73 роки тому Адольф Гітлер приїхав у Вінницю, щоб програти війну

На окупованій території колишнього Радянського Союзу у Адольфа Гітлера була лише одна ставка - "Вервольф" (в перекладі - "перевертень"). Знаходився об'єкт в сосновому лісі під селищем Стрижавка, що за п'ять кілометрів від Вінниці. Існував "Вервольф" недовго - лише один рік, однак за свідченнями деяких істориків, саме тут в голові фюрера зароджувались військові плани, які, зрештою, поховали і його самого, і весь тисячолітній Рейх.  

Саме 16 липня 1942 року, за день до початку наступу 6-ї німецької армії на Дон і Сталінград, Гітлер вперше прибув у "Вервольф". Загалом фюрер провів під Вінницею 140 днів - з 16 липня до 31 жовтня 1942 року, з 19 лютого до 13 березня 1943 року, а також один день у серпні 1943-го. Він мав намір відвідати "Перевертня" і у вересні 1943-го, однак капітуляція Італії порушила плани фюрера. 

З "Військового щоденника" начальника Генштабу сухопутних військ Третього Рейху Франца Гальдера:

"Від'їзд з табору "Фріц" о 07.00, прибуття до Вінниці о 11.15 (3 години 15 хвилин польоту з аеродрому Ангербург). Приміщення дуже непогано підготовлені. Хороші можливості для роботи всіх відділів. Хороші квартири".

Однак, цьому передувало майже три роки планування та сім місяців будівництва "Перевертня" для Гітлера. Побудувати ставку під Вінницею він вирішив відразу після підписання плану "Барбаросса", наприкінці 1940 року. "Вервольф" був потрібен фюреру для оперативного керівництва військами, адже командний центр мав знаходитись якомога ближче до фронту, залишаючись при цьому недосяжним для тактичної авіації противника. Додатковими обставинами на користь Вінниці було вигідне розташування на перетині автомобільних і залізничних магістралей.  

Зрештою, у 1942 році на 4-х квадратних кілометрах соснового лісу було споруджено 81 дерев'яну споруду і три залізобетонні бункери. Для цього в Стрижавку завезли понад 100 тисяч кубометрів гальки з чорноморського узбережжя Одеси. Гальку додавали в бетон, щоб вона вбирала шкідливе радіаційне випромінювання з місцевого гранітного кар'єру.

На території ставки гітлерівці збудували бункери, бомбосховище, електростанцію, дві радіотелеграфні станції, їдальню для вищих офіцерських чинів, кінозал, казино, плавальний басейн, злітно-посадкову смугу, приміщення для охорони. Під землею був прокладений броньований кабель, що забезпечував зв'язок з Берліном, Києвом, Харковом та Рівним. Всі приміщення "Вервольфа" були забезпечені системою вентиляції, мали централізоване опалення, були електрифіковані. Питна і технічна вода подавались окремо з двох 120-метрових артезіанських свердловин. 

У Гітлера був свій блокгауз - велика дерев'яна будівля з робочим кабінетом, вітальнею з каміном, особистою кухнею, ванною, скромно-умебльованою спальнею та невеликим приміщенням для прислуги. На території ставки був облаштований город, щоб затятий вегетаріанець Адольф, завжди мав в наявності свіжі овочі.

Однак, за спогадами близького оточення Гітлера, його цілковитий комфорт і спокій порушував спекотний та задушливий вінницький клімат, крім того полчища мух і комарів постійно надокучали фюреру. Тож він страждав від поганого самопочуття та спалахів гніву.

На думку деяких істориків, саме через незадовільний фізичний стан та емоційне пригнічення під час перебування у "Вервольфі", Гітлер допустився фатальних помилок, які, зрештою, змінили хід війни. Саме у "Вервольфі" 23 липня 1942 Гітлер підписав директиву №45, яка, на думку багатьох істориків, стала однією з найбільших військових помилок фюрера. Цією директивою Гітлер роздвоїв наступальні сили на Сталінград, відправивши 17-у польову, 1-у танкову армію і частини 4-ї танкової армії штурмувати Кавказькі гори. Тож, дотримуючись цієї точки зору, можна стверджувати, що саме під Вінницею Гітлер програв Східну кампанію, яка визначила весь хід Другої світової війни.

В автобіографічнму виданні "Я був охоронцем Гітлера" телефоніст ставки Рохус Міш пише:

"Як і "Вовче лігво", "Вервольф" став ставкою поразок. Там були пережиті перші по-справжньому важкі хвилини, безперервні провали, туди нескінченним потоком надходили погані новини з фронту. Туди ж одна за одною приходили телеграми з повідомленнями про масовані бомбардування німецьких міст. 

Вінниця та прилеглі території були звільнені 38-ю армією в березні 1944 року. Коли радянські війська потрапили на територію "Вервольфа", всі споруди ставки були ще цілі, однак документацію гітлерівці встигли знищити або забрати з собою. Більш того, в результаті контрудару їм вдалося знову оволодіти ставкою і на цей раз вони не залишили противнику навіть порожніх приміщень. За особистим наказом Гітлера всі споруди ставки були підірвані, комунікації зруйновані. Переконавшись, що об'єкт вже не становить ніякої стратегічної цінності, радянська влада законсервувала руїни. За деякими даними, наприкінці 1940-х "Вервольф" був навіть підірваний вдруге.

Після цього гітлерівський "перевертень" почав обростати легендами. Говорили про сім підземних поверхів, де відбувалась робота над винаходом надзброї (хімічної, бактеріологічної, ядерної), про підземну залізницю, що з'єднувала "Вервольф" з Вінницею, про те, що сюди на переговори з Гітлером прилітав нарком закордонних справ СРСР В'ячеслав Молотов. З "Вервольфом" пов'язували особливі енергетичні поля в околицях Вінниці та священний Грааль. Навіть віщунка Ванга нібито застерігала від проникнення в руїни ставки. Зрештою, воно й не дивно, адже яку енергетику може мати споруда, під час будівництва якої загинуло 14 тисяч осіб...