Як вінницький джазфест бив рекорди за кількістю оплесків та овацій

Грюкнула кришка рояля, який уже зняли зі сцени ТРК "Вінтера", – учора, 24 вересня, ще один джазовий фестиваль у Вінниці закрився. Закрився під бурхливі оплески й овації, якими незмінно завершувалися й усі двадцять попередніх фестивалів. Навіть балувана багатьма роками фестивалів когорта затятих вінницьких джазоманів, яка була переконана, що в джазі їх уже нічим здивувати не можна, таки була зачудована багатьма виступами, особливо ж – останнім концертом фестивалю. Втім, і перша частина другого фестивального дня була вартою уваги не менше.

Першим у неділю на сцену вийшов норвезький піаніст і композитор Ян Гуннар Хофф. Сольний концерт одного з найбільш відомих у Норвегії музикантів підкорив серця любителів класичного джазу, хоч, як і більшість джазменів, Хофф не замикається в рамках одного стилю. Він пише музику не лише для сольних концертів, а й для камерного оркестру, хору, та й сам грає не лише соло, а й у складі музичних колективів. У Вінниці ж він грав так, ніби на сцені був цілий оркестр. Ліричні мелодії зупиняли час, зал поринав у роздуми і спогади, застиглі погляди глядачів свідчили про те, що в душі кожного з них піаніст пробудив їхню власну музику.

За Хоффом була черга тріо Йорга Ляйхтфріда (Австрія – Словаччина). Авторський класичний джаз. Що особливо порадувало вінничан і полоскотало їхню гордість за "свої" фестивалі, так це те, що для вінницького фестивалю готувалася ексклюзивна програма. То був вечір світових прем'єр. Ліричні композиції і несподівані поєднання стилів.

Йорг почав свою музичну освіту з гри на класичному гобої. У 14 років зацікавився джазовою музикою і вже не мав сумніву в тому, що саме вона буде справою його життя. У 2009 році здобув ступінь майстра мистецтв у Віденській консерваторії і з 2010 року викладає піанізм на джазовому відділенні. Між тим активно гастролює у співпраці з різними музикантами, зриваючи овації у відомих концертних залах.

І останній концерт фестивалю – ох, аж не віриться, що це велике свято музики має не лише початок, а й кінець! – шалені оплески протягом кількох годин. BATUNGA&SUBPRIMES (Франція) і тріо Сайруса Честната, яка кажуть фани, буквально "порвали зал". Туба, саксофон, барабани, тромбон і навіть банджо та сузафон були єдиним цілим і вже з перших хвилин примусили глядачів підтанцьовувати й енергійно ляскати себе в такт по колінах і стегнах, а оплески іноді, здавалося, лунали гучніше за саму музику.

"Танцюй, співай, грай просто зараз – життя вирує, живи, радій тут і тепер – не відкладаючи нічого на потім!" – під таким гаслом музиканти живуть і творять самі і пропонують іншим роботи так само. Коли повітря в залі було аж гарячим від емоцій, музиканти вирішили додати жару ще: просто зі сцени вони навіть не зійшли, а зістрибнули в зал і разом зі спонтанно утвореною групою "танцювальної підтримки" пішли поміж ряди глядачів.

Зал просто шаленів. "Батьки" фестивалю Ірина Френкель і Павло Третьяков не приховували величезного задоволення справді феєричним успіхом – цей концерт дописував нову яскраву сторінку джазофестивальної історії Вінниці.

Але то була ще не крапка! За BATUNGA&SUBPRIMES на сцену вийшли три темношкірі музиканти і показали справжній африканський джаз. Сайрус Честнат за роялем, контрабасист Ерік Уілер і барабанщик Кріс Бек зовсім не були схожими на попередніх виконавців ні поведінкою на сцені, ні музикою, яку виконували, але вразили публіку не менше. Справжній "чорний джаз" – у всій його аж ніяк не чорній палітрі звуків і асоціацій! Навіть всеохопне слово "віртуози" не передає захвату, з яким зал зустрічав американське тріо.

А уявіть собі, як зустрічали глядачі великий сюрприз фестивалю: після того, як тріо розкланялося, на сцену до нього піднявся попередній колектив – BATUNGA&SUBPRIMES. І не просто для того, щоб ще раз зірвати заслужені овації самим фактом виходу на сцену, а для спільного концертного номера, який творився просто на ходу. Навіть завсідники фестивалю були приємно здивовані. Аплодували так, що з долонь от-от міг піти дим.

А коли всі разом сказали, що фестиваль закрито, глядачі понесли свій щирий захват додому, щоб потім годинами передивлятися фото і відео і згадувати, згадувати. Не забудуть вінницький фестиваль і виконавці, адже, окрім неймовірної кількості оплесків і овацій, вони повезуть додому спеціальні сувеніри фестивалю.

А тим часом Ірина Френкель і Павло Третьяков уже готуються до наступного джазового фестивалю. Більше того, знають, хто на нього приїде (якщо ніякі форс-мажори не перебіжать дорогу), адже ще в серпні були підписані попередні угоди.

"Я все знаю, але не скажу, бо це ж має бути сюрприз", – задоволено сказала Френкель. Вона ж уже переконалася, що цьогорічний фестиваль був успішним, а отже є з чого проростати ентузіазму для організації наступних фестивалів.

Додамо, що сьогодні, 25 вересня, Сайрус Честнат дав майстер-клас у Вінницькому училищі культури і мистецтв імені Леонтовича, чим ще раз підкреслив, що у вересні Вінниця таки перетворюється на джазову столицю України.

Фото: Сергій Бахмутов і "Власно.інфо"

Нагадаємо, у перший день фестивалю, 23 вересня, вінницьких джазоманів вразили електробандура, віртуоз Тарасов і "санудтрек сучасних залізниць".