Вінниця відзначає 78-у річницю визволення від нацистів

Сьогодні, 20 березня, Вінниця відзначає 78-у річницю визволення від нацистів, передає Depo.Вінниця. 

"974 дні наше рідне місто перебувало в окупації. "Ніколи знову" після Другої світової говорили всі. В Україні. В росії. В Європі та усьому світі. Сьогодні, 20 березня 2022 року, "Ніколи знову" не пролунає у черговий раз. Поки що. Рашистський ворог забрав у нас таку можливість, танками увірвавшись в мирне життя мільйонів українців. Перевернувши життя вінничан. Зараз нам як ніколи потрібне відчуття опори та надії. Ми черпаємо їх у кожній спокійній ночі у Вінниці, у посмішці рідних та близьких. Ми черпаємо їх в історіях людей, мужність і стійкість яких надихає і через 78 років. Їхні нащадки сьогодні борються за перемогу. Пам'ятаймо про це. Замість "Ніколи знову" сьогодні ми скажемо "Переможемо знову!"", – пише міський голова Вінниці Сергій Моргунов на своїй ФБ-сторінці. 

Визволення міста розпочалося 4–5 березня 1944 р. у рамках двох військових операцій Червоної армії – Умансько-Батожанської та Проскурівсько-Чернівецької.

Для їх реалізації було задіяно сили Першого та Другого Українських фронтів відповідно. Безпосередні бої за Вінницю вела 38-а армія генерала Кирила Москаленка, а учасниками військових дій були майже півмільйона військових, з яких 125 отримали звання Героя Радянського Союзу.

Окупаційний режим на Вінниччині був особливо жорстоким, зважаючи на певні обставини: розподіл Вінницької області на дві зони окупації (німецьку та румунську), функціонування військово-польових ставок вищих партійних та військових посадовців Третього Райху, найвідомішою з яких була ставка Адольфа Гітлера "Вервольф".

"За період окупації Вінниччина пережила:
два масові розстріли єврейського населення, що відбулися 19 вересня 1941 р. та 16 квітня 1942 р. (кількість жертв біля 20-25 тисяч);
викриття жахливого злочину радянського режиму – розкопки у 1943 р. невинно страчених жителів міста й області, в результаті чого було ексгумовано 9439 жертв, з яких ідентифіковано 679;
жорстоке знищення пацієнтів Вінницької психлікарні – з 1720 хворих, які перебували в липні 1941 р. в лікарні, на 14 лютого 1944 р. в живих залишилося 50 осіб;
перебування в гетто, концентраційних та трудових таборах;
непосильні податки та примусові роботи, насильницьке вивезення на роботу до Німеччини – всього біля 13 тисяч "остарбайтерів";
перманентні репресії та смертні страти за будь-який опір;
щоденну боротьбу за життя з голодом, хворобами та постійною загрозою фізичного знищення", – йдеться у повідомленні Центру історії Вінниці.

20 березня 1944 року для більшості жителів міста завершилася більш як трирічне перебування під окупацією, в нестерпних умовах смерті й ненависті, страху й відчаю, насилля й розрухи. З майже 100 тисяч містян до війни у Вінниці 1944 р. залишилося менше половини.

"Як і під час окупації будь-якої з країн, вінничанам довелося відчути на собі як героїзм та людяність, так і мародерство та лицемірство, зраду своїх сусідів та їхню причетність до німецьких злочинів; вимушено працювати на окупанта поряд із відвертими колаборантами та посібниками", – повідомляють у Центрі історії Вінниці.

Значна кількість людей, які вижили в умовах нацистської окупації, знову відчули терор та переслідування.

"Було запроваджено неформальну презумпцію винуватості тих, хто був на окупованій території, допоки не було доведено протилежне. Радянська влада, як і будь-який тоталітарний режим, чітко демонструвала, які моделі поведінки були належними, а які ні. В офіційній парадигмі необхідно було б стати партизаном, підпільником, або ж усіляко їм допомагати, в іншому випадку людина отримувала тавро "зрадник Батьківщини". І для таких осіб боротьба за виживання продовжилася", – додають історики.

Нагадаємо, щороку у Вінниці до Дня визволення міста проводилося чимало заходів патріотичного спрямування. Цього року замість таких заходів Вінниця приймає біженців, плете маскувальні сітки, шиє балаклави і збирає гуманітарну допомогу для захисників і для потерпілих від воєнних дій.