Втрачена Вінниця: "Гарний вид" замість "Стєкляшки" і затоплений "Спорт"

Depo.Вінниця продовжує екскурсію назавжди втраченими пам'ятними місцями Вінниці, що зникли з плином історії. Минулого разу ми "прогулялись" проспектом Коцюбинського, а також побачили зниклу тріумфальну арку на вулиці Київській. Тепер пропонуємо поглянути на місто у самому його центрі. Місто, яке ми більше не побачимо наживо.

Відома завдяки своєму унікальному фонтану Вінниця, насправді, ще три десятиліття тому була першопрохідницею у будівництві водограїв на річці.

На початку 1980-х років вінничани, в очікуванні на приїзд першого секретяря ЦК компартії УРСР Володмира Щербицького, намагались чимось здивувати високого гостя. Саме так виник перший світломузичний фонтан на Південному Бузі. Розташований він був так само біля сотрова Кемпа, тільки повернутий у бік центрального мосту. Як і тепер, підсвічені струмені води "фонтану-батька" здіймалися угору під музику. Щоправда, пропрацював він недовго. Через кілька років фонтан зламався, а полагодити його виявилось нікому…

Старожили, до речі, розповідають, що вінницьке диво Щербицький тоді так і не побачив, а про існування фонтану свідчать лише кілька світлин та іржаві рештки конструкції, які й досі можна побачити біля берегів Кемпи.

Соборна, з-поміж інших вулиць Вінниці, зазнала, напевно, найбільше втрат. Як ось, наприклад, після реконструкції назавжди зник симпатичний модерновий фасад будинку на розі з вулицею Артинова, де розміщувалась ощадкаса. Цікаво, що хоч будівля й змінилась давно, а ощадбанк тут і досі.

Збудований на рубежі ХІХ – ХХ століть готель "Бель Вю" ("Гарний вид" французькою) вважався одним із найрозкішніших у Вінниці того часу. Він був розташований на розі нинішніх вулиць Соборної та Оводова. У період тимчасового перебування у Вінниці Уряду Української народної республіки, тут розміщувалась частина міністерств.

Будівля простояла досить довго, її ще можна було застати на радянських листівках, утім на початку 1980-х років її знесли. За однією з версій, споруду визнали аварійною через просідання, адже відомо, що центр Вінниці пронизаний сплетінням катакомб. Інша версія – розкішним готелем пожертвували задля розбудови тодішньої площі Леніна (нинішнього майдану Незалежності). У підтвердження чому маємо ескіз можливого вигляду площі, який, утім, не реалізували. Нині на місці "Бель Вю" – прозвана вінничанами "стєкляшка" з кав'ярнями та магазинчиками.

Будинок фотоательє на Соборній серед інших втрачених споруд головної вулиці Вінниці проіснував найдовше. Лише кілька років тому майже зруйнований будинок, відомий вінничанам як колишній відділок міліції, перебудували.

Нинішній майдан Незалежності змінювався декілька разів. Особливо помітна різниця на фото дореволюційного періоду, коли й сама Соборна, (а тоді – Миколаївський проспект) ще мала бульвар. Будівля, яка розділяла майдан на дві половини, за радянського часу слугувала спортзалом вінницького медінституту, але з будівництвом нинішньої мерії і формуванням сучасного вигляду майдану, її знесли. Та вінничани й досі згадують бабусь зі смаженим насінням і квітами, які продавали їх тут, а також діжку з найсмачнішим у місті квасом...

Головна вінницька синагога, збудована ще у 1897 році коштом місцевого купця Ліфшиця. Служби тут проводилися ще до 1930 році, поки споруду не переобладнали на клуб ім.Сталіна. Після Другої світової війни тут нетривалий час розміщувався театр, пізніше – філармонія. Єврейська громада повернула собі будівлю уже з настанням української незалежності, однак, уже в іншому вигляді.

А так починалась головна вінницька бібліотека. Сьогодні на цьому ж місці абсолютно інша споруда, де, як і колись, розміщується бібілотека - обласна бібліотека імені Тімірязєва. Врешті, як і не впізнати на знімку й решту вулиці, від якої з цього ракурсу понині залишився тільки крайній шпиль реального училища, нині - торгівельно-економічного інституту.

Сучасна площа Шевченка є ще одним підтвердженням, як разюче може змінитись місто крізь десятиліття. Це добре видно на фото, зроблених у 1960-ті і тепер, після реконструкції фасаду музею і самої площі.

Зі спорудження дамби у Сабарові, назавжди під водою Південного Бугу зникло колись улюблене вінничанами місце для проведення активного відпочинку – острів "Спорт". Названий так він був на честь однойменного яхт-клубу, що розміщувався на ньому. Нині від острова, що знаходився трохи нижче за течією від Київського мосту, не залишилось і сліду.

У продовження про "спортивний острів" можемо зі світлин згадати, наскільки популярним колись був відпочинок на Південному Бузі. Десятки човнів, переповнені міські пляжі – сьогодні такого уже не побачити…

Цього разу завершимо екскурсію втраченою Вінницею біля театру. Захоплений його красою, легендарний генерал Олексій Брусилов у своїх спогадах писав, що вінницький театр "можна перенести у будь-яку столицю Європи і він там буде ідеально виглядати". Й справді, збудований у 1910 році театр цілком відповідав швидко зростаючому статусу Вінниці як губернського центру.

На жаль, у автентичному вигляді йому довелось бути недовго. Після визвольних боїв 1944-року приміщення було серйозно пошкоджене, тож сьогодні бачимо уже результат його реконструкції 1948-го року.