Помер відомий вінницький письменник

Твори Анатолія Звірика друкувалися вісьмома мовами

Cьогодні, 18 квітня, у Вінниці поховали відомого українського письменника Анатолія Звірика, передає Depo.Вінниця.

Анатолій Звірик народився 3 квітня 1937 р. на хуторіСкалопільпоблизу с. ЛозовеЧернівецького району в селянській родині. Дитинство пройшло у с. Вознівці Жмеринського району.Після семирічки працював у колгоспі. Закінчив заочну середню школу робітничої молоді уВінниці. Працював у редакції районної газети, на шахтахДонбасу, пізніше – уЛьвівській картинній галереї,Вінницькій обласні науковій бібліотеці.

ЧленНСПУз 1967 р. Стояв біля витоків створенняВінницької письменницької організаціїу 1970 р.

Помер учора, 17 квітня.

Анатолій Звірик – автор прозових книг: "Квіт папороті" (1963), "Мені потрібна любов" (1966), "Жити ціною життя" (1967), "Народився красивим" (1968), "Бути людиною" (1970), "Рушник на щастя" (1973), "День твого імені" (1977), "Односельчани" (1980), "Дороги" (1983), "Луна з мовчазного лісу" (1989), "Курчатко Цяпа" (1999), "Допоможіть знайти людину" (2000), "Сад на пустирі" (2006), "Автопортрет у чорній рамці" (2007), "Стежина" (2011), "Біла жінка на чорному небі" (2011), "Трудова книжка письменника" (2013), "Памфлетовник" (2014); збірок віршів: "Тривоги" (1971), "Промінь" (1999), "Самота (2000)", "Небесне і земне" (2000), "Величина сльози" (2001), "Задума" (2002), "Доля" (2003), "Щастя" (2004), "Совість" (2005), "Сопілкар" (2006), "Гіркота" (2007), "Стукіт серця" (2008), "Полум'я душі" (2009), "Збіговисько" (2010), "Петрикові коні" (2010), "Сліди" (2010), "Інфікований ніжністю" (2010), "Смішне і сумне" (2012), "Усе пізнав" (2012), "Непрошені думи" (2013), "Зітхання" (2015); численних публікацій у періодиці. Друкувався не лише українською, а й у перекладах російською, абазинською, кабардинською, черкеською, карачаївською, балкарською, литовською мовами.

Нагадаємо, у березні пішов з життя відомий вінницький журналіст і письменник Іван Волошенюк.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Вінниця