Як переселенець із Донецька на Вінниччині досліджує родоводи

Переселенець із Донецька Сергій Фазульянов зараз мешкає у Вінниці. Переїхав із родиною на Поділля у 2014 році, коли проросійські бойовики захопили його місто. "Переїхало" із Сергієм на Вінниччину і його хобі та вже професія – генеалогія. Depo.Вінниця довідалося, скільки поколінь власного роду дослідив чоловік, які труднощі виникають під час роботи з документами та чи можна монетизувати години сидіння в архівах та отримувати від цього прибуток.

Про дослідження роду

Сергій навчався у Політехнічному університеті в Донецьку, втім, розповідає, генеалогією захоплювався із самого дитинства. З часом постало питання про професійну діяльність у цій сфері. Хоча все починалося із власного родоводу.

Вперше він потрапив до архіву в 2008 році, у Донецькій області. Починав досліджувати лінію родоводу прабабусі, яка була родом із села Дмитрівка Шахтарського району. Дідусь – татарин, який свого часу працював на шахті. "Документи по цій лінії є, досліджував все по максимуму. Збирав і свідчення живих людей. Пам'ятаю, що в архіві не дали подивитися метричні книги села – потрібно було замовляти оцифрування документів, бо оригінали не давали. Чекав кілька місяців", - пригадує Сергій.

Фазульянов може годинами розповідати про власну родову лінію, адже в родоводі вже дослідив 21 покоління. Двадцяте – це він, двадцять перше – це вже його діти.

У Сергія є кілька різних схем родоводу. Каже, якщо спробувати зобразити на папері повне генеалогічне дерево, то плакат буде на кілька метрів завдовжки. Нещодавно він віднайшов свої корені аж у XV столітті – це 1420-ті роки. Для цього, не приховує, самому довелося скористатися послугами генеалога. "Він розповів, що моя прапрабабуся була з роду того чоловіка, на честь якого називалося село, в якому вона народилася. А щодо цього чоловіка є збережене шеджере – так називається родовід у тюркських народів, який передавали із покоління у покоління. Так і вийшли, пов'язавши кілька родових ліній, на XV століття", - розповідає генеалог.

Про монетизацію захоплення

Вже кілька років Сергій Фазульянов надає послуги із дослідження родоводу та офіційно оформлений як фізична особа-підприємець. "Професійно займаюся генеалогією майже 10 років, із 2014-го я живу тільки цим, не займаюся нічим іншим. Є проекти, до яких я долучаюся, але не так активно. Кому треба – звертаються до мене, замовляють послуги, я проводжу дослідження родоводу", – каже чоловік.

Більшість людей, які приходять до дослідника – це натхненники, які просто хочуть дізнатися про своїх предків. Рідше трапляються ті, кому потрібні документи для виїзду за кордон – скажімо, "карта поляка". "Спочатку людина каже, що саме вона хоче, бо якщо особа хоче отримати якусь преференцію від іноземної держави, їй не треба розповідати про генеалогію як про високу матерію. Такі пошуки обмежуються дослідженням родоводу максимум до прадіда. У мене зараз в роботі кілька досліджень, де приходять люди і кажуть: "Хочу, бо це кльово".

Замовники платять за дослідження гроші. Дають доручення, оплачують відрядження в інші міста, бо часто доводиться працювати в архівах в інших містах України. "У мене є підхід до цих відряджень, за що мене критикують рідні: я в кожне відрядження їжджу всією родиною – з дружиною та дітьми. Тому дуже часто мої робочі поїздки виходять "в нуль", - каже Фазульянов.

Знаходять дослідника через спільні знайомства, соцмережі, участь у соціальних проектах. Незабаром Сергій планує запустити свій сайт.

Про міністерські камені спотикання

Сергій констатує, що інколи у роботі трапляються нюанси, які перешкоджають роботі та дослідженням. Так, Наказом Міністерства юстиції від 27 червня 2018 року було внесено низку змін до Порядку користування документами Національного архівного фонду. Попри декларативне право копіювати інформацію з архівних документів власними технічними засобами, наказом встановлено низку обмежень, які фактично унеможливлюють таке копіювання.

Зокрема наказом заборонено копіювати документи формату, більшого за А4, а також документи із згасаючим чи слабоконтрастним текстом, документи, виконані аквареллю, гуашшю, олівцем, вугіллям, залізогаловим чорнилом тощо. Відтак, фактично забороняється копіювати будь-які історичні документи. Таке положення прямо суперечить статті 20 Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" щодо права виготовлення копій документів без жодних форматних обмежень.

"Відбувається монополізація права виготовлення копій. Дослідників змушують платити гроші за те, що вони у цивілізованих країнах можуть зробити безкоштовно. Але все це показують у світлі намагання зберегти документи", - каже Сергій.

Зараз історики та дослідники, яким часто доводиться працювати в архівах, розпочали інформаційну кампанію та збирають підписи заради врегулювання ситуації, що склалася.

Про плани на майбутнє

Попри те, що технології та інновації все наполегливіше проникають в повсякденне життя українців, генеалог переконаний: потяг до того, аби знати свої корені та досліджувати рід, в українців з кожним роком лише зростатиме, а тенденція похвалитися деревом свого роду перед друзями чи гостями лише "загострюватиметься".

Серед планів Сергія щодо свого родоводу – віднайти хоч якісь документи за той період, який маркований "білими плямами". "Мамина гілка у моєму родоводі майже не досліджена. Ставлю за мету знайти документи по втрачених регіонах у документальному плані: Ростовська та Білгородська області Росії. Коли у 1942 році Радянська армія тікала від німців, то вони спалили все. Були знищені документи відділів ЗАЦС, церковні метрики та сповідні книги. В архіви потрапляли бомби, деякі установи частково не повернулися із евакуації, що казати – метричними книгами топили піч і німці", - розповідає Сергій.

Масштабніші плани – це дослідження глобального родоводу українського народу. "Маю ідею щодо створення глобального родоводу людства, але розумію, що це нездійсненні мрії для однієї людини. Задумався над дослідженням глобального родоводу українського народу: дослідження родоводу сучасних українців незалежно від їх етнічної, регіональної чи релігійної приналежності", - каже Фазульянов. Першочергова задача для цього проекту – доступ до тематичних документів. На переконання дослідника, архіви мають бути відкритими, а документи - доступними в будь-який момент 24 години на добу, 7днів на тиждень із будь-якої точки світу, де є інтернет.