"Втрачена Вінниця": місто, яке ми більше не побачимо

Місто, як великий живий організм, має властивості змінюватись. І те, що є таким звичним сьогодні, через десятки років ми бачитимемо лише у власних спогадах, на світлинах і відеоматеріалах. Depo.Вінниця пропонує поглянути на Вінницю, її місця та споруди, яких наживо ми більше ніколи не побачимо.

Почнемо нашу екскурсію "втраченою Вінницею" із залізничних воріт міста. І хоч вокзал стоїть на тому ж місці, що й сто років тому, у нинішньому вигляді ми бачимо уже третій його варіант.

Перший, ще дореволюційний, вінницький вокзал був зовсім невеликим, збудованим у романтичному стилі із застосуванням неоготичних форм.

З розвитком залізниці і збільшенням пасажиропотоку, постала необхідність у новій будівлі. Її почали зводити на тому ж місці у 1934-му році. Будівництво тривало шість років, новий вокзал здали незадовго до фашистської окупації. Власне, в тому вигляді можемо побачити споруду саме на світлинах німецьких фотографів.

Під час війни вокзал було знищено, тож у нинішньому вигляді він постає в результаті відбудови, що тривала аж до 1952-го року.

Сьогодні уже важко уявити, що Привокзальна площа колись була квітучим сквером. На світлинах, зроблених від середини 20-го століття й до сьогодні можемо спостерігати поетапну деградацію, що досягла апогею у 1990-х роках, коли на місці клумб виникла величезна автостоянка.

Нині площа виглядає так:

З такого ракурсу вінницький вокзал можна побачити, хіба що, з квадрокоптера. Місток над коліями, саме з якого зроблено це фото, демонтували під час реконструкції у 2004-му році.

Проспект Коцюбинського - головна магістраль, яка сполучає вокзал із центром Вінниці – за десятиліття зазнав не менш разючих змін. Сьогодні не так багато вінничан згадають широкий затишний бульвар замість нинішньої гамірної шестисмугової автодороги.

Проспект Коцюбинського тепер:

Кінотеатр "Жовтень" був улюбленим місцем дозвілля для жителів Замостя впродовж кількох десятиліть. Але з 1990-х почався занепад кінотеатру, який згодом взагалі не працював за призначенням. На початку 2000-х його перетворили на торговельний центр, а пізніше повністю зруйнували, збудувавши на його місці нинішній ТЦ.

У 1911 р. за проектом легендарного архітектора Григорія Артинова для викладачів і студентів тодішньої учительської семінарії, а також для жителів мікрорайону Замостя побудовано храм на честь Вознесіння Господнього. Розташований храм був на розі нинішнього проспекту Коцюбинського та Замостянської вулиці. У 1930-х роках більшовики перебудували церкву на кінотеатр, а під час Другої світової війни її було остаточно знищено.

На зовнішність сучасної Вінниці впливали також і природні катаклізми. Принаймні, серед старожилів є припущення, що саме землетрус у 1977-році став причиною демонтажу пам'ятника на площі Перемоги. Монумент на честь перемоги над нацизмом відкрили біля Будинку офіцерів у 1968 році, але менш ніж за десять років його довелось прибрати. Кажуть, після землетрусу пам'ятник, виготовлений з недовговічних матеріалів, тріснув.

Наразі на його місці знаходиться монумент на честь створення Повітряних сил Збройних сил України.

Не дожила до наших днів і гордість вінницьких будівельників того часу – Народний дім, збудований у 1902 році. Проект цієї споруди за рік до побудови демонстрували на міжнародній архітектурній виставці у Парижі.

Будівля була розташована на розі нинішніх проспекту Коцюбинського та Брацлавської вулиці. У народному домі розміщувались організації із захисту населення від пияцтва через контроль за торгівлею алкогольними напоями, а також створення умов "для культурного дозвілля народу".

Після Жовтневої революції більшовики перетворили Народний дім на районний клуб для робітників і солдатів. У 1941 році, під час гітлерівської окупації, споруду повністю зруйнували.

Згодом на цьому місці виник архітектурно-будівельний коледж.

Помпезною тріумфальної аркою зустрічала Вінниця гостей при в'їзді у місто на вулиці Київській. У 1954 році арку звели на честь 300-річчя Переяславської ради, як знак об'єднання України з Росією. Про це нагадували викарбувані написи: "Нам завжди у битвах за долю народу був другом і братом російський народ" та "Навіки разом".

Зруйнували арку ще задовго до того, як стало відомо, що не на віки і не разом. У 1980-х роках потрібно було розширювати проїжджу частину, тому аркою вирішили пожертвувати, підірвавши її.

Зруйнована арка, орієнтовно, була розташована на місці нинішнього розворотного кільця тролейбусів біля Меморіалу Визволення.

Далі буде...