Вимирання ялинок та два врожаї картоплі на рік: Як Вінниччина перетворюється на степ

Першими на зміни клімату реагують мікроорганізми та комахи
 

Плюс один °С до середньорічної температури повітря – і кліматична зона посувається на 100 кілометрів на північ. Плюс 2С°– на 200. Як наслідок - лісостепова зона, в якій знаходиться Вінниччина, поступово перетворюється на степ. Чим це загрожує та які перспективи відкриваються, кореспондентка Depo.Вінниця запитувала у науковців.

За словами докторки біологічних наук, професорки кафедри фармації Вінинцького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова Вікторії Родінкової, одним із проявів зміни клімату є різка зміна погоди: сьогодні тепло, завтра випав сніг, а післязавтра він розтанув і про нього всі забули. З часом кількість таких явищ лише зростатиме.

Так, зазначає науковиця, якщо 20 років тому буревії, що руйнували будівлі та зносили дахи, були характерні хіба що для південних районів Вінниччини, Піщанського та Чечельницького, то тепер вони іноді вирують і в обласному центрі. Ще одна прикмета зміни клімату – дощ, який падає стіною, мов у субтропіках. "Такі зливи вже іноді спостерігаються у Вінниці, хоча для наших широт вони не характерні", – зазначає Вікторія Родінкова.

Але головна прикмета потепління – це, звичайно, підвищення температури повітря. "У 1999-2000 роках я склала просту суму температур у період пилкування рослин із 1 березня по 31 жовтня. Вийшло близько 1500 градусів. Зараз, коли я беру метеорологічні параметри і просто сумую цифри, виходить 3500-3600", - розповідає експертка. Як наслідок, каже вона, зміщаються терміни, коли рослини починають викидати пилок: "У тих самих 1999-2000 роках у лютому лежав глибокий сніг, а пилок з'являвся у 10-х числах березня. Зараз іноді в лютому ми вже пропускаємо не те що початок, а й піки пилкування ліщини".

За словами доцентки кафедри екології Вінницького національного аграрного університету Галини Кравчук, у наших широтах зміна клімату проявляється у підвищенні температури не стільки літа, скільки весни та осені. Але найголовніше – це загальне зменшення кількості опадів. Саме це явище і стало причиною зледеніння 2000 року, яке знищило чимало дерев на території Вінницької області: "У жовтні замість 46 мм опадів випало тільки 2 мм. Листопад теж був надзвичайно сухим. І тоді вся маса вологи в атмосфері при охолодженому повітрі дала зледеніння".

Разом з тим, головний потенційний наслідок трансформації клімату – це можливе зникнення з терен області окремих видів рослин. Така доля, каже Галина Кравчук, вже спіткала ялину звичайну, яку на теренах області вперше висадили у 1875 році у Шпиківському лісництві. За сприятливих умов вона добре прижилася. Але зміна клімату стала одним із факторів, який призвів до вимирання дерев.  

Така ж доля може спіткати й інші види флори. "Європейські колеги, які намагалися моделювати розповсюдження амброзії по Європі, дійшли висновку, що до 2050 року її не буде в Україні, тому що їй тут буде тут надто сухо та спекотно", – наводить ще один приклад Вікторія Родінкова.

Утім, говорити про тотальну катастрофу поки що зарано. За словами Галини Кравчук, екологічна система здатна адаптуватись до змін клімату. Але при цьому зміститься пропорція між рослинами, які пристосовані та можуть виживати у менш зволожених умовах, та рослинами, які звикли до вологи. Перших стане більше, других, відповідно, менше. Зокрема поменшає рослин для яких природним середовищем є зволожені ділянки та болота. Адже самі болота, можливо, висохнуть.

Перерозподіл рослиного світу – це вже очевидні наслідки зміни клімату. Утім не перші. Насамперед зміни відбуваються у середовищі, яке неозброєне око зазвичай не помічає: у царині мікроорганізмів та комах. Так, в умовах клімату України, що теплішає, почала почуватися комфортно каштанова міль, яка потрапила до нас із Балкан. Як наслідок – загибель каштанів, на яких вона паразитує.

Сприятиме потепління й розмноженню колорадського жука. "Личинка починає розвиватися при середньодобовій температурі +12 С° і цей процес триває до 18 днів. Якщо середньодобова температура буде +15С°, для розвитку буде достатньо усього 8-9 днів", – змальовує перспективу Галина Кравчук.

Що ж стосується картоплі, листям якої харчується шкідник, то, за словами доктора сільськогосподарських наук, старшого викладача кафедри екології та охорони навколишнього середовища факультету агрономії та лісівництва ВНАУ Олександра Ткачука, її врожай, у перспективі, можна буде збирати двічі на рік. Щоправда – у тій же перспективі – за умов штучного зрошення: "Рано висаджуємо, картопля розвивається ще за не надто високих температур, а після збору врожаю у червні-липні знову висаджуємо – і вона розвивається, коли температура починає спадати на осінь".

За словами науковця, при переході Вінницької області у степову зону, без зрошування неможливо буде вирощувати не лише картоплю, а й моркву, буряки та капусту. Як наслідок, обсяги врожаїв цих культур будуть зменшуватися, оскільки штучний полив – задоволення не з дешевих і дозволити його може далеко не кожне господарство. Натомість зростатиме частка культур, які звикли до сухого клімату і які на теренах Вінниччини або зовсім не вирощували, або вирощували в обмеженій кількості. Це, зокрема, нут, соя, соняшник та кукурудза. Площі посіву останньої збільшилися на 30-40%. А ще – томати, перець та баклажани.

"Протягом тривалого часу середньорічна температура в межах Вінницької області становила +7С°. Але починаючи з 90-х років унаслідок зростання викидів вуглецю в повітря температура почала зростати і сьогодні становить вже +9С°. Це призвело до збільшення тривалості вегетативного періоду у рослин, коли середньодобова температура перевищує +5С°. Якщо раніше в наших умовах він тривав 200 днів, то тепер в окремі роки на 10-20 днів більше", – каже Олександр Ткачук.

Відповідно, зазначає він, зміщуються терміни посіву та збору культур. Але тут є певна небезпека. Так, ярий горох та ячмінь після сівби потрапляють у період посухи. Як наслідок, істотно зменшується врожайність, а через це – і площі посівів.

Натомість озимі культури, зокрема пшениця та ріпак, у період вегетації можуть використовувати запас вологи, що накопичився за зиму. Саме тому, зазначає науковець, ці культури поки що залишаються на Вінниччині у пріоритеті.

"Аграрна наука пішла набагато вперед, і те, що ми втрачаємо внаслідок змін клімату, можна надолужити, використовуючи новітні технології та нові, стійкі до посухи та високих температур сорти. Але якщо йдеться про приватний сектор, куди наукові розробки приходять не так швидко, то зрозуміло, що там вже врожай буде виростити важче", – каже Олександр Ткачук.

На запитання, чи можна буде у майбутньому вирощувати на Вінниччині банани або чайні кущі, науковець відповів заперечно.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Вінниця