Перейменування вінницьких вулиць погодили три сотні городян

Нарешті. За два тижні після 21 листопада – дати, визначеної Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки" як кінцевий термін, коли місцеві ради мали ухвалити рішення про нові назви вулиць та інших об’єктів топоніміки, у Вінниці пройшли громадські слухання з даного приводу. На заваді процесу своєчасному виконанню норм Закону стали місцеві вибори: влада обласного центру, як і багатьох інших населених пунктів, відклала обговорення контраверсійного питання на поствиборчий період. Хоча можливість вкластися у строки була. Адже свої пропозиції щодо перейменування спеціальна робоча група оприлюднила ще на початку вересня.

Паспорт, прописка та номер телефону
Оголошення про проведення слухань з'явилося на офіційному сайті Вінницької міської ради 26 листопада. У ньому значилися місце, дата та час проведення: 4 грудня, 17.00, Палац мистецтв по Червоноармійській, 44.

І вже напередодні слухань заступник голови робочої групи з перейменування Олександр Федоришен на сторінці спільноти «Історія Вінниці» уточнив інформацію: початок реєстрації з 15.00, із собою обов'язково мати паспорт.

Як з'ясувалося вже на місці, документ потрібен був для того, аби організатори могли переконатися у наявності вінницької прописки у тих, хто бажав взяти участь в обговоренні. Про що повідомляли правоохоронці, яких було чимало і біля Зорі, і у самому приміщенні.

І якщо на ганку про те, чи є паспорт, просто запитували, то біля внутрішніх дверей його наявність та наявність у ньому прописки вже перевіряли. А потім – ще раз, при реєстрації. Щоправда, номер та серію паспорту жінки за столами не фіксували - обходилися ПІБ, адресою та телефоном. На запитання, навіщо номер, відповідали: "Нам так сказали".

Поставивши підпис у бланку реєстрації, учасники обговорення отримували картку для голосування із позначеними рядом та місцем, та спецвипуск "Вінницької газети" із переліком вулиць, що підлягають перейменуванню, проектами нових назв, короткою довідкою "хто є хто" та роз'ясненням на тему декомунізації.

"Що в імені твоєму?"
Першими у вічі тим, хто входив до зали, кидалися з десяток хлопців років 18-20 із бейджами "Оргкомітет". Зважаючи на їхню статуру, можна було зробити припущення, що вони здатні не лише організувати, а й, у разі необхідності, дезорганізувати будь-кого, хто вирішить внести безлад у хід обговорення.
Самі ж учасники слухань в очікуванні старту кучкувалися, обговорюючи запропоновані назви.

"Ви бачили, Піонерську на Пластунів замінити хочуть? Тобто, пластуни – наступники піонерів. Значить, будемо в цьому напрямку працювати", - робила висновок жінка років 40, схожа на шкільну вчительку або представниці іншої бюджетної галузі.

"А хто такий Джозеф Конрад? Біолог?" – питала інша, почувши про запропоновану нову назву вулиці Фабриціуса.

Відповідь знайшли у "Вінницькій газеті": британській письменник польського походження, творчість якого мала вплив на Гемінгвея та Берроуза. "Гемінгвей – то Хемінгуей", - пояснила третя.

В іншому місці три жінки пенсійного віку вивчали перелік із лупою – у прямому сенсі слова. "Невже назв нормальних немає? Вульгемут, Вольгемут – вимовити неможливо!" – обурювалася одна з них.

Тим часом двоє чоловіків передпенсійного віку формували стратегію поведінки під час обговорення: голосувати за все, що буде запропоновано, бо "люди працювали, напевно, розумні люди, знають, що роблять".

Їх було 366...
На момент початку слухань практично всі місця у залі були зайняті. Як оголосив заступник міського голови Вінниці Андрій Рева, який головував на заході, для участі у ньому зареєструвалися 366 громадян. Пропозицію встановити загальний регламент зборів у дві години присутні зустріли звуком, схожим на стогін. Але головуючий заспокоїв: час орієнтовний. Так, врешті, і вийшло. Щоправда, із похибкою у сторону збільшення – на цілу годину

Заспокоїв Андрій Олексійович учасників слухань і стосовно значно болючішого питання: начебто необхідності платити кошти у зв'язку зі змінами назв вулиць. "Основне фінансове навантаження візьме на себе міська влада. Це стосується аншлагів, які будуть замінені за рахунок коштів міської ради не тільки на багатоповерхівках, але й у приватному секторі", - зазначив він.

Не доведеться вінничанам витрачатися і на заміну документів: паспортів, свідоцтв на право власності і т. ін. Адже жоден законодавчий акт цього не вимагає. І навіть якщо у паспорті стоятиме штамп із старою назвою вулиці, міняти його негайно не потрібно, підкреслив Андрій Рева.

Щодо зміни самих назв, то на неї очікують 82 вулиці плюс провулки, проїзди та тупики – загалом близько 140 топонімів. Аби презентувати усі варіанти, Олександру Федоришену знадобилося цілих 40 хвилин замість визначених регламентом 30.

Сусідка Шимка та Зоя Космодем'янська
Кульмінацією слухань стало, звичайно, обговорення, коли слово взяли учасники заходу. На щастя, обійшлось без надзвичайних ситуацій, але пристрастей вистачало.
Одна з найбільших дискусій розгорнулась навколо вулиці Андрія Іванова та однойменного провулка, яку комісія запропонувала перейменувати на вулицю Семена Олійничука.

"Український просвітник 19 століття, виходець з кріпацької родини, який під чужим прізвищем здобув освіту в гімназії у Вінниці, автор незакінченого твору з історії українського селянства. Був ув'язнений російським урядом за критику кріпосництва", - розповів про нього Олександр Федоришен.

Анонсуючи цю назву, він нагадав: ще минулого року пропонувалося перейменування на честь героя Небесної Сотні Максима Шимка, але через позицію як родини Максима, так і мешканців вулиці, від ідеї довелося відмовитися.

А мешканці не забарилися. Як з'ясувалося, вони взагалі проти зміни назви, адже колись, згодом, доведеться кудись везти бабусь-пенсіонерок, аби за гроші, яких у них немає, переоформити документи. Принаймні, таку позицію висловила жінка, яка не забула пом'янути і героя Майдану: "Про загиблих погано не говорять. Але ми його дуже добре знали, тому вся вулиця категорично проти".

Коли ж з'ясувалось, що номер із старою назвою не пройде навіть під соусом того, щоб вважати, що вона названа на честь не Андрія Іванова – революційного діяча, а його тьозки – льотчика-винищувача та героя Радянського Союзу, знайшовся ще один варіант: вулиця Соняшникова. На честь лушпиння, яке цілий рік літає над вулицею завдяки олієжиркомбінату. Але й тут мешканці піймали облизня.

Не вдалося відстояти своє небажання виконувати закон і мешканцям вулиць Конєва, Жукова та Зої Космодем'яської. "Імені Георгія Костянтиновича взагалі не повинно бути на топонімічній карті України. Це людина, яка є автором документу про депортацію українців до Сибіру… Я взагалі не розумію, про що ми можемо сперечатися. Коли ми говоримо про маршала Конєва –так, відомий бойовий генерал. Тільки одна проблема: він теж підпадає під дію закону про декомунізацію як людина, яка у 1956 році знищувала повстання угорців", - наголосив Андрій Рева. З приводу ж Зої Космодем'янської він нагадав, що партизанка була бійцем НКВС та палила в тилу селянські хати. Власне, самі селяни її німцям і видали…

Аплодисменти та розчарування
Загалом учасники слухань запропонували близько 20 правок до винесеного на обговорення переліку. З них за підсумками голосувань – а голосували за кожну пропозицію окремо – було ухвалено лише дві.

Перша – щодо перейменування вулиці Стахурського на вулицю Андрія Первозваного, а не Згоди, як пропонувала група. Ідея належить православній громаді Вінниці, яка зібрала на підтримку назви близько двох тисяч підписів. Але підтримали її і католики, які раніше пропонували перейменувати вулицю на честь Івана Павла ІІ. "Згода – це може бути і згода введення російських військ на Україну, і ще на якісь неправомірні дії", – зазначив представник католицької громади Юрій Войціцький. Його слова про досягнення згоди із православними зал зустрів аплодисментами. Звучали вони і тоді, коли до мікрофону підійшов представник громади старообрядців та повідомив, що і вони – за Андрія Первозваного.

Другою зміною стала пропозиція надати вулиці Тарногродського ім`я захисника Донецького аеропорту Сергія Зулінського, який загинув 20 січня, а не Деснянської. На її підтримку сусіди по вулиці та бойові побратими героя зібрали спочатку 200, а потім 600 підписів.

Натомість присутні в залі не підтримали ідею перейменування вулиці Стаханівської (без провулків) на честь іншого загиблого захисника Вітчизни – загиблого під Дебальцевим Тараса Сича. Зокрема, і тому, що за правилами розривати назви вулиці та провулка не можна…

"Робоча група не закінчує роботу. Є більше 40 вулиць на приєднаних до Вінниці територіях, які потребують змін назв, у нас формуються нові вулиці. Я думаю, що всі пропозиції щодо імен людей, які віддали життя за Україну, будуть увічнені під час прийняття рішення щодо найменування цих вулиць", - зазначив Андрій Рева.
Стосувалися його слова і Максима Шимка, і Героя України льотчика Костянтина Могилка. На честь останнього, до речі, робоча група планувала перейменувати вулицю Квятека, але, за словами і Андрія Реви, і Олександра Федоришена, зустріла шалений негатив та супротив мешканців. Бо неблагозвучне прізвище… Тож носитиме вулиця Квятека ім'я іншого Героя України – пожежника Миколи Ващука, одного з тих, хто гасив пожежу на Чорнобильській АЕС у ніч на 26 квітня 1986 року. Він був випускником Вінницького училища професійної підготовки працівників протипожежної охорони.

Слово – депутатам
Тригодинне обговорення витримали не всі учасники слухань, тож коли справа дійшла за голосування щодо остаточного варіанту пропозицій нових назв, його підтримали  240 найстійкіших учасників. Втім, цієї кількості було достатньо, адже для затвердження потрібно було набрати більше половини голосів тих, хто зареєструвався.
Тепер черга за депутатами міської ради, які мають ухвалити схвалений громадянами перелік. Якщо обранці не зволікатимуть, нові назви наберуть чинності з початком нового року.