Батьки Віти Заверухи: Вона нічого не знала, що там в Києві трапилось

"Віта, Віточка, Вітуся - вона мабуть звикла, що ми її вдома тільки так називали, тому дуже не любить коли до неї кажуть Віка. По паспорту вона Вікторія, але всім каже, щоб звертались до неї Віта. Бо Віта - це життя", - каже Ольга Михайлівна Заверуха - мама 18-річної "вінницької месниці" Вікторії Заверухи.

- Ольго Михайлівно, розкажіть про свою дочку - про її дитинство, шкільні роки. Де Віта навчалась після школи, яку спеціальність планувала здобути, чим цікавилась? 

Ольга Михайлівна: "В дитинстві Віта була спокійною дівчинкою, любила малювати. Як була маленька, то дуже часто хворіла. Ми живемо за 12 кілометрів від Вінниці у Медвежому Вушці. Там Віта ходила в школу до 7 класу. Потім у неї не заладились стосунки з однокласниками і ми перевелись у вінницьку школу. Після 9-го класу Віта пішла в 19 училище сфери послуг. В минулому році вона закінчила училище і отримала спеціальність оператора комп'ютерного набору. Їй дуже подобається все, що пов'язано з комп'ютерами, з програмуванням. Вона навіть брала участь в конкурсах з веб-дизайну міжнародного рівня і вигравала їх. А як тільки Віта закінчила училище, вона зразу пішла на війну".

- Можливо ви помічали, чи вирізнялась вона з-поміж дітей з якими росла та спілкувалась? Якщо так то чим? І що на вашу думку вплинуло на формування Вітиного світогляду?

О.М.: "Віта дуже любить рок - "Нірвана", "Пінкфлойд", АС/DC - це її улюблені гурти. Вдома стіни в її кімнаті завішані плакатами. І що цікаво, з роками у неї це захоплення не проходило. Вона попала в течію року і пройнялась тим бунтарським духом. Не можна сказати, що вона прямо пацанка. Вона і леді теж. Просто дівчата зараз дуже гламурні, а Віта у нас не така. Вона любить чорний колір. У неї майже весь гардероб рокерський - чорні футболки з принтами, джинси. Вона не носила ніколи рожевого; стрази - це не для неї. Вже після того, як Віта вийшла заміж, вона стала більш жіночною, почала плаття собі купувати.

- Кілька слів про вас і про батька Віти - звідки ви родом, чим займаєтесь і де живете?

О.М.: "Я працюю бухгалтером. Віті було два роки, як я пішла працювати. Знаєте, у мене бухгалтерія з ранку до ночі, я була одна, мусила заробляти гроші, хоча зараз я себе цим не виправдовую. Родом я з Медвежого Вушка, а тато у нас зі Львова. Того вона і вдалась у нас така - за Україну. Західне коріння дає свої плоди. Так склалось, що Віту виховувала я сама. Батько з'явився в нашому житті недавно, однак це рідний батько Віти, я б навіть сказала - найрідніший".

- Буквально за місяць до арешту 18-річна Віта вийшла заміж. Ви схвалювали цей вчинок?

О.М.: "Це був сюрприз. Вони розписались на початку квітня в Києві. Взагалі, відколи розпочалась революція у нас все якось дуже швидко відбувається у житті. Про свої стосунки вона не розказувала. Це хлопець з Азову, його звати Ігор. Вона ніби знала його і раніше. Я так собі думаю, що він і став основною причиною того, що Віта обрала для подальшої служби "Азов".

- Як Віта опинилась в АТО? Ви намагались перешкодити неповнолітній, на той момент, дочці їхати в місце, де стільки небезпек?

О.М.: "Перший раз вона чкурнула в АТО, ми й не знали. Вона подзвонила вже звідти і поставила нас перед фактом. Сказала, що вже за 800 кілометрів від дому. Тоді такий клич був, всі з Майдану погнали в АТО. Треба ж було комусь країну захищати. Вона знала, що я її не пущу, я ж переживаю весь час - одна дитина і дівчинка тим більше. Коли вона звідти приїхала, я вже трохи з тим змирилася, ми пішли їй форму купили. Вона мене заспокоювала, казала, що там все нормально. Про друзів своїх розказувала. Вона так плакала коли почали помирати її друзі".

Ігор Ярославович: "Ми намагались відмовити Віточку від поїздки в АТО. Пообіцяли, що купимо їй машину, якщо вона залишиться вдома. Вона відмовилась. Сказала, що потрібна там, потрібна Україні".

О.М.: "Я її просила Віточка, доця, ти бачиш, що робиться. Бачиш, як все небезпечно, люди гинуть. Я її благала. Якби ж то вона мене послухала".

І.Я.: "Багато хто їде воювати за гроші, а вона туди поїхала за ідею. Вона грошей там взагалі не отримувала, бо була там не офіційно. Вона за мамині гроші там воювала. Мама їй і форму купила, і постійно на картку гроші скидала. Крім того, односельчани наші з Медвежого Вушка, коли дізнались, що дитина пішла на війну, зібрали гроші і передали їй на Схід. А зараз взяти якесь підтвердження того, що вона там була неможливо. Від неї відхрещуються. Хоча є фотографії, докази, є довідки, що вона була в лікарні в Щасті".

- Все таки Віта була кілька разів травмована. Розкажіть, як це сталось?

О.М.: "Коли Віта отримала травму, вона приїхала у Вінницю зі своїм командиром і зразу в госпіталь. У неї лопнула барабанна перетинка, був струс мозку. У мене просто шок був, я навіть не допитувала, як це сталось. Вона багато від мене приховувала, не хотіла, щоб я десь зайвий раз хвилювалась. Про другу контузію я взагалі від її побратимів дізналась. Віта берегла мамині нерви.

- Про історію зі збройним пограбуванням столичної АЗС та вбивством двох міліціонерів "гуде" вся країна. В переддень тих фатальних подій Віта була в Києві, однак її затримали за кілька днів потому у Вінниці, у вас вдома. Розкажіть, як все відбувалось?

О.М.: "Віта була вдома, в хаті. Це був обід ми саме зібрались йти на природу. Вона нічого не знала, що там в Києві трапилось. Забирала її ціла група захвату. То вони таке шоу влаштували - одні перескочили через паркан, інші почали лізти через ворота. Там такі старі ворота з дротиків, насилу дихають. Засув легенько відкриваєш і заходь. А ці почали дертись через ті ворота, ламати їх. Диван в хаті зламали, бо перекидали все догори дном".

І.Я.: "Все, що знайшли у Вітиній кімнаті - один патрон. Мабуть з АТО на пам'ять привезла. Який там з неї злочинець?"

О.М.: "Нацистської символіки у неї в кімнаті немає і ніколи не було. У неї була така хустинка червоно-чорна і прапорець "Правий сектор". Коли у нас був обшук, то ті бугаї з автоматами зірвали зі стіни цей прапорець, махали ним Віті перед носом і верещали: "Шо добилася, шо газ по 7 гривень? Добилася? Допригалася?" Уявляєте... Вона добилася! А хіба не вони зараз захищають цю владу, шо зробила газ по 7 гривень? "

- Близько тижня тому в СІЗО Віта намагалась перегризти собі вени, принаймні таку версію озвучив її захисник Віктор Смалій. Чи відомі вам якісь деталі цього інциденту? Звідки у вашої дочки на руці з'явилась рана?

О.М.: "Ми про це з Інтернету дізнались. До цього моменту не знаєм і не розумієм, що це було. Нам ніхто нічого не каже. Адвокат каже, що все нормально і все.

І.Я.: "Адвокат взагалі нам розказує все тільки в загальних рисах, каже, що дитина жива-здорова, а так по деталях справи старається не говорити нічого зайвого. Не хоче нас даремно ні тішити, ні засмучувати. Побачення нам не давали, бо ми проходимо у справі в якості свідків".

- Як думаєте, чому все склалось саме так? Чому ваша дочка потрапила в таку складну ситуацію?

О.М.: "Всьому виною Інтернет. Я не знаю, що вона там викладала, я ось знайшла деякі її записи. У неї цілий зошит їх був, його при обшуку забрали, то тут вона пише такі речі, які дійсно не вигідні владі. Вона ще дитина, розумієте. Можливо, якби вона була старшою, то вона була б якась хитріша. Вона б знала, що можна говорити, що не можна говорити. А так, вона собі, що думала, те і "ліпила" в тому Інтернеті. Жалко тої дитини. Бо воно дійсно дитина, ди-ти-на!

І.Я.: "Вона сильна, вона боєць, але вона дитина. І мені за дочку зовсім не стидно".

О.М.: "Я взагалі в шоці від того, що відбувається, розумієте, ну зла не хватає. За Єфремова запросили 1 мільйон, а за Віту - 3. Знайшли самого небезпечного злочинця? Самого злосного організатора. Як на Майдані стріляли, то тих не саджають. І за те, що перебили в АТО пів України теж навряд чи хтось відповість".

- Що б ви сьогодні сказали Віті, якби трапилась така нагода?

І.Я.: "Хотілося б їй сказати, щоб вона трималась, щоб не здавалась ні-за-що".

О.М.: "Я б сказала: Вітуся, пам'ятаєш плакат, який висить у тебе в кімнаті там написано: "Ніколи не здавайся".

І.Я.: "Ми її підтримуємо і хочемо, щоб вона тримала свою лінію і ні на які компроміси не йшла. Якщо буде більше таких людей, як Віта тоді наші внуки і правнуки побачать іншу Україну".