Як вінницький суддя доводить, що можна хамити копам

Ця історія почалась одного травневого вечора у Вінниці, коли вся країна святкувала День вишиванки. На вул. Польовій патрульні поліцейські зупинили автомобіль "Шкода Октавія", за кермом якого перебував суддя Вінницького окружного адміністративного суду (ВОАС) Андрій Вергелес. Він був, на думку патрульних, п'яним та поводив себе відповідно.

За інформацією громадських активістів, які через соцмережі зробили "святкові покатушки" судді публічними, слуга Феміди відмовлявся надати патрульним документи та пройти тест на "Драгері". Поводився неадекватно, гучно лаявся та заявляв, що патрульні порушують його права. Правоохоронці доставили суддю-"розбишаку" у відділок, а його автівку - на штраф-майданчик.

Тоді інспектор роти №4 батальйону Управління патрульної поліції м. Вінниця рядова Наталія Шняга та її напарник склали на суддю одразу три протоколи про адміністративні правопорушення за статтями 185, 130 та 173 КУпАП. Перший - за статтею 185: злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника поліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця. Другий - за статтею 130: керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під пливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Третій - за статтею 173: дрібне хуліганство.

Крім того, рядова Шняга винесла постанову у справі про адміністративне правопорушення та наклала на суддю Вергелеса адміністративне стягнення в розмірі 425 грн. "Полісвумен" визнала його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП: Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб.

На наступний день після того, як суддя Вергелес потрапив в топи міських новин, він "захворів" та пішов на лікарняний. Спілкуватись з журналістами скандальний "мантієносець" відмовився навідріз. Адміністрація ВОАС теж відхрещувалась від коментарів, тож природньо, що згодом про його "походеньки" широка громадськість забула. В той же час, в непублічній площині назрівала інша, більш вагома для судді Вергелеса неприємність - потенційна "пляма" в його суддівському реноме. Він - молодий та перспективний правник, тож, природньо, має амбіції щодо подальшого кар’єрного росту у сфері вітчизняного судочинства. Та про яку кар'єру може йтися, якщо "його честь" визнають винним у чотирьох адміністративних правопорушеннях. Для судді це як мінімум "не комільфо", а як максимум - відповідна дисциплінарна оцінка Вищої кваліфікаційної комісії суддів. 

Тож "мантієносець" Вергелес виконав кілька нескладних "юридичних кульбітів" і неймовірно, але факт - станом на сьогодні з нього повністю зняте обвинувачення в керуванні транспортним засобом без відповідних документів (або ненадання їх на перевірку). Постанову рядової Шняги скасовано та визнано протиправною, а Вергелес позбувся штрафу у 425 грн. та однієї з чотирьох потенційних "плям" у своїй біографії. Забігаючи наперед - решта "плям" теж в стані активного зникнення. Та про все - по-порядку.

Як Вінниця "перекочувала" до Черкас

Суддя Вергелес не погодився із постановою рядової Шняги і оскаржив її в суді. Однак позов він подав не у вінницький суд, що було б зрозуміло, а в Придніпровський районний суд м.Черкаси. У позовній заяві вінницький суддя пояснює черкаським колегам, що знаходиться на амбулаторному лікуванні в Першій Черкаській міській поліклініці, і взагалі він черкащанин - прописаний та проживає в Черкасах, тож має право звертатись до місцевої Феміди.  

Хоча до травня 2016 року Андрій Вергелес був вінничанином. В його декларації за 2013 рік вказано, що проживає суддя в селі Бохоники, що під Вінницею. Його батько - Валерій Вергелес - багато років працював адвокатом в райцентрі Бершадь, що на Вінниччині, а нині обіймає посаду судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області.  Тож звернення Вергелеса в Черкаси є щонайменше дивним. Однак в біографії судді "сплив" один цікавий факт: протягом трьох років, орієнтовно - з 2008 до 2011 року, Андрій Вергелес працював помічником судді того самого Придніпровського районного суду міста Черкаси.

Донедавна в Придніпровському районному суді м. Черкаси працювала і дружина Андрія Вергелеса Юлія. І теж на посаді помічника судді.  Саме Юлія Вергелес та її 26,6 квадратних метрів у Черкасах, де, вочевидь, і прописався  суддя, зрештою стали для нього "рятівною соломинкою". 

До слова, нині дружина судді Вергелеса працює провідним спеціалістом відділу з роботи зі зверненнями громадян та юридичних осіб Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Брати з кар'єрного щастя

Електронна система розподілу справ Придніпровського районного суду міста Черкаси "віддала" обидві справи Вергелеса, які той "перевів" з вінницького суду, одному і тому ж судді - В'ячеславу Піковському. 

У 2011 році Вища кваліфікаційна комісія суддів провела іспит 893 кандидатів на посаду судді вперше. Піковський та Вергелес брали участь в цьому іспиті, вони навіть набрали однакову кількість балів і посіли 12 місце рейтингу кандидатів на посаду судді вперше.

За результатами цього іспиту, обох "без п’яти хвилин суддів" було зараховано до резерву на заміщення вакантних посад. А вже у наступному 2012 році і Вергелес, і Піковський отримали суддівські мантії. 

"Злочин і кара"

По постанові інспектора Шняги 3 серпня 2016 року суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси В'ячеслав Піковський повністю задовольнив позов Андрія Вергелеса до інспектора роти №4 батальйону УПП м. Вінниця Наталії Шняги. Таким чином, Піковський скасував постанову про притягнення Вергелеса до адміністративної відповідальності за ст.126 КУпАП в виді штрафу в сумі 425 грн..

Основний аргумент Піковського - при винесенні оскаржуваної постанови інспектор Шняга порушила право на юридичний захист юриста Вергелеса. Також суддя констатував, що поліцейська винесла постанову без складання протоколу, що є порушенням процедури. 

По "п'янці за кермом" - 29 червня, вінницький суддя Клапоущак передав матеріали справи Вергелеса за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси. Мовляв, той надав довідку з черкаської лікарні, а також документально підтвердив свою черкаську прописку.

В Черкасах справа "про п'янку" потрапляє до вищезгаданого судді Піковського. Її призначено до розгляду на п'ятницю, 16 вересня.

По злісній непокорі та дрібному хуліганству - обидві справи розглядали вінницькі судді. Загалом, не враховуючи суддю Клапоущака, нагода дати правову оцінку поведінці колеги Вергелеса випала чотирьом суддям Вінницького міського суду: Ользі Старинщук, Ларисі Ковальчук, Антоніні Прокопчук та Ірині Курбатовій. І усі вони дружно ухвалювали одне і те саме рішення - "повернути адмінматеріали на доопрацювання поліцейським". Шість судових засідань - і одне рішення на всіх: "повернути". 

Звісно ж, можна зауважити, що вінницькі копи, які шість разів отримували матеріали на доопрацювання, могли б хоч раз спробувати зробити те, що просять судді. А судді просили лише забезпечити присутність Андрія Вергелеса на засіданні, адже відповідно до вимоги КУпАП, така категорія справ розглядається тільки за присутності правопорушника.

На перший погляд, завдання просте. Однак суддівська недоторканість Вергелеса та його фізичне місцезнаходження в Черкасах суттєво ускладнили його виконання. На виході ж маємо одну скасовану постанову поліцейської та три потенційно закриті справи про адміністративні правопорушення. Чому потенційно - бо остаточне рішення щодо них ще не винесене, а для розгляду такої категорії справ КУпАП визначає чіткі терміни, які, в даному випадку, місяць як спливли.

Так, ст. 38 каже: "...стягнення може бути накладене не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення". З моменту вчинення правопорушення Вергелесом - без кількох днів чотири місяці. Тож у суддів, які розглядають його справи, є залізобетонна підстава їх позакривати. 

Більше того, стаття 247 зобов'язує суддів зробити це: "Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: ...7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу". 

Таким чином, можна вже констатувати - в офіційній біографії судді Андрія Вергелеса не з'явиться жодної темної плями.  Патрульна поліція, втім, теж у виграші, адже попіарилась на гучному затриманні судді. Бо позакривають справи Вергелеса тихо, без зайвого галасу, а в пам'яті у більшості збережеться лише інформація про те, як копи відважно "підняли руку правопорядку" на "жреця правосуддя".  

Та апогеєм цієї історії є нещодавнє висунення Андрія Вергелеса на "довічне" суддівство. Так, на початку серпня Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомила про підготовку матеріалів щодо обрання 14 кандидатів на посаду судді безстроково. Серед кандидатів - той самий суддя Вінницького окружного адмінсуду Андрій Вергелес. Красномовнішої кінцівки цій історії навіть при всьому бажанні не вигадаєш.