Проект для сміливців: Як на Вінниччині проходить ЗНО для вчителів

У перспективі нова форма оцінки знань та навичок педагогів має стати обов'язковою та замінити звичну атестацію

Проект для сміливців: Як на Вінниччині п…

Пілотний проект Міністерства освіти і науки України з добровільної сертифікації вчителів початкової школи, який стартував 15 січня цього року, добігає кінця. В останній день жовтня тисяча викладачів та викладачок початкової школи з усіх регіонів Україні здаватимуть зовнішнє незалежне оцінювання, яке стане заключним етапом експерименту. Перші два – це оцінка професіоналізму учасників проекту експертами та подання електронного портфоліо. На кону – можливість отримати не лише об'єктивну оцінку свого професіоналізму, а й надбавку до ставки у розмірі 20%. У перспективі нова форма оцінки знань та навичок педагогів має стати обов'язковою та замінити звичну атестацію. А поки журналістка Depo.Вінниця дізнавалась про досвід, враження та сподівання тих, хто ризикнув стати першопрохідцями.

В очікуванні експертів

За даними Українського центру якості освіти, максимальна кількість заяв, яку можна було подати від Вінницької області, становила 46, однак цим правом скористався 41 викладач. Із них 26 – це вчителі шкіл обласного центру, решта – їхні колеги з навчальних закладів області. До деяких із них експерти вже завітали, решта перебуває в очікуванні візиту.

"Про сертифікацію я дізналася з соцмереж, і захотілося спробувати свої сили. На початку дуже хвилювалась, але зараз зрозуміла, що це дуже просто, – розповідає Тетяна Безпрозванна, яка вже 18 років працює в Агрономіченській середній школі І-ІІІ ступенів. Вона – одна з двох викладачко цього закладу, що вирішили взяти участь у проекті.

Експерти до неї ще не завітали, натомість вчителька вже пройшла пробне онлайн тестування. "Із завданнями, що стосуються теорії, Нової української школи, я впоралася, а з математики були два, в яких не зрозуміла, що вимагалося", – розповідає вона. Себе заспокоює тим, що під час складання ЗНО буде можливість повернутися до завдань, що виявилися складними.

Колега Безпрозванної по школі, Надія Бойчук, має вже 33 роки педагогічного стажу. Каже, що вчителі вже давно говорять про те, що вчити так, як вчили їх, вже неактуально, бо дітям "це не цікаво". "Коли ми почали працювати по новому, у нас почало виходити. Ми побачили, як загорілися дитячі очі і почали самі вдосконалюватися. І якщо вже досягли якогось рівня, то чому б не пройти сертифікацію? Вже було багато моментів, коли думаєш, що не зможеш, а доклала зусиль – і все вийшло, і самооцінка підвищується. А в нас самооцінка на дуже низькому рівні", – розповідає Бойчук.

За її словами, враженнями від сертифікації учасники обмінюються у соцмережах. І ці враження непогані, зокрема і в тих, чию роботу перевірили експерти: кажуть, ті налаштовані дуже позитивно й доброзичливо.

Бал не розголошується

Переконалися у цьому вчительки початкових класів школи-ліцею смт Стрижавка, де експерти були у травні. З кожною викладачкою працювали протягом цілого дня: відвідували уроки, спілкувалися з керівництвом та спостерігали за спілкуванням з учнями та батьками, за атмосферою на уроках. Але, при цьому, жодним чином не втручалися у процес. Висновки та оцінки експертів стрижавські педагогині вже отримали. Але оскільки це інформація конфіденційна, її не розголошують.

"Керівництво не знає, скільки балів я отримала", – наголошує Тетяна Крутоусова, яка має вісім років педагогічного стажу. Виставлену експертами цифру називає драйвом та перемогою. А ще каже, що сертифікація допомагає вчителю краще виявити свої можливості та, у першу чергу, потрібна початківцям, які ще не мають ані значного досвіду, ані значного стажу. "Навіть досвід реєстрації показав, що в цьому проекті беруть участь сміливці. Хто встиг зареєструватися – тому й були надані можливості брати участь у сертифікації. Можливо, бажаючих було більше, ніж місць, але змогли зареєструватися ті, хто оперативно спрацювали", – розповідає Крутоусова.

За її словами, найбільше у процесі сертифікації вона боялася самої процедури, що відрізняється від звичної вчителям атестації, яку вони проходять раз на п'ять років. "Члени атестаційної комісії – це люди, яких ти знаєш, з якими працюєш роками, і психологічного бар'єру немає. А експертів ти бачиш уперше, вони не проживають і не працюють із тобою в одній місцевості. Тому, звісно, була пересторога. Але коли ці люди приїхали, ми побачили, наскільки вони толерантно налаштовані, і цей страх минув", – каже вчителька.

Тим, хто проходитиме сертифікацію в майбутньому, вона бажає гарно підкуватися теоретично, адже сертифікація вимагає від учителя більшої обізнаності, ніж атестація.

Валентина Дробаха, в якої вже 19 років стажу, однією з причин, з яких вирішила спробувати свої сили у сертифікації, назвала пораду методистки та підтримку керівництва школи. Усі запевняли, що нічого складного немає, що все буде добре, а якщо раптом щось не вийде – нічого страшного.

"Для мене це була приємна цифра. Я зрозуміла, що йду у правильному напрямку, як того вимагають нові тенденції", - ділиться Валентина Дробаха враженнями від експертної оцінки.

На запитання, чи проходила б вона сертифікацію, якби не матеріальний стимул, вчителька відповідає ствердно, адже це гарна можливість спробувати свої сили. Тим, хто проходитиме сертифікацію у наступні роки, вона радить у першу чергу не боятися. "Кожен вчитель – це творча особистість, і якщо він працює у школі, отже, він чогось вартий. І вартий більшого, ніж про себе думає", – додає Дробаха.

У свою чергу, Юлія Сухова, третя зі вчительок школи-ліцею Стрижавки, що проходять сертифікацію, головною причиною участі в ній називає прагнення нових знань та нових навичок. Надихнуло й те, що цей досвід є абсолютно новим не лише для педагогів, а й для Міністерства освіти. А ті, хто пілотну сертифікацію не пройде, нічого не втратять, адже з роботи їх не звільнять і зарплати не позбавлять. Найскладнішим у сертифікації називає ЗНО, що ще попереду, а про отриманий від експерта бал каже, що він співпав з її очікуваннями.

Експертна думка

За словами деканки факультету дошкільної, початкової освіти та мистецтв ім. В. Волошиної Вінницького державного педагогічного університету Галини Кот, до числа експертів проєкту з добровільної сертифікації Міністерство освіти й науки в основному залучало фахівців з інститутів післядипломної освіти. Утім самій освітянці також пощастило долучитися до процесу. За її словами, очолювана нею кафедра запропонувала у якості експертів п'ятьох кандидатів, але відібрали двох.

Працювала Кот із шістьма вчителями – трьома з одеської гімназії та трьома зі стрижавської. Щодо останньої каже, що це було виключенням із правила, за яким експерти не мають відвідувати школи у своїй області, аби уникнути конфлікту інтересів. Як пояснює експертка, вона замінила колегу, яка з якихось причин не змогла приїхати до Стрижавки. При цьому наголошує: хоча школа й неподалік Вінниці, особисто вона не була знайома ні з ким звідти".

"Підопічні" Кот отримали від експертів і 87, і 98, і 102 бали при максимально можливих 120. "На добровільну сертифікацію йдуть здебільшого молоді вчителі та ті, хто не має багато досвіду роботи в освіті, але є сучасними, інноваційними, такими, що прагнуть змін та бажають самоствердитися", – ділиться враженнями від роботи експертка. Небажання долучатися до проекту вчителів зі стажем вона пояснює їхнім небажанням напружуватися та побоюванням втратити авторитет у разі, якщо результати сертифікації будуть не надто високі. У той же час, зазначає Кот, самооцінка деяких вчителів, особливо молодих, є дещо завищеною, тож їм треба багато працювати, аби навчитися адекватно себе оцінювати та визнавати недоліки. 

У свою чергу інша експертка, завідувачка комунальною організацією "Шаргородський районний методичний кабінет" Валентина Гуменюк про набір експертів дізналась з інтернету, подала анкету, пройшла відбір та отримала запрошення. "Це нова справа і методична служба повинна бути у курсі всіх новин. Мета процесу сертифікації – поступово витіснити звичну атестацію, яка містить моменти не зовсім об'єктивної, дещо однобокої оцінки роботи вчителів", – зазначає вона. Долучитися до нової справи її спонукало й бажання побачити наживо практичний бік процесу, а отже мати можливість у разі потреби проконсультувати вчителів та підлеглих.

"Не можу сказати, що я побачила щось дуже негативне. Єдине – проміжок між атестаціями складає п'ять років, а між сертифікаціями становитиме три. На мою думку, краще було б залишити п'ятирічний термін", – каже Гуменюк. 

Невпевненість vs прагнення об'єктивності

Своїх підлеглих, що вирішили взяти участь у сертифікації, завучка школи в Агрономічному Інна Ковалько називає першопрохідцями. Каже, решта, напевно, не змогли перебороти свій страх та  занижену самооцінку. 

На запитання, які результати принесе сертифікація, якщо стане обов'язковою, відповідає, що різні: "Молоді вчителі, які ще не мають досвіду, мають більше теоретичних знань. І вони можуть пройти сертифікацію навіть краще за тих, у кого більше досвіду, хто довше працює, але, нажаль, теоретичних знань, як одразу після інституту, не мають. Я не впевнена, що сертифікація у повній мірі показує та стовідсотково підтверджує роботу вчителя", – каже завучка. За її словами, негативно вплинути на результати сертифікації може зокрема невпевненість учителя. Як наслідок, він може показати результати гірші, ніж у звичайній роботі.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Вінниця

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme