Як відомі вінничани освідчувались у коханні своїм "половинкам"

День Святого Валентина давно став для українців одним з найбільш очікуваних свят. І нехай католицькому святому моляться далеко не всі, але для нас цей день став символом романтизму, кохання та можливістю побути зі своїми обранцями наодинці.

Вінницька "мама" усіх наречених – начальниця РАЦСу Галина Левицька - зізналася, що чоловіка обрала собі сама і сама ж запропонувала йому одружитись. У далеких 1970-х роках Анатолій Левицький уже був «козирним» женихом, адже працював методистом в обласному центрі народної творчості при управлінні культури і мав автомобіль «жигулі». Сама ж Галина на той час навчалася в музичному училищі.

"Вперше я побачила Толю в училищі, коли він прийшов відбирати дівчат на концерт. У номері за задумом, брали участь 15 республік-"сестер". І ось він мене відібрав, я була Україною і це для мене було дуже почесно. Ну а вже потім відібрала його я", - розповідає, жартуючи, чиновниця.

За словами Левицької, вона "поклала око" на "завидного" жениха і робила все можливе для їхнього зближення. Зізналася, що було це досить непросто, адже за ним упадало чимало дівчат. Зустрічалася пара близько чотирьох років. Після закінчення училища по розприділенню нещодавню студентку направили на роботу до того ж відділу, де працював Левицький.

"І ось там він від мене вже нікуди не дівся. Він усім представляв мене своєю нареченою. А мені вже й набридло в тих наречених ходити. Ну і кажу: йдемо подавати заяву до РАЦСу. Він з несподіванки і погодився", - пригадала Левицька.

Левицькі гуляли весілля у Вінниця у центральному парку ім. Горького у колишньому приміщенні для зимових танців. На свято з'їхалися гості з обох сіл, звідки були родом наречені. За тодішніми мірками, весілля було велике – близько двохсот людей. За словами Левицької, в радянські часи важко було дістати одяг навіть на весілля, тому фату вона собі "змайструвала" сама. Купила дві і зробила з них одну, але таку, як хотіла.

"Я не жалкую про свій вибір. Протягом життя було всього, як у кожної жінки. Але виходила заміж я по любові і тоді й тепер я щаслива. Ми разом уже 40 років", - сказала жінка.

Депутат обласної ради, "укропівка" Людмила Головашич у шлюбі 23 роки. Але після знайомства зі своїм майбутнім чоловіком Валерієм, вона його уникала – не сприймала серйозно. 

"Він довго добивався моєї прихильності, а я не приймала його залицяння. Але він був дуже наполегливий і врешті, я здалася. Знаєте, як кажуть, дівчата люблять високих, красивих. А він не зовсім відповідає цим критеріям. Хоча для мене він зараз - найкращий", - пригадала жінка.

Познайомилось майбутнє подружжя в райцентрі Козятин, де обоє навчались, через спільних друзів. Гловашич розповідає, що її підкорив характер майбутнього чоловіка – він виявися чуйною та доброю людиною.

"Коли пропонував вийти за нього, сказав, що дуже мене любить, хоче бути зі мною і готовий у всьому мене підтримати. На це я і "купилася". Адже чоловіки не завжди підтримують дружин, особливо, якщо вони хочуть чогось більшого в житті, ніж просто бути дружиною і мамою", - каже депутат.

Головашичі одружувались у 1990-х роках. Зробити пишне весілля змоги не мали, тому святкували у колі родичів та найближчих друзів. На весіллі було близько 50 чоловік.

Голова фракції БПП "Солідарність" у Вінницькій обласні раді Олександр Крученюк про своє освідчення розповідає не надто охоче. У шлюбі з дружиною Світланою він майже 12 років. Познайомились з нею в одному з вінницьких магазинів, де та працювала.

"Дружина зачарувала мене тоді і чарує й досі своєю щирістю та відвертістю. Як то кажуть, це людина "до серця", - розповів депутат.

Освідчувався Крученюк, за його словами, "як кожен порядний чоловік: навколішки". Пропозицію коханій зробив у неї вдома наодинці. Гуляти весілля спочатку планували в широкому колі, але через сімейні негаразди – хворобу матері Олександра – обмежились скромним святкуванням у сімейному колі вдома.

Голова бюджетної комісії облради, "бютівець" Геннадій Мазур продемонстував чудову пам'ять на усі важливі сімейні дати: познайомився зі своєю майбутньою дружиною Таїсою він 22 липня 1995 року у рідному селі Гордіївці Тростянецького району на дискотеці в сільському клубі. 15 жовтня пара заручилася, а 18 листопада цьго ж року - побралася.

"Познайомились ми під кущем біля входу до будинку культури. Зараз того куща вже нема – зрубали. Доведеться тепер гарний кущ чи дерево посадити на тому місці знов. Я думаю, що як прийде весна і потепліє, я обов'язково це зроболю", - пообіцяв депутат.

Заручини у майбутньго депутата проходили згідно хороших українських традицій – зі сватами та рушниками.
"Каблучки з якимось камінчиком, чи тим паче, діамантом, не було. У нас на той час були скромні статки для такого подарунку. Одягнув золоту каблучку дружині уже на весіллі", - розповів Мазур.

Весілля гуляли два дні. В райцентрі Тростянець, звідки дружина родом, розписувались. А в селі наступного дня – вінчалися. Депутат пригадує, що вдома поставили шалаш на подвір'ї для гостей.

Директор Департаменту фінансів ОДА, депутат від БПП "Солідарність" Микола Копачевський у шлюбі вісім років. З дружиною Ольгою познайомився на роботі – вона прийшла до нього у справах. На той час майбутній очільник департаменту був заступником директора.

"Під час освідчення я її просто викрав з міста. Ми заїхали за 200 кілометрів від Вінниці і я її позбавив права вибору. Якби відмовила – ішла б пішки до міста. Оскільки людина вона відповідальна, то по приїзді слова свого дотримала", - розповів Копачевський.

Весілля у Копачевських було непишним. Прийшли найближчі родичі та друзі. Чоловік зізнається, що не любить великих церемоній.

"Я вважаю, що на такому етапі життя поруч мають бути найближчі люди. А робити свято на триста-чотириста чоловік, де ніхто нікого не знає, це нерозумно", - вважає посадовець.

Генеральний директор «Кристал», депутат-«порошенківець» Юрій Мазур зі своєю дружиною Тетяною познайомився на вечірці, присвяченій всесвітньому дню сміху 1 квітня.

"Отак сміємося з нею разом вже 40 років", - жартує чоловік.

Обоє навчалися у Хмельницькому технологічному інституті. Тетяна на той час була студенткою першого курсу, а майбутній депутат - другого. Зустрічались чотири роки. На запитання, як освідчувався, чоловік не зізнався: "правди не скажу, бо дружина як побачить, то мені дістанеться". Весілля ж у пари було пишним: запросили більше трьохсот людей.