Електробандура і "саундтрек сучасних залізниць": У Вінниці триває "фартовий" джазфест

Що там дощ, коли у Вінниці ТАКИЙ джаз! У концертній залі під час відкриття ХХІ Міжнародних днів джазової музики був повний аншлаг. Попри всі самодіяльні дослідження, які свідчили про те, що джаз у Вінниці слухають люди середньої вікової групи, в залі були діти (вочевидь, учні музичних шкіл і студій), студенти, ті самі представники середньої вікової групи і чимало людей пенсійного віку. Тож джаз слухають вінничани усіх вікових категорій. Більше того, цього року навіть відкривали фестиваль троє глядачів і вони, хоч і обрані абсолютно випадково, були теж представниками різних вікових груп.

Так-так, цього року фестиваль відкривали не тільки його "мати" і "батько" – Ірина Френкель і Павло Третьяков, а й глядачі, які знайшли на своїх кріслах спеціальні позначки. Оскільки місця у квитках не вказані і кожен сідав, де зміг чи захотів, то хоч якось підтасувати результат такого вибору було абсолютно неможливо. Тож запускати фест на сцену вийшли 11-річний школяр і вихованець школи мистецтв "Вишенька" Ярослав, 17-річна студентка Валерія і пані Ірина – про вік її не запитували, але вона гордо повідомила, що була на концертах усіх вінницьких джазових фестивалів і пишається цим.

Можливість виграти право відкрити фестиваль була одним з елементів "фартовості" Днів джазової музики. Фестиваль же назвали "фартовим" за його номером – 21. Ще одним з таких елементів була можливість виграти диски з записами концертів виконавців, які приїхали до Вінниці. А до початку фестивалю організатори розігрували знижку на квитки. Знижка складала, як можна здогадатися, 21%.

Втім, навіть без цих матеріальних і нематеріальних бонусів вінничани (і не тільки вони, бо на фестиваль приїжджають люди з інших міст) вважали усмішкою долі можливість слухати неймовірних виконавців.

Першими на сцену вийшли музиканти незвичайного українського гурту "KOLOYOLO". Незвичайний він, насамперед, тим, що Ольга Гончаренко поставили на службу джазу бандуру. Щоправда, не звичайну, а електробандуру. Бандура у парі з гітарою (Микола Гончаренко) і віртуозною перкусією (Алік Фантаєв) вразила бувалих джазоманів, які такого ще не чули. "KOLOYOLO" – "Коля й Оля", як пояснили Гончаренки, – нерідко виступає дуетом, але часто беруть у "спільники" перкусіоністів.

Крім незвичного вплітання бандури у джазові ритми, глядачів заворожував безслівний вокал Ольги – такий собі живий музичний інструмент, який і "забезпечував" основу деяких композицій. Оскільки Гончаренки поставили собі за мету виконувати український джаз, то й надалі збираються експериментувати з українськими народними музичними інструментами. Не виключено, що в програмах наступних джазових фестивалів знову з'являться їхні імена, але перелік музичних інструментів буде іншим.

У другому відділенні першого концерту фестивалю на сцені було Тріо Володимира Тарасова. Це литовський гурт, до складу якого, крім керівника і супервіртуозного барабанщика Володимира Тарасова, входять саксофоніст Людас Моцкунас та басист Євгеніюс Каневічюс. Глядачі аплодували стоячи, і музиканти, незважаючи на свою неймовірну популярність, навіть знітилися.

Чимало любителів джазу і музичних критиків вважають Володимира Тарасова найкращим барабанщиком та джазовим виконавцем з усього колишнього СРСР, але він скептично ставиться до визначення кращих у цьому мистецтві: "Це ж не Олімпійські ігри: прибіг найшвидше – от ти й найкращий. Дуже багато чудових барабанщиків: один грає одне, інший – інше. Головне, щоб музикант був особистістю. Навчити грати швидко й технічно можна будь-кого, навіть песика, а вміти не грати, але щоб це була музика – важко. Пауза в музиці часто більше значить, ніж звук. Принаймні для мене це – рівноцінно… Є творці, а є виконавці. На жаль, творців дуже мало в музиці. Традицію і школу, звичайно, потрібно знати, але навіщо мені грати те, що хтось грає краще за мене, краще шукати себе", - вважає Тарасов.

Пошук себе у музиці Тарасову точно вдався і заперечити цього не може ніхто. От і на вінницькому фестивалі його тріо дало абсолютно незвичний концерт. Це була навіть не музика у звичному розумінні слова, бо нерідко глядачам здавалося, що ніяких нот виконавці не визнають. Така собі звукова вистава. До речі, на одну дію – концертний номер був один, але великий. Та й грали вони, схоже, кожен своє, але разом звуки складали цілісну картину – як поєднуються спів птахів і шум дерев у лісі або плюскіт хвиль і крик чайок на морському березі. Тільки під час концерту тріо Володимира Тарасова кожен чув щось своє.

До речі, вперше Тарасов був у Вінниці ще за часів СРСР. Тоді Вінниця справила на нього приємне враження, а нині, на його думку, вона перетворюється на приємне європейське місто, в яке хочеться приїжджати ще і ще.

Другий концерт першого дня фестивалю відкрив квартет Мішеля Майса (Люксембург, Франція, Німеччина). Квартет виступає у стилі джаз-ф'южн. Ніяких рамок – стандартні джазові мотиви, імпровізації з електронними технологіями, панк, метал, народна і класична музика – все це створювало не вінегрет, а унікальну музичну ідентичність гурту. До його складу входять Мішель Майс (барабани та композиція), Стефан Голдбах (контрабас), Аліса Клейн (тромбон, вокал) та Гендрік Ханріот (фортепіано).

Перший фестивальний вечір завершив концерт німецького гурту DAS HOBOS. Музиканти кажуть, що натхнення знаходять у… старих залізницях, а власну творчість називають "музикою урбаністичних лінощів", а свої чарівні, майже медитативні мелодії визначають як "саундтрек сучасних залізниць". Така собі медитативна музика для тих, хто нікуди не поспішає і вміє слухати життя.

Словом "Hobos" 100 років тому називали бездомних мандрівників, які кочували від міста до міста на вантажних поїздах в пошуках тимчасового підробітку. От і учасники тріо "Das Hobos" Лео Хопфінгер, Том Сімонетті і Френк Нагель раз на рік вирушають у таку собі навпівбродяжницьку подорож, хоч і не мають потреби в такий спосіб шукати заробітку. Натомість надихаються перестуком коліс і романтикою дороги. І так записують черговий альбом. Кажуть, з одного дубля. Адже джаз – це завжди імпровізація, а емоції важко відчути ще раз.

Ну і як же з таким поглядом на музику без експериментів? Лео Хопфінгер, наприклад, використовує музичний інструмент, зроблений з… портсигара. Каже, що така дивовижа – єдина у світі.

Сьогодні, 24 вересня, із 17:30 вінницьких джазоманів розважатимуть норвежець Ян Гуннар Хофф (за роялем), айстро-словацьке тріо Йорга Ляйхтфріда, запальні французи – проект "BATUNGA & The SUBPRIMES", а також американське тріо Сайруса Честната.

Фото: Сергій Бахмутов, "Власно.інфо"

Нагадаємо, торік ювілейний джаз-фест у Вінниці відкривав львівський оркестр під керуванням радниці мера.