"Як тобі хустка ця до лиця!": Як жінки відзначають народжене на Вінниччині свято

Щороку 7 грудня українські жінки відзначають День української хустки. Свято поки що неофіційне, але його ініціаторка – вінничанка Людмила Станіславенко – обіцяє домогтися того, щоб воно поповнило перелік офіційних дат. 

Людмила Станіславенко 

"Найбільш знакові для мене хустки, яким уже понад півстоліття - ті що отримала у спадок від моїх бабусь Ганни і Антоніни. У родині, в якій підростала бабуся, була скриня. Вона дісталась їй як посаг, найдорожча цінність та гордість кожної дівчини. Я любила розглядати речі та предмети, які були складені там. Це був цілий ритуал, адже кожен предмет та річ – частка людського життя, своєрідна віха сімейного родоводу, – написала на своїй ФБ-сторінці авторка свята Людмила Станіславенко. – Бабуся відкривала ляду скрині і відразу збоку в прискринку лежали коралі, намисто та цінні для бабусі предмети від її батьків. Скриня повнилась святковим одягом, вишитими рушниками і сорочками, домотканим полотном та різнобарвними хустками. Одна з них всипана квітами та калиновими кетягами була особливо дорогою для бабусі. Нею покривали її в день весілля. Пов’язувала вона цю хустку на великі свята, на хрестини своїх дітей, а пізніше до церкви. Я любила, коли по приїзду до неї, вона й і мені пов’язувала голову нею. Збігли роки… Моїх бабусь вже не стало, а хустки зі скринь перейшли до мене у спадок. Обіцяю вам, мої бабусічки, що їх я збережу довічно, із покоління в покоління передаватиму своїм дітям, як цінний подарунок та сімейну реліквію. Сьогодні, коли я одягаю хустку бабусі, відчуваю особливий затишок та теплоту, любов з якою заповідала мені її бабуся. Впевнена, що у кожного роду є така, автентична та з надзвичайно цікавими історіями хустка, бо ж за кожною – життя жінки". 

Читайте також: "Всі побігли – і я побігла": Як чарівні вінничанки флешмобили на честь Всесвітнього дня української хустки

Свято хустки – молоде: йому лише три роки, але щороку воно стає дедалі популярнішим. На честь цього дня жінки і дівчата проводять флешмоби – публікують свої портрети з хустками, приходять на роботу в хустках і фотографуються цілими колективами, пишуть спогади, в яких фігурують хустки, присвячують пісні і вірші улюбленому головному убору жінок. 

Беруть участь у святі працівниці методичного кабінету Будинку культури у Хмільнику. Вони не вперше приєднуються до всеукраїнського флешмобу "Зроби фото з хусткою".

Одна з них – Оксана Гавура – присвятила хустці вірш:

Українська хустка – оберіг родини,

В ній краса і ніжність квітами цвітуть.

Зігріває хустка маму і дитину,

З нею проводжають у далеку путь.

Українська хустка , як жіноча доля -

Є барвиста, світла, ніжна, мов весна...

А буває чорна, як вдовине горе –

В ній живе самотність темна і сумна...

Українська хустка - диво-дивовижне,

Доторкнись до неї і відчуєш враз

Рідне щось, близьке, вічне і величне,

В ній краса сучасна й давня водночас.

Читайте також: Від прабабусі до правнучки: Як вінницькі співачки прославляють українську хустку

Будинок культури прикрасили до святкової дати.

Записали у Хмільнику й відео з цієї нагоди. 

Український центр культурних досліджень показав марки із зображенням жінок у хустках.

"Саме українська хустка об’єднує жіночі покоління і передається як родинна цінність від матері до доньки для збереження українських традицій. Українська хустка є невід'ємною частиною української культурної спадщини. Споконвіку на українських землях хустка була не просто обов’язковим головним убором для заміжніх жінок, а й особливим сакральним предметом, реліквією, що передавалась із покоління в покоління. Якщо вишиванка це наш генетичний код, то хустка - оберіг та символ життя. Хустка – особливе вбрання українок. Тут поєднані стримані кольори та витончені малюнки, яскраві барви та ніжні візерунки, що підкреслюють ніжність та вишуканість українок, їх природну красу. Хустка — невід’ємна частина української культурної спадщини. Хустина є оберегом жінки з давніх-давен. Дівчатка, в основному, носили стрічки, віночки, а коли жінка виходила заміж, то вона одягала на голову хустку. Хустка була її оберегом, оберегом сім’ї, родини. Це — символ і необхідність", – йдеться у святковому повідомленні на ФБ-сторінці УЦКД. 

На сторінці заповідника "Буша" опубліковані відео і розповідь про хустку: "Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Це невід’ємна частина української культурної спадщини. Споконвіку на українських землях хустка була не просто обов’язковим головним убором для заміжніх жінок, а й особливим сакральним предметом, реліквією, що передавалась із покоління в покоління. Хусткою українка закривала волосся на голові, але у неї завжди було відкрите обличчя. Це свідчить про велике волелюбство українок. Хустка як невід’ємний елемент одягу підкреслює його буденність чи святковість, інформує про родинний, матеріальний статус жінки, нагадує про її обов’язки. Хустки супроводжували людину впродовж усього життя. Їх традиційно використовували, коли народжувалася дитина, а потім на хрестинах. Юнаків на проводах в армію матері обов’язково перев’язували хустками. Вважалося, що ця хустка збереже від усіх негараздів. Коли до дівчини приходили свататися, то вона мала винести судженому хустку на знак згоди, що виходить заміж по любові. На весіллі і донині збереглася традиція три рази покривати цим головним убором наречену, що означає її перехід у статус заміжньої жінки. У давні ж часи жінки мали хустки, як то кажуть, на всі випадки життя: були святкові хустки, в яких йшли до церкви, і були буденні, в яких працювали у полі чи по господарству. Казали, що коли хустка виглядала багато, то, відповідно, заможною була і родина. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, а вдови – лише чорні. Хустки також мали різний розмір: маленькі були повсякденними, великі надягалися на голову, а на грудях закручувались, щоб було тепло. Раніше хустки були прикрашені геометричними фігурами, в основному білого кольору, їх вишивали вручну сріблом чи золотом. З XVIII сторіччя з’явилися хустки з квітковими орнаментами. Ці візерунки, що збереглися і понині, пішли від південних слов’ян, турків і персів. Сьогодні яскраві хустки поступово завойовують прихильність не тільки українок, а й модниць всього світу. А от же українське вкотре стає світовим трендом. Відроджуємо, поважаємо, пропагуємо наші українські традиції – генетичні скарби нашого народу. Традиції - це наше минуле і майбутнє. Бережімо їх та поважаймо!" 

Вінницький обласний художній музей долучився до флешмобу, опублікувавши колаж із портретів у хустках. 

Працівниці Сьомого апеляційного адміністративного суду теж опублікували колажі з портретами: 

На ФБ-сторінці "Культура Вінниччини" – чимало повідомлень про участь у флешмобі. 

Закликом до участі в заході став вірш подільської поетеси Ганни Чубач:

В нашому роді, в нашім народі

Хустку, як символ всі бережуть.

В білих - дівчата веснами ходять,

В чорних - бабусі осені ждуть.

Все нам на долі збутися мусить!

Мрія – без краю, світ – без кінця!

Ой, Україно, рідна матусю!

Як тобі хустка ця до лиця! 

Оскільки опублікувати всі фото про флешмоб неможливо, то пропонуємо фотофільм зі сторінки "Культура Вінниччини".

Вінницький обласний академічний театр ляльок створив і записав на відео казку "Українська хустка".

Працівники обласної універсальної наукової бібліотеки імені Тімірязєва теж прийшли на роботу в хустках і влаштували фотосесію.

Відділ культури, туризму та охорони культурної спадщини Крижопільської селищної ради долучився до флешмобу з піснею "Тернова хустка" (слова Н. І. Струтинської, муз. А. Є. Кулик, виконує народний аматорський вокальний ансамбль "ЕЛЕГІЯ" КЗ "Центр культури і дозвілля Крижопільської селищної ради", керівник Наталія Цимбал). 

Depo.Вінниця обмежилося тільки окремими повідомленнями про групових учасників флешмобу з Вінниччини, адже їх справді безліч, і розповісти про всіх неможливо. Ще більше окремих учасниць святкового руху.  У 2020 році, під час відзначення Дня Української Хустки, було встановлено національний рекорд — найбільша кількість жінок в українських хустках, фото яких викладено в соціальних мережах. До встановлення рекорду долучились етнічні українки, які мешкають за кордоном та жінки з 20 країн світу. Схоже, цього року рекорд буде побито.