Як "Пироговка" була вигнанницею і в чому її фатальність для першого головлікаря

У квітні 1910 року на сторічний ювілей з дня народження відомого хірурга Миколи Пирогова Подільське губернське земство за активної участі медичного товариства оголосило збір коштів на будівництво у Вінниці першої повноцінної лікарні. Через сім років відома в Україні "Пироговка" вперше відкрила двері для пацієнтів, а 22 листопала 2017 року лікарня відзначає свій перший столітній ювілей.

Відкрити "Пироговку" завадила Перша світова

Початок ХХ століття для Вінниці ознаменувався активним розвитком. Місто з повітового містечка перетворювалось на важливий центр Подільської губренії, згодом ставши її столицею. Відповідно до амбіцій, потреба у повноцінному медичному закладі для зростаючого міста збільшувалась, а єдина доти земська лікарня, яку ледь-ледь утримувала міська управа, з новими навантаженнями справлятися була неспроможною. Лікарня подекуди змушена була "тулитися" по приватних будинках, а штат мала більш ніж скромний - всього три лікарі, чотири фельдшери та три медсестри.

Сотий день народження легендарного Миколи Пирогова став відправною точкою до появи у Вінниці провідної лікарні, що зрештою отримала ім'я хірурга. Про початок будівництва оголосив на зборах, присвячених ювілею Миколи Івановича, вінницький хірург Людвиг Малиновський, який мав стати першим головним лікарем майбутньої "Пироговки".

Тоді ж делегатам зборів показали місце майбутньої лікарні. Першим на території встановили величезну кам'яну брилу з гіпсовим погруддям Пирогову. Перший камінь лікарні заклали у 1913 році, а вже за рік на території з'явились перші п'ять корпусів. Такий темп обнадіював, що лікарню ось-ось відкриють, однак 1914 рік запам'ятався в історії іншим.

Через Першу світову війну добудову лікарні довелось відкласти. Освятили "Пироговку" тільки через три роки, але радість від події невдовзі була затьмарена несподіваною смертю головного натхненника її будівництва. Під час освячення Людвиг Малиновський сильно застудився і помер, так і не пропрацювавши у своєму дітищі.

У знак поваги до лікаря поховали Людвига Малиновського на території лікарні.

Перед персоналом новоствореної лікарні одразу постали серйозні випробування: революція 1917 року, громадянська війна, постійна нестача медикаментів плюс регулярні епідемії тифу, скарлатини та дизентерії – неабиякий іспит на витривалість. До всього ще й додалось відверто вороже ставлення з боку тодішньої влади у місті – австро-угорських військ. Лікарню було видворено із власного приміщення і певний період вона розміщувалась на території психіатричної лікарні.

Розвиток "Пироговки" відновився із загальною стабілізацією ситуації в країні. У 1921 році лікарня стала учбовою базою підготовки фахівців-медиків. Тут навчали акушерству, сестринській справі, фармацевтиці. Згодом лікарня стає базою Вінницького філіалу Київського інституту удосконалення лікарів, фармацевтичного інституту, робітничого медичного інституту із вечірньою формою навчання. Від 1934 року, після відкриття у Вінниці повноцінного стаціонарного медичного інституту, Пироговська лікарня стала його основною клінічною базою.

Перша половина столітньої історії Пироговки не раз загартовувала характер медиків. Друга світова війна стала черговим випробуванням для лікарів: чимало з них пішли на фронт і далеко не всі повернулись додому. Інші, залишившись у Вінниці, працювали і в окупації, і під час бойових дій.

В перші ж дні окупації міста лікарню вдруге виселили з приміщень. Упродовж двох з половиною років окупації Пироговська лікарня містилась на трьох поверхах правого крила морфологічного корпусу медінституту.

Ризикуючи власним життям, попри всі заборони окупантів медики багато разів надавали допомогу пораненим, в тому числі і партизанам. Обстежуючи за наказом німецької влади подільську молодь з метою примусового вивозу до Німеччини, лікарі, і зокрема рентгенологи, видавали юнакам і дівчатам фіктивні довідки про захворювання на туберкульоз.

За 2 роки і 8 місяців окупації краю колектив Пироговської лікарні врятував життя більше тисячі воїнів — військовополонених і поранених, пролікував в стаціонарі 11 640 хворих, прийняв в амбулаторії 24 000 хворих.

В період окупації Вінниці в приміщеннях самої Пироговської лікарні функціонував німецький шпиталь. Під час відступу німецьких загарбників три основних корпуси лікарні були зруйновані, як, зрештою, і вся центральна частина міста.

Передова лікарня України

Після війни лікарню довелось відбудовувати. У 1948 році Пироговська лікарня отримує статус обласної. Від 1962 року лікарня затверджується школою передового досвіду України.

У подальші роки тривала розбудова "Пироговки". З часом постала необхідність більш вузької структуризації медичної допомоги. Із трьох основних спрямувань — терапевтичного, хірургічного, діагностичного - почали утворюватись більш вузькоспеціалізовані відділення. Поступово було відкрито основну масу відділень, які працюють і сьогодні.

Нині в лікарні функціонують 20 спеціалізованих відділень стаціонару, консультативна поліклініка та 11 параклінічних відділень.

У відділеннях стаціонару розгорнуто 746 ліжок, щорічно лікується понад 20 тис. хворих. З загальної кількості хворих біля 8500 жителів області та м. Вінниці отримують хірургічне лікування. В лікарні працює 357 лікарів, із них 10 заслужених лікарів України, 25 кандидатів медичних наук, 203 мають вищу кваліфікаційну категорію.

До свого століття "Пироговка" розраховує отримати довгоочікуваний подарунок - запуск нового сучасного хірургічного відділення, що зможе приймати до 225 пацієнтів одночасно. У корпусі працюватимуть 15 операційних залів, відділення реанімації, травматології, ортопедії, урології та серцево-судинної хірургії. Усі палати будуть одно- та двомісними, оснащеними подачею кисню, Wi-Fi, телевізором і телефоном.