Обладунки і зброя: Чим захищали себе й рідну землю воїни всіх часів

У Вінницькому обласному краєзнавчому музеї триває виставка зброї і військового спорядження, приурочена до 30-річчя Незалежності України. Кореспонденти Depo.Вінниця побували в музеї і побачили, чим боронили свою землю від ворогів наші предки і чим захищають Україну наші сучасники.

Виставковий проєкт відбувається в рамках міжмузейного обміну. Абсолютна більшість експонатів – з фондових зібрань Національного музею історії України (288 предметів), але є й експонати з фондів Вінницького обласного краєзнавчого музею. Євген Тичук, науковий співробітник музею, повідомив, що виставку з фондів Національного музею історії України готували кілька місяців.

Предмети озброєння від кам’яної доби до середньовіччя – в археологічній частині експозиції. Саме в цій частині є експонати, знайдені на території Вінниччини.

Серед найдавніших експонатів: гостроконечники та вістря доби середнього палеоліту (100 — 40–30 тис. років тому); перші кам’яні сокири, що з’являються в неоліті (VІІ–V тис. до н. е.), списи, ножі, луки зі стрілами, енеолітичні (мідної доби) кам’яні сокири та булави, зброя доби бронзи: ножі, сокири, вістря списів та сокири-кельти (V–ІІ тис. до н. е.), скіфське озброєння: короткі залізні мечі-акінаки, вістря стріл та списів, деталі обладунків, кінська збруя та похідне спорядження VІІ–ІV ст. до н. е.

Гордість "вінницької" частини виставки – речі з поховання сарматського вождя Інесмея І ст. н. е., виявленого біля с. Пороги, колишнього Ямпільського району Вінницької області.

Новий етап в історії військового мистецтва розпочинається в IX століття після утворення Давньоруської держави. В експозиції виставки є численні зразки озброєння давньоруських воїнів і кочівників.

Є зброя XIV–XVI століть: залізні мечі — одноручні, півтораручні, палаші та наконечники списів, піки.

У центрі зали – обладунки гусара Речі Посполитої й італійського кірасира XVII століть, на стендах – різні типи іранських, турецьких, польських та угорських шабель, що були на озброєнні в українському козацькому війську впродовж XVI–XVIII століття.

Окремо представлено колекцію холодної зброї, переданої до фондової збірки у 2014 році управлінням СБУ у Вінницькій області: англійський палаш початку XIX століття кінного полку лейб-гвардії, японські мечі, африканська церемоніальна зброя ХІХ–ХХ століття тощо.

Привертає увагу відвідувачів половецька захисна маска ХІІ – першої половини ХІІІ століття з колекції НМІУ. У 1897 році її виявили поблизу с. Ковалі Канівського району Черкаської області у воїнському підкурганному похованні XII–XIII століття. На думку дослідників, захисна маска з Ковалів є елементом половецького захисного військового спорядження, а шолом, частиною якоговона була, належить до військового спорядження "чорноклобуцького" населення Поросся ХІІ–ХІІІ століття або інших тюркомовних кочівних народів.

Маска реалістично відтворює обличчя горбоносого та вусатого чоловіка європейської зовнішності. Її особливістю є наявність двох бронзових "вух". У лівому "вусі" й на підборідді маски вмонтовані рухомі кільця, за допомогою яких забрало з’єднували з кольчугою чи бармицею.

Доповнюють експозицію унікальні предмети з колекції вінницького музею — знахідки з курганного могильника ХV–Х століття до н. е. із с. Гордіївка, що на Вінниччині — бронзові ножі і загадкові шпильки-стилети. 

"Україна – на перетині світів, тому не могло бути суто української зброї, наприклад, зброї українського козацтва. Мультикультурні звязки позначалися й на озброєнні. Помітний вплив і кочових племен, і західних вояків, і східних. Це для зброї характерно взагалі, не тільки тієї, що була на території України. От, наприклад, дивлюся на турецьку шаблю, а там турецька тільки ручка, а клинок з Франції "приїхав". Основа музейних колекцій зброї – приватні колеції. Саме з цього нерідко поставали великі музеї, – розповідає Тичук. – Колекції збиралися з усього світу, тому чимало предметів можуть не не мати стосунку до певної території".

Наприклад, на виставці є обладунок італійського кірасира.

"Відомий український колекціонер Богдан Ханенко придбав його в 1890 році на акціоні, виготовили його в Німеччнині приблизно 1610 року, носив італієць – маркіз Річі де Рієті, а потім його привезли в Україну. Але й західноукраїнські вояки могли в подібному спорядженні тут воювати. Тому зброя і спорядження ілюструють певний період історії взагалі, а не тільки історії певної місцевості. Як озброювалися козаки? Рушниці в них були турецького типу, пірначі й булави – характерні для центральної Європи. Де що захопили, тим і воювали далі. От булави, наприклад, були символами влади навіть тоді, коли давно не були бойовою зброєю, – додає дослідник. – Зброя – це втілення найпередовішихх досягнень людства на той чи інший  момент. Технології, відпрацьовані на зброї, потім ідуть далі. Наприклад, технологія, відпрацьована на гнучкості мечів, використовується при виготовлення ресор для атомобілів.  Меч – це залізяка, яка має бути відносно легка, але витримувати значні навантаження. Автомобільні ресори, атоматика в чайнику – це технології, які були відпрацьовані на зброї, на мечах. Гострі предмети використосувалися для того, щоб вполювати тварину або захистити себе, а потім знайшли застосування в хірургії. У Південній Америці знаходили черепи зі слідами хірургічних операцій.

Ще один комплект експонатів з Вінниччини – бронежилет і каска, з тих, що в 2014 році українці купували, споряджаючи бійців на війну, адже тоді наше українське військо було в плачевному стані.

"Ці речі передала музею  родина Руслана Короленка бійця 9-го територіального батальйону. Короленко проживає в місті Немирів. Це спорядження потім було замінене на придбане державою. Тут же сучасні боєприпаси, які використовуються на сході України", – розповідає Євген Тичук.

Поруч із сучасним захисним спорядженням – обладунки гусара Речі Посполитої.

"Це речі одного з воїнів роти Станіслава Яблоновського, великого коронного гетьмана Речі Посплитої. В 1863 році ця рота брала участь у битві під Віднем, яку називали битвою за всю Європу. якби відень тоді не встояв, то політична ситуація в центрі Європи зазнала б значних змін", – ведедалі історик. – Обладунки цієї роти були зібрані державним і політичним діячем  Речі Посполитої Вацлавом Жевуським в Олеському замку, де була величезна енкспозиція – рицарська заола, в які стояли ці обладунки. В після 1939 року після приходу радянської влади на західну Україна обладунки "пішли" по музеях".

Є в експозиції кольчуга – найвживаніший обладунок, який був на території України, від часів ствоення Київської ркусі до ХVІІІ столітття, і два келепа – це простонародна зброя, таке собі кайло з молоточком, призначене для пробивання кольчуг. Є й шолом давньорусього воїна.

Цікавий стенд зі зброєю Африки. У центрі – меч каскара. Його руківя монтувалося так, як у центральній європі монтувалися шаблі. Меч плаский, в оснвному для рубання.

Вогнепальна зброя, яка є в експозиції, вражає своїм естетичним виглядом.

"От дві спортивні рушниці для точної стрільби. Ближча –зроблена на початку ХІХ, може, в самому кнці ХІІІ століття, друга – більш пізня, з 60-х років ХІХ століття. Швидше за все, стіріляли на великі дистанці, можна сказати, снайперська зброя того часу", – розповідає Тичук. – А от пістолети Османської ісперії. Інкрустовані кісткою пістолети, швидше за все, з Німеччини, там любили таке оздоблення.

В усі віки не тільки дипломатія, а й зброя вирішувала хід історії. З найдавніших часів вона була засобом захисту честі та оборони рідної землі. Саме тому виставку приурочено до 30-річчя Незалежності України.

Побачити експозицію можна до 5 грудня. 

Фото: Сергій Бахмутов