Як відомі вінничани освідчувались у коханні своїм "половинкам"

День Святого Валентина давно став для українців одним з найбільш очікуваних свят. І нехай католицькому святому моляться далеко не всі, але для нас цей день став символом романтики та кохання, пише Depo.Вінниця

"Мама" усіх вінницьких молодят - начальниця РАЦСу Галина Левицька - зізналася, що чоловіка обрала собі сама і сама ж запропонувала йому одружитись. У далеких 1970-х роках Анатолій Левицький уже був "козирним" нареченим, адже працював методистом в обласному центрі народної творчості при управлінні культури ОДА і навіть мав власний автомобіль "Жигулі". Сама ж Галина на той час навчалася в музичному училищі.

"Вперше я побачила Толю в училищі, коли він прийшов відбирати дівчат на концерт. І ось він мене відібрав. Мені дісталась роль України у номері і це для мене було дуже почесно. Ну а вже потім відібрала його я", - розповідає чиновниця.

За словами Левицької, вона "поклала око" на "завидного" нареченого і робила все можливе для їхнього зближення. Зізналася, що було це досить непросто, адже за ним упадало чимало дівчат. Зустрічалася пара близько чотирьох років. Після закінчення училища по розприділенню студентку направили на роботу до того ж відділу, де працював Левицький.

"І ось там він від мене вже нікуди не дівся. Ми зустрічалися вже кілька років і він усім представляв мене своєю нареченою. А мені вже й набридло ходити в тих наречених. Ну і кажу: йдемо подавати заяву до РАЦСу. Він з несподіванки і погодився", - пригадала Левицька.

Гуляли весілля у Вінниці у центральному парку ім. Горького у колишньому приміщенні для зимових танців. Весілля було велике – близько двохсот людей. За словами Левицької, в радянські часи важко було дістати одяг навіть на весілля, тому фату вона собі "змайструвала" сама. Купила дві і зробила з них одну, але таку, як хотіла.

"Я не жалкую про свій вибір. Протягом життя було всього, як у кожної жінки. Але виходила заміж я по любові і тоді й тепер я щаслива. Ми разом уже 40 років", - сказала жінка.

Депутат обласної ради з Козятина "укропівка" Людмила Куликівська у шлюбі 23 роки. Але після знайомства зі своїм майбутнім чоловіком Валерієм, вона його уникала – не сприймала серйозно. 

"Він не відповідав тим критеріям чоловіка, які я собі увляла. Але був наполегливий, довго добивався моєї прихильності і врешті, я здалася", - пригадує жінка.

Познайомилось майбутнє подружжя в райцентрі Козятин, де обоє навчались, через спільних друзів. Куликівська розповідає, що її підкорив характер майбутнього чоловіка – він виявися чуйною та доброю людиною.

"Коли пропонував вийти за нього, сказав, що дуже мене любить, хоче бути зі мною і готовий у всьому мене підтримати. На це я і "купилася". Адже чоловіки не завжди підтримують дружин, особливо, якщо вони хочуть чогось більшого в житті, ніж просто бути дружиною і мамою", - каже депутат.

Куликівські одружувались у 1990-х роках. Зробити пишне весілля змоги не мали, тому святкували у колі родичів та найближчих друзів.

Голова фракції "БПП "Солідарність" у Вінницькій обласні раді Олександр Крученюк про своє освідчення розповідає не надто охоче. У шлюбі з дружиною Світланою він майже 12 років. Познайомились в одному з вінницьких магазинів, в якому жінка працювала.

"Дружина зачарувала мене тоді і чарує й досі своєю щирістю та відвертістю. Як то кажуть, це людина "до серця", - розповів депутат.

Освідчувався Крученюк, "як кожен порядний чоловік: опустившись на одне коліно". Пропозицію коханій зробив у неї вдома наодинці. Гуляти весілля спочатку планували в широкому колі, але через сімейні негаразди – хворобу матері Олександра – обмежились скромним святкуванням у сімейному колі.

Голова бюджетної комісії облради,"бютівець" Геннадій Мазур продемонстував чудову пам'ять на усі важливі сімейні дати: познайомився зі своєю майбутньою дружиною Таїсою він 22 липня 1995 року у рідному селі Гордіївка Тростянецького району на дискотеці в сільському клубі. 15 жовтня пара заручилася, а 18 листопада цьго ж року - побралася.

"Познайомились ми біля куща бузку поблизу входу до будинку культури. Зараз його вже нема – зрубали. Доведеться тепер гарний кущ чи дерево посадити на тому місці знов. Я думаю, як прийде весна і потепліє, я обов'язково це зроболю", - пообіцяв депутат.

Заручини у майбутньго депутата проходили згідно хороших українських традицій – зі сватами та рушниками.

"Каблучки з якимось камінчиком, чи тим паче, діамантом, не було. У нас на той час були скромні статки для такого подарунку. Одягнув золоту каблучку дружині уже на весіллі", - розповів Мазур.

Весілля гуляли два дні. В райцентрі Тростянець, звідки дружина родом, розписувались. А наступного дня – вінчалися в Гордіївці.

Директор Департаменту фінансів ОДА Микола Копачевський у шлюбі вісім років. З дружиною Ольгою познайомився на роботі – вона прийшла до нього у справах. На той час майбутній очільник Департаменту був заступником директора.

"Під час освідчення я її просто викрав з міста. Ми поїхали за 200 кілометрів від Вінниці, тож я її просто позбавив права вибору. Якби відмовила – ішла б пішки до міста. Оскільки людина вона відповідальна, то по приїзді слова свого дотримала", - розповів Копачевський.

Весілля у Копачевських було сімейним - були лише найближчі родичі та друзі. Чоловік зізнається, що не любить великих церемоній.

"Я вважаю, що на такому етапі життя поруч мають бути найближчі люди. А робити свято на триста-чотириста чоловік, де ніхто нікого не знає - це нерозумно", - вважає посадовець.

Директор ювелірного заводу "Кристал" Юрій Мазур зі своєю дружиною Тетяною познайомився на вечірці, присвяченій Міжнародному дню сміху 1 квітня.

"Отак сміємося з нею разом вже сорок років", - жартує чоловік.

Обоє навчалися у Хмельницькому технологічному інституті. Тетяна на той час була студенткою першого курсу, а майбутній ювелір - другого. Зустрічались чотири роки. На запитання, як освідчувався, чоловік не зізнався: "правди не скажу, бо дружина як побачить, то мені дістанеться". Весілля у пари було пишним: запросили більше трьохсот людей.