Без фону ніяк: Як у Вінниці тримають руку на пульсі у "мирного атома"

Нинішній рік відзначився двома подіями, пов'язаними з радіацією. Перша за хронологією – вихід знятого каналом НВО фільму "Чорнобиль", який побив рейтинг "Гри престолів" та спричинив справжній туристичний бум у Зоні відчуження. 

Друга – ядерний вибух на полігоні під російським Архангельськом, який стався 8 серпня та змусив світ знову згадати, що мирним може бути лише добре контрольований атом. І хоча радіоактивна хмара й зачепила частину України, на рівень радіації на Вінниччині вона не вплинула. Про це кореспондентці Depo.Вінниця розповіли експерти, які щоденно вимірюють радіаційного фону на Вінниччині. 

За словами начальника Вінницького обласного центру з гідрометеорології Юрія Власова, за рівнем радіації на Вінниччині почали стежити у 1960-х роках, щойно почала розвиватися атомна енергетика. Але точність вимірів тоді була не надто високою – "плюс-мінус зупинка", як жартує Власов. Утім, це не завадило місцевим радіологам зафіксувати підвищений рівень радіації після аварії на ЧАЕС. Яким саме він був, Юрій Власов назвати не може, адже у той час працював у Луганську. "Вітер подув на захід, тому східній Україні пощастило", – каже він.

Сьогодні радіологічний фон в області відстежують на усіх семи метеостанціях Вінниччини, зокрема в Гавришівці, в Липовцях та у Білопіллі. "Нижче 4 мікрорентген (мкр/год) на Землі ніде немає, це природний фон: у глибинах триває розпад радіоактивних елементів. Нормальним фоном вважається від 4 до 25 мкр/год. Якщо вище – значить, щось не так", – розповідає Юрій Власов. Причому "не так" не обов'язково має означати техногенну катастрофу. "У радянські часи було модно оздоблювати партійні установи гранітом. А він радіоактивний і завжди дає вищий фон", – пояснює начальник метеоцентру.

Але навіть попри те, що Вінниччина розкинулася на так званому Українському кристалічному щиті, який складається, у тому числі, з граніту, природний радіаційний фон в області за межі норми не виходить.  

Вимірюють його рівень щодня, рівно о 9:00 влітку та о 8:00 у зимовий період. Процедура проста: дозиметр розміщують на спеціальній підставці на висоті 1 м від землі – не більше й не менше. Далі вмикають і роблять п'ять замірів із проміжком у пів хвилини, після чого вираховують середнє арифметичне.

"Якщо переміряти на території міста, показники можуть бути різні: тут, на метеостанції – 14, у Гавришівці – 12, а біля ДСНС, у них сходи гранітні, менше 16-17 не буває", – розповідає інженер-раідометрист І категорії Галина Гринюк.

Вона розповідає, що на її практиці показників вище 25 мкр/год. не було. "Але до мене тут працював мій чоловік, то було вище, тоді ще були великі наслідки Чорнобиля. А зараз вже років десять все нормально. Все у землю пішло, весь стронцій", – пояснює Гринюк. Утім, трапляються сезонні стрибки, особливо навесні, коли тане сніг та з надр виходять інертні гази. Але навіть тоді межу у 25 мкр/год. показники дозиметра не перетинають.

Результати вимірів з усіх українських метеостанцій передаються до Центральної геофізичної обсерваторії, звідки вони повертаються в опрацьованому вигляді.

На підставі цих даних складається щомісячний графік коливань радіаційного фону. Той, що веде Галина Гринюк, стартує з 1990 року. Згідно з його даними, протягом останніх років стрибків рівня радіації вище норми у Вінниці не було.