодом почали зводити нові приміщення.

На той час лікарня обслуговувала Вінницьку, Житомирську, Хмельницьку, Волинську та Рівненську області. Статус крайової вона втратила перетворившись на обласну лише у 1954 році, каже Тетяна Костіна.

Що стосується методів лікування пацієнтів у повоєнний період, то в ті часи значна увага приділялася трудотерапії: пацієнти працювали в майстернях, на господарських дільницях, в саду, в полі, доглядали за тваринами. І в певні періоди лікарня не лише повністю забезпечувала себе продуктами харчування, а й навіть допомагала іншим установам.

Сьогодні будівля обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І.Ющенка є архітектурною пам'яткою Вінниці. Тут надають кваліфіковану спеціалізовану стаціонарну та поліклінічну медичну допомогу з психіатрії, неврології та нейрохірургії.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Вінниця

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook