Подорож у "застійну" Вінницю: Чим пишалось місто майже сорок років тому

У "застійні" 70-ті роки минулого століття Вінницю ще не називали туристичним центром і відповідно не розвивали. Утім, обов'язковим атрибутом кожного обласного центру були друковані видання, що презентували місто на теренах "великого і непорушного".

Сьогодні такі фотоальбоми сприймаються такою собі друкованою "машиною часу", через призму якої нащадки можуть уявити, яким було місто десятиліття тому, порівняти, що змінилось у ньому у той, чи інший бік. Один з таких фотоальбомів 1982-го року відшукали кореспонденти Depo.Вінниця.

Традиційна для тих часів факельна хода до Вічного вогню.

Миколу Пирогова, його садибу та склеп за півстоліття до появи вінницького фонтану справедливо вважали головним туристичним символом міста.

Вінниця зарекомендувала себе потужним студентським містом, тож у презентації справедливо акцентують увагу на двох головних вишах міста над Бугом - медичному та політехнічному.

У Вінницькому політехнічному інституті, нині - Національному політехнічному університеті.

Центр культурного життя вінничан - обласний музично-драматичний театр імені Садовського.

Директор театру, легендарний режисер і народний артист СРСР Федір Верещагін, проводить заняття з молоддю.

Обов'язковий для кожного радянського міста Ілліч у Вінниці був у самому її серці - на теперішньому Майдані Незалежності.

Пам'ятник очільнику партизанського руху на Вінниччині Івану Бевзу.

Пам'ятник льотчикам-визволителям Вінниці на проспекті Космонавтів. З моменту, відколи зроблене це фото, монумент капітально не ремонтували і тільки торік літак відвезли на ремонт, а постамент взагалі демонтували. Наприкінці року вінничанам обіцяють уже оновлений пам'ятник із реставрованим МіГ-15.

Тодішня площа Леніна і однойменна вулиця.

Головний символ Вінниці - колишня водонапірна вежа - у 1970-х ще не мала такого значення для міста. Більше того, за свідченням істориків, у 1970-ті її навіть подумували знести, адже будівля "не вписувалась у вигляд міста". На щастя, споруду змогли відстояти, а уже в наступному десятилітті вежу реконструювали.

Будівля нинішньої Вінницької обласної ради тоді мала іншу офіційну назву - Будинок Вінницького обласного комітету Компартії України.

Залізничний вокзал із невеличкою парковкою напроти, що через десятиліття стала великою і потворною.

Тогочасна архітектура Вінниці була представлена переважно типовими для усього Союзу проектами, що, тим не менш, сприймалися візитівками міста і символами його розвитку. Тож символічно, що з розпадом СРСР майже усі вони тепер у вкрай занедбаному стані. Як, наприклад, колишній кінотеатр "Росія", над яким тепер міркують вінницькі урбаністи - залишати його, чи зносити.

Будинок побуту "Ювілейний".

Готель "Південний Буг".

Управління статистики.

Головна адмінбудівля профспілок області.

40 років тому вінничани й уявити не могли засилля торговельних центрів, що заполонило місто сьогодні. Тож "Вінницький універмаг" тоді був справді шопінг-центром для жителів регіону. Відтоді й сам універмаг, і площа, що була колись улюбленим місцем дозвілля, зазнали численних змін.

Легендарний ресторан "Кельце", що символізував дружбу між Вінницею та її польським містом-побратимом.

Перша 16-поверхівка Вінниці на вулиці Київській збудована у 1970-х роках.

Новозбудований проспект Космонавтів у ще зовсім молодому масиві Вишенька. Через сорок років проспект, як відомо, зазнав кардинальних змін.

Вулиця Пушкіна.

Окрему увагу у презентації Вінниці редактори приділили промисловості, передусім тим промисловим гігантам, якими місто могло похвалитись - заводам "Термінал", хімзаводу, радіоламповому, інструментальному, підшипниковому. Деякі з них тепер можна побачити тільки на фото.

Один з наймолодших промислових гігантів - потужний завод "Термінал", що був заснований у 1970-х роках і більше 25 років був монополістом з виробництва дисплеїв на території всього СРСР. Його продукція користувалася великим попитом у найбільших науково-дослідних інститутах, а також у оборонній промисловості.

У одному з цехів "Терміналу".

Бригадир наладчиків підшипникового заводу делегат XXVI з'їзду КПРС І.Н.Гладкий серед членів своєї бригади.

У цеху Радіолампового заводу ім. 60-річчя Жовтня.

Зустріч льотчиків-космонавтів, Героїв Радянського Союзу Гречка і Макарова з працівниками вінницьких підприємств.

Свято на Центральному міському стадіоні "Локомотив".