Альма-матер тисяч лікарів: Як сто років тому у Вінниці зароджувалася вища медична школа

Вінницькому національному медичному університету виповнилося сто років. Часом його заснування вважається грудень 1921 року, коли почали діяти фармацевтичні курси, реорганізовані у фармацевтичний інститут, а пізніше й у медичний інститут. Випускники цього закладу – висококласні лікарі, відомі не лише в усій Україні, а й в усьому світі.

Про його науковців і випускників ми писали і ще писатимемо не раз, а зараз розкажемо про заснування і перший період діяльності закладу. У публікації використано дані з наукового дослідження "Історія створення Вінницького медичного інституту", опублікованого в журналі "Асклепій" у 2005 році.

У квітні 1920 року у Вінниці відбулося засідання пленуму педагогічно-організаційної комісії, на якому розглядалося питання створення курсів першої черги. Місцеві чиновники відділу профосвіти ініціювали відкриття у Вінниці самостійного медичного вишу – Вищої медичної школи. У цей же час Данило Заболотний виношував мрію про перетворення Вінниці на університетське містечко західноєвропейського зразка – для доступності різноманітних наук для української молоді. Він навіть пропонував запровадити там навчання тільки українською мовою (як бачимо, ще тоді поставало питання про те, що мова освіти має значення).

Йшлося про заснування майбутнього багатовекторного університету, в якому обов’язково мали бути медичний та природничий факультети: "Одночасно з медичним факультетом можна заснувати ще природничий. Дійсно, на першому і другому курсах медичного факультету викладають анатомію, гістологію, фізіку, хімію, неорганичну й органичну, аналитичну й физиологичну, ботаніку, зоольогію й геольогію з мінеральогіею, цебто якраз ті наукові дисципліни, які викладаються, тількі в ширшому розмірі, й на природничому факультеті. Через те, додаючи до цих катедр ще де кілька инших катедр, належних до природничого факультету, та відразу звертаючи увагу на функціонування потрібних лабораторій й наукових кабінетів, одночасно з медичним факультетом можна провадити працю й природничого. Останній потрібний нині не менш медичного, бо під час майбутнього економічного розвітку України буде потрібно якнайбільше людей з природничою освітою".

Данило Заболотний

Губернським відділом профосвіти було ухвалено рішення про відкриття у Вінниці Вищої медичної школи. У медицині першою сходинкою пропонувалася трирічна профшкола лікарських помічників. Її випускники могли працювати фельдшерами, зубними техніками, фармацевтами. Після обов'язкового однорічного практичного вдосконалення вони отримували право продовжити навчання в інституті. У серпні 1921 року вінничани почали опрацьовувати ідею створення медакадемії, тобто медичного навчального закладу вищого – наукового – рівня. Але у вересні з порядку денного питання про медичну академію було знято, і надалі не відомо жодної спроби професора Заболотного вплинути на вирішення проблеми.

Тоді у 1921 році про всяк випадок було навіть складено два варіанти навчального плану, надалі в документах траплялися й два варіанти назви: "Вінницька фармацевтична школа" і "Вінницькі фармацевтичні курси". Втім, на рубежі XIX–XX століть поняття "курси" не означало короткочасність навчання. Сто років тому навчання на курсах могло бути дуже ґрунтовним, а в деяких випадках прирівнювалося до вищої освіти.

У "Протоколі №1" навчальної ради від 23 листопада 1921 року зазначено: "Вважати часом відкриття курсів з 1 грудня цього року...". Але то був робочий момент. Урочистості ж щодо відкриття курсів відбулися 5 грудня. У ранзі неповного вищого навчального закладу фармацевтичні курси проіснували 20 днів – від 1 грудня до доленосного засідання навчальної ради 21 грудня, коли було ухвалено рішення реорганізувати їх у фармацевтичний технікум як вищий навчальний заклад".

Через чотири тижні – в середині січня 1922 року в Губпрофобр було подано під штампом "Вінницькі фармацевтичні курси" два навчальні плани: фармацевтичного інституту та фармацевтичного технікуму. У кожному із цих планів навчальний курс розрахований на три роки. При цьому в технікумі рік ділився на триместри, а в інституті – на семестри. В інститутському списку значиться 31, у технікумівському – 25 дисциплін.

Усі ці події протягом восьми років розгорталися на очах головного лікаря Вінницької лікарні імені Пирогова Миколи Болярського. Один із провідних хірургів Поділля, доктор медицини, пізніше професор, згодом Болярський став ще й членом президії міськради. Не без його участі Вінницька міськрада у грудні 1927 року запланувала на найближчий розгляд між іншими питання про організацію медичного інституту. На початку 1928 року складався план фінансування партійно-державного будівництва Вінниці на п'ятирічку. Депутат Болярський ще раз нагадав міськраді про необхідність і тодішню можливість відкриття у Вінниці медичного інституту і таки зумів домогтися результату.

Микола Болярський 

Готуючи подання до президії міськради, безперечно, він посилався на аргументи академіка Заболотного. Тоді уряд України розглядав питання про відкриття медінституту в одному з трьох міст – Полтаві, Житомирі чи Вінниці, і Болярський назвав іменитого земляка Данила Заболотного ініціатором відкриття у Вінниці медичного вишу.

Ще в 1928 році Микола Болярський визначився, чиїм ім'ям найсправедливіше було б назвати Вінницький медичний інститут: "За Вінницею є ще й те історично незаперечне право на вищу медичну школу, що тут, у Вінниці, провів свої 15 років життя, помер та похований наш знаменитий Микола Іванович Пирогов, батько російської хірургії, гуманіст та громадський діяч, ім'я якого цілком гідне і вимагає від нас, щоб тут була вища медшкола на згадку про незабутнього Вчителя Життя, Чудового лікаря, заслуженого професора, який віддав добровільно свій світовий хірургічний досвід бідному селянському населенню, серед якого і досі є чимало про нього фантастичних легенд. Вдячне потомство досі нічим особливим не відзначило місця, де було створено безсмертні медичні роботи М.І. Пирогова". Забігаючи наперед, скажемо, що ім’я Пирогова медінститут отримав аж у 1960 році.

А в 1934 році постановою ОК КП(б)У від 13 вересня розпочинається нова сторінка у становленні медичної освіти у Вінниці. "На виконання постанови ЦК КП/б/'У про організацію у Вінниці на базі фармінституту та медичного виробничого вузу медичного інституту обком постановляє: Медінститут організувати у складі чотирьох курсів з контингентом у 550-600 студентів. Перекласти на відповідні курси медінституту студентів виробничого медичного вузу та один курс фармінституту, які цілком відповідають соціальним та академічним вимогам вишу. Студентів інших курсів фармінституту випустити за нормальним навчальним планом, залишивши 3-4 курси при медінституті".

Відтоді медичний інститут, а з 1994 року – медичний університет, випустив зі своїх стін у велику медицину тисячі лікарів, чимало з яких здобули справжню славу в науці, врятували життя і здоров’я мільйонам людей. У 2000 році в медичному університеті відновив діяльність фармацевтичний факультет, з якого у 20-х роках усе й розпочиналося.

Першокурсники ВНМУ. 2016 рік

У 2002 році університет  отримав статус національного – першим серед вінницьких ВНЗ, а в 2003 році ректор університету академік Василь Мороз, який з 1988 року донині очолює колектив закладу, став Героєм України (першим у Вінниці). Василь Мороз – доктор наук, професор, дійсний член Національної академії медичних наук України, голова Асоціації ректорів медичних вишів України (з 1990), заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Вінницький національний медичний університет давно вважається одним з найкращих медичних навчальних зкаладів України. 

Василь Мороз 

Через пандемію цього року урочистостей не планували, але в університеті сподіваються, що зможуть їх влаштувати у 2022 році. 

За допомогу в підготовці публікації Depo.Вінниця дякує Ользі Юрчишиній, завідувачці сектору краєзнавчих видань наукової бібліотеки ВНМУ імені М. І. Пирогова.