Як нащадок Праведника світу дбає про єврейський цвинтар на Вінниччині

У містечку Брацлав Немирівського району колись мешкали євреї. Зараз їх значно менше, однак про компактне проживання цього народу в місті свідчать історія, збережені архітектурні пам'ятки, кількадесят євреїв, які живуть там, а ще – велике кладовище, яке розташоване на Замковій горі. Цей цвинтар із віковічними кам'яними надгробками, які подекуди вже провалилися в землю та з часом руйнуються – досить доглянутий. Тут ніколи не побачиш високих чагарників, а траву вчасно викошують. Хто дбає про мертвих у Брацлаві – дізнавалася кореспондентка Depo.Вінниця.

Володимир Мельник мешкає у Брацлаві та є праправнуком Праведника народів світу – прапрадід Володимира рятував євреїв під час Другої світової війни.

Володимир читає на івриті написи на надгробках та знає родичів чи не кожного похованого на цьому цвинтарі єврея. Причому, із різних країн, ба більше – контитентів, адже євреї в Ізраїлі, Сполучених Штатах Америки, Німеччині та інших країнах світу мають коріння у містечку Немирівського району на Вінниччині, а їхні пращури спочивають саме на цьому цвинтарі.

"От, наприклад, Лев Дікерман прожив 100 років. А жінка померла того ж року, що й він, у віці 96 років. Прожила після смерті чоловіка лише місяць", - проводить "екскурсію" місцем мертвих Володимир.

Поховання у Брацлаві – довоєнні та повоєнні, а цвинтар умовно ділиться на могили ХІХ століття та ХХ. Втім, зараз все менше євреїв приїздять на свою історичну Батьківщину.

"Раз на рік сімей 5-6 приїздять із Ізраїлю. Більшість вже, якщо виїхала, то не повертаються. Інколи приїздять німці та просять вибачення за те, що робили із євреями їхні пращури", - каже Володимир.

"Мій прапрадід Юхрем Макарович Сруль був праведником народів світу – рятував євреїв під час Другої світи. Вшановуючи пам'ять жертв та героїв Голокосту Яд Вашем у 2000 році присвоїв йому звання Праведника народів світу, а в Єрусалимі на великій кам'яній стіні викарбувані їхні імена", - ділиться він.

Володимир живе у тому місці, де жив і його прапрадід – лише дім інший, новий, звели. До цвинтаря – кількадесят метрів.

"Під час війни він врятував трьох дітей із сім'ї Брумфман. Вони "загриміли" у гетто "Мертва петля", що у Печорі, разом із батьками. Діти могли втекти, знайти продукти чи одяг – дітей не вбивали. Але одного дня їхня мама зрозуміла, що помирає та сказала їм, аби сховалися в Сруля, тобто, мого прапрадіда – він мав допомогти. Вони прийшли – 2 сестри та братик. Але малий втік, побіг по березі Південного Бугу, там його і вбили".

Коли праведник народів світу пішов забирати дитяче тіло, аби поховати належним чином, його також сприйняли за єврея, сказали, аби починав молитися: також хотіли пристрелити.

"Але прапрадід був православним, перехрестився та справді почав молитися. Це і стало "тестом" для окупантів: вони відпустили його, бо євреї не хрестяться. Він забрав тіло малого і поховав тут", - каже Володимир, стоячи біля могили того, кого свого часу врятував його прапрадід.

Можливо, саме тому йому доводиться дбати за сотні надгробків над Південним Бугом, "візуалізовуючи пам'ять" та дбаючи про поховання.

"Сухі дерева спочатку вирубую, а потім спалюю. Траву регулярно викошую. Побиті та попсовані надгробки теж трохи доводиться реставрувати".

Нащадки тих, хто похований у Брацлаві, у боргу не залишаються: з-за кордону вони пересилають кошти очільниці єврейської громади, а вона оплачує Володимиру і роботу, і витрати на бензин тощо.

Особливо прискіпливо до своєї роботи Володимир ставиться восени, коли сотні хасидів по дорозі в Умань їдуть через Брацлав та заїжджають ще й на могилу засновника брацлавського хасидизму.

Зараз у Брацлаві мешкає кількадесят євреїв. Стільки ж назбирається і в довколишніх селах.