Округ №13: Чому "вибухова" Калинівка розлюбила Катеринчука

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Одномандатний виборчий округ №13

Центр округу: місто Калинівка

Опис меж: міста Козятин, Хмільник, Калинівський, Козятинський, Хмільницький райони.

Адреса ОВК: вул. Вадима Нестерчука, 22

Кількість виборчих дільниць: 235

Кількість зареєстрованих виборців: 146 629

Основу округа становлять три великі райцентри: Калинівка, Хмільник та Козятин, два з яких (Козятин та Хмільник) - міста обласного значення. Кожне місто цікаве по-своєму, а об'єднує їх максимальна (у порівнянні з іншими вінницькими райцентрами) територіальна наближеність до столиці. Так, з Козятина до Києва - 157 км, а з Калинівки та Хмільника - по 240.

Найбільшим містом округу є Хмільник, з населенням у 28,2 тис.осіб. Це місто-курорт державного значення відоме на всю країну своїми радоновими водами. На території Хмільника діють 8 бальнеологічних оздоровниць, ще три знаходяться в процесі будівництва. Щороку тут приймають близько 50 тисяч відпочивальників з усіх куточків країни.

У свою чергу Козятин - важливий транспортний центр, де знаходиться вузлова станція Південно-Західної залізниці "Козятин-1". Відповідно до перепису 2001-го року, в Козятині проживає 27,6 тис.осіб. Тут діють 11 підприємств залізничного транспорту, де й працевлаштовано більшість мешканців міста працездатного віку. Також козятинці мають роботу на місцевому високотехнологічному м'ясокомбінаті, який виготовляє котлети для всіх "Макдональдсів" України та Грузії.

Центр 13-го ТВО - Калинівка - місто значно менше за попередні два. Тут проживає 19 тисяч осіб. Однак відстань від Калинівки до Вінниці лише 27 км, що дає можливість чималій кількості калинівчан працювати та навчатися в обласному центрі.

Утім, в самій Калинівці немає особливої кризи з працевлаштуванням, адже в місті знаходиться багатогалузевий виробничий комплекс підприємств. Що тут тільки не виготовляють: від соків, тістечок і консерв до обладнання для сушіння молока, культиваторів, одеколону і мила.

Восени минулого року це містечко прогриміло на всю країну, коли внаслідок пожежі, на одному з найбільших в країні складів боєприпасів, в повітря злетіло близько 40 тис.тонн снарядів.

Не виключено, що тема арсеналу звучатиме у передвиборчих агітках кандидатів, які балотуватимуться на 13-му окрузі на наступних виборах до ВР. Адже у зону ураження тоді потрапили населені пункти у радіусі 5 км, чимало житлових будинків постраждало, деякі - згоріли вщент. Тож ця катастрофа спричинила чималу соціальну напругу і зрозуміле бажання людей бути захищеними від подібних надзвичайних ситуацій. А це вже непогана тема для кандидатських обіцянок.

Довідка: Згідно з даними ЦВК, під час парламентських кампаній 2014, 2012, 2002 та 1998-го років, до складу округу входили Калинівський, Козятинський, Хмільницький райони, та їх міста-центри.

Під час виборів до Верховної ради у 2006 та 2007 роках 13-й округ "перемістили" у Барський, Мурованокуриловецький та Шаргородський райони. Калинівський та Козятинський тоді віднесли до округу №11, а Хмільницький район був у складі 12-го ТВО.

Стабільним був склад 13-го округу під час усіх чотирьох президентських кампаній. І в 1999, і в 2004, 2010 та 2014 роках в межі 13-го округу входила територія Калинівського, Козятинського та Хмільницького районів.

Президентські вибори 1999-го року на 13-му окрузі виграв комуніст Петро Симоненко. Він отримав 55,84% у той час як чинний президент Леонід Кучма набрав всього 37,12% голосів виборців округу. У 99-му за комуністичним минулим на окрузі ностальгувало 70 734 виборців, які й проголосували за головного комуніста країни. У той же час, Кучму підтримало 47 020 виборців.

Вибори 2004 року на 13-му ТВО виграв Віктор Ющенко. При чому - всі три тури: в першому набрав 64,67%, в другому - 78,45% і в третьому - 87,12%. Віктор Янукович тоді фінішував з мізерними 10,07%, отримавши підтримку 13 134 виборців. Тоді як Ющенко набрав на 100 тисяч голосів більше - 113 583 виборця округу проголосували за лідера "помаранчевих".

Виграти президентські перегони 2010 року на окрузі №13 Януковичу теж не вдалось. В першому турі за нього проголосувало 15 037 виборців округу, а в другому - 23 205 (20,00%). Тоді як Юлія Тимошенко лідирувала з результатом 59 673 голосів, і перемогла отримавши 88 066 голосів (75,93%).

Під час виборів президента 2014 року на 13-му ТВО сюрпризів не було - прогнозовано переміг Петро Порошенко - 68,03%. Тимошенко тоді набрала лише 17,21%.

Президентські вибори (межі округу №13 )

1999 рік. II тур	Леонід Кучма - 37,12%	Петро Симоненко - 55,84%
2004 рік. III тур	Віктор Ющенко- 87,12%	Віктор Янукович - 10,07%
2010 рік. II тур	Юлія Тимошенко - 75,93%	Віктор Янукович - 20,00%
2014 рік	Петро Порошенко - 68,03%	Юлія Тимошенко - 17,21%

Вибори до ВР у березні 1998 року виграв безпартійний фермер Олег Юхновський. За нього проголосували 19 376 виборців, а за його головного опонента - директора Козятинської ЗОШ Ігоря Лівшиця - 15 467. Юхновському у парламенті сподобалось, він змінив самгородоцьку прописку на столичну, обзавівся партійним квитком "Батьківщини" і у 2002 році балотувався до Ради по багатомандатному виборчому округу - був № 19 в списку.

У 2002-му році вперше парламентські перегони на окрузі виграв "гастролер" Микола Катеринчук. Згодом столичний адвокат обжився на окрузі, тож виборці не раз (а два рази) делегували його до Ради. Та перша перемога була найбільш яскравою у заліку Катеринчука - він удвічі обійшов свого головного суперника - керівника "Козятинського птахокомбінату" Миколу Мельника. Катеринчук зумів викликати симпатію у 30 114 виборців, в той час як Мельника підтримали лише 15 968.

Партії-лідери парламентських виборів (межі округу №13)

1998 рік	Комуністична партія України - 26,14% Виборчий блок Соціалістичної партії України та Селянської партії України "За правду, за народ, за Україну!" - 19,73% Народно-демократична партія - 9,92%
2002 рік	Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" - 36,58% Соціалістична партія України - 15,30% Виборчий блок Юлії Тимошенко" - 14,05%
2006 рік	Блок Юлії Тимошенко - 29,26% Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" - 22,95% Соціалістична партія України - 17,58%
2007 рік	Блок Юлії Тимошенко - 45,67% Блок "НУ-НС" - 23,47% Партія регіонів - 11,89%
2012 рік	Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" - 53,07% Партія регіонів - 11,84% "УДАР" (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка - 11,80%
2014 рік	Блок Петра Порошенка - 34,56% ПП "Народний Фронт" - 25,49% Об'єднання "Самопоміч" - 7,64%

На чергових парламентських виборах у 2006 році з 11 територіальних виборчих округів, на які була поділена Вінницька область, лише на одному переміг блок "Наша Україна". На решті 10 округах тріумф святкував "Блок Юлії Тимошенко". На позачергових виборах у 2007-му БЮТ закріпив позиції і переміг на всіх 11-ти вінницьких ТВО.

У 2006-му у списках партій, які подолали 3% бар'єр були і вінничани. Зокрема в українську політику тоді потрапили: "тимошенківці" Степан Глусь (директор Немирівського спиртзаводу), Олена Вітенко (чиновниця ОДА); "регіонали" Анатолій Антемюк (бізнесмен), Григорій Калетнік (успішний бізнесмен); Володимир Слободянюк (пенсіонер).

"Наша Україна", крім Петра Порошенка, провела в парламент "соборівця" Анатолія Матвієнка (заступник голови секретаріату президента Ющенка) та нардепів Олександра Омельченка і Миколу Сокирка.

Від "Соцпартії" до ВРУ потрапив заступник голови Вінницької ОДА Іван Бондарчук, який сьогодні є фігурантом кримінального провадження про підготовку до державної зради під час організації минулорічного травневого маршу "Безсмертного полку".

Позачергові вибори 2007-го стали переможними для "литвинівців" Олега Зарубінського та Василя Чернія, який був тоді заступником голови Вінницької ОДА. Бізнесвумен та член партії "Вперед, Україно!" Катерина Лук'янова пройшла до Ради за списками Блоку "НУ-НС". А найвідоміший вінницький комуніст Валерій Бевз, який займав посаду заступника міністра України з питань НС, був № 7 у виборчому списку Компартії.

Парламентські вибори (межі округу №13)

1998 рік	Олег Юхновський - 14,94%	Ігор Лівшиць -11,92%
2002 рік	Микола Катеринчук - 23,73%	Микола Мельник - 12,58%
2012 рік	Микола Катеринчук - 64,34%	Петро Юрчишин - 15,40%
2014 рік	Петро Юрчишин - 44,79%	Микола Катеринчук - 41,29%

Парламентські вибори-2012 не лише закріпили, а й подвоїли результат Катеринчука на окрузі. Щоправда, на цей раз балотувався він від "Батьківщини", популярність якої тоді зашкалювала на Вінниччині. Зокрема, 13-й ТВО у багатомандатному окрузі у 2012-му віддав партії Тимошенко 53,07%. З огляду на це катеринчуковські 64,34% виглядають цілком виправданими.

Опонентом Катеринчука був безпартійний самовисуванець, директор агропромислового НВП "Візит" Петро Юрчишин. На виборах 2012-го року він зміг набрати лише 15,40% голосів, програвши Катеринчуку 47 тисяч голосів, однак у жовтні 2014-го саме Юрчишин "витіснив" Катеринчука з "насидженого" округа.

Як людина, яка на собі протестувала чудодійну силу партійних трендів, Микола Катеринчук у 2014-му році балотувався в нардепи від "БПП". Однак цього разу "магія" не спрацювала і виборці не довірили столичному юристу депутатський мандат. Це був свого роду прецедент, адже Катеринчук став чи не єдиним висуванцем партії президента на Вінниччині, який не виграв вибори на своєму окрузі.

Безпартійний самовисуванець Юрчишин не дуже відірвався від свого відомого та впливового опонента. Він набрав 44,79%, тоді як Катеринчук - 41,29%. Різниця між їхніми результатами становила трохи більше трьох тисяч голосів. Тож Катеринчук ще довго не міг заспокоїтись і вже після виборів Юрчишин ставав "героєм" публікацій на кількох місцевих "зливних бачках".